Не кажіть, що все буде добре, і не давайте порад. Як не треба «підтримувати» інших – психологині

Кожна людина може опинитися в ситуації, коли здається, що гірше вже й бути не може. Таке відчуття може виникнути через втрату роботи чи якоїсь знакової можливості, через хворобу, розрив стосунків з кимось тощо. І якщо це трапляється з нашими знайомими, ми намагаємося підтримати їх. Та чи впевнені ми, що саме допомагаємо, а не робимо ще гірше? Редакція MC.today звернулась до психологинь з проханням пояснити, як підтримувати не треба і що натомість справді можна зробити для людини, яка опинилась у скрутному становищі.

Олександра Підгаєвська

• Психологиня-консультантка, лекторка, авторка подкасту «Як це пережити?!»

Олександра назвала три часті помилки, котрих ми можемо припускатися в спілкуванні з людьми, які переживають не найкращі часи.

1. Знецінення, спрощування: «та що ти переживаєш?», «все буде добре» тощо. За словами психологині, така мінімізація часто ненавмисна, адже нас не дуже вчили підтримувати не лише інших, а й себе.

«Згадайте, що коли ви опинились у складній ситуації, подібна “підтримка” залишала вас ще більш самотніми та скоріше відчувалась як зневага», – говорить Олександра.

Антидот, за її словами, – це щирість. Наприклад, можна сказати щось на кшталт «Я не уявляю, як ти ще тримаєшся, я б, напевне, не витримала такого випробування». А якщо ви маєте сили та час на допомогу, можна й інакше: «Я співчуваю тобі й хочу допомогти. Що я можу для тебе зробити?».

2. Непрохані поради. Більшості з нас найважче витримати власне безсилля, з яким ми можемо зіткнутися, спостерігаючи за стражданнями людей навколо.

Саме тому, за словами Олександри, щоби повернути собі відчуття контролю та стійкості, ми можемо вдаватись до порад на кшталт нав’язування власного досвіду чи міркувань щодо того, як буде правильно.

Та найчастіше, людина потребує щирого уважного співчутливого слухача, а не порадника. «Вислухайте, спитайте, як саме ви можете людині допомогти. І, якщо можете це втілити, допоможіть», – радить експертка.

3. Ігнорування людини. «Буває, нам немає чим підтримати іншу людину – і це нормально. Ми живі люди, у нас можуть закінчуватись емоційні, когнітивні та фізичні сили. І тоді варто чесно сказати про це». Щирість може розчарувати людину та водночас дасть змогу звернутись по допомогу до тих, у кого ресурс є, зазначає Олександра.

Катеріна Кріт

• Психологиня і коучиня
• Сторінка в соцмережі: Instagram 

Катеріна виокремила три найчастіші помилки, яких варто позбутися під час надання підтримки.

1. Не варто переконувати людину в тому, що все буде добре. «Ви не знаєте напевно. Ви – не Бог і не провидець. А людині може зараз здаватися, що вже ніколи й нічого не буде добре», – говорить експертка.
2. «Зберися, тримай себе в руках! Ти маєш бути сильним». За словами Катерини, фрази на кшталт цієї знесилюють ще більше.
3. «От у людей горе, а в тебе порівняно з ними все добре!». Психологиня зазначає, що це – знецінення. «Почуттів, болю, горя. Не робіть так, це безсердечно. Жорстоко», – пояснює Катеріна.

Натомість вона радить висловити справжню підтримку. Зробити це можна в кілька способів.

1. «Я тебе чую / готовий вислухати тебе». Катеріна радить слухати уважно і вимкнути режим «вставити свою цінну думку». А от питання ставити можна.⠀
2. «Те, що ти відчуваєш, – це нормально». За словами експертки, не потрібно жартувати, порівнювати, знецінювати почуття людини фразами на кшталт «знайшов, через що засмучуватися». «Людина має право відчувати те, що відчуває. Допоможіть їй бути відвертою», – говорить Катеріна.
3. «Що я можу для тебе зробити?». Експертка зазначає, що якщо поставити питання «чим допомогти?», дадуть відповідь – «нічим». «Це може бути побутова допомога (купити продукти, приготувати їжу, заварити чай). Можна згадати щось світле, тепле. Подивитись разом фільм або вийти прогулятися», – говорить вона.
4. «Де живе твій біль, як ти можеш виплеснути його?». Катеріна говорить, що можна «продихати» ту ділянку в тілі, де виявиться почуття. «Пошукайте відповідний спосіб висловити його. Це може бути плач, крик, можна написати листа, намалювати, зліпити з пластиліну, тіста або зім’яти з паперу, фольги свої почуття. Будьте поруч у цьому процесі», – радить вона.
5. «Дай собі час». Катеріна пропонує визнати, що вам важко бачити біль людини, та засвідчити темні часи. «Не намагайтеся відвернути увагу, розважити. Мине час і почуття вщухнуть, зміняться, трансформуються», – розповідає психологиня.

Водночас вона наголошує, що якщо стан не змінюється більш як два тижні, немає покращення чи просвіту, краще звернутися по психологічну допомогу.

Читайте також: Як говорити з жінками, які чекають близьких з фронту: поради психологині

Юлія Акулова

• Психологиня, КПТ-консультантка, тілесно-орієнтована терапевтка (платформа Mentoly)

За словами Юлії, це дуже актуальне питання сьогодні, адже нині багато людей опиняються у скрутному становищі. Важко, звісно, у таких речах давати якісь універсальні поради, бо треба враховувати людський фактор.

«Важливо просто бути поруч. Не нав’язливо. У міру. Можна говорити словами: “я поруч, раптом тобі щось буде потрібно – я поруч”. Будь ласка, перед тим, як підтримувати когось, впевніться, що ви маєте на це сили та ресурси. Пам’ятайте найголовніше правило, котре має діяти не лише в літаку: спочатку маску на себе, потім на інших. Пам’ятайте, що в цьому процесі іноді слова зайві, важливішою є підтримка та присутність», – пояснює експертка.

Юлія виокремила три головні помилки, котрих ми припускаємось найчастіше.

1. «Та все буде добре, не переживай. Ти, головне, не розкисай». За її словами, ці фрази можуть звучати як знецінення почуттів та проблем людини, котра й без того переживає важкі часи. Краще замінити цю фразу іншою: «Я поруч, мені шкода, що так вийшло».
2. Прискорення процесу. Це може бути не легко визнати, та горювання – не швидкий та іноді зовсім не лінійний процес. «Найкраще, що ви можете зробити – набратися сил, аби бути поруч із людиною. Регулярно поповнюйте свої власні ресурси, перенесіть свій фокус уваги на себе та просто будьте поруч», – радить психологиня.
3. Поради і вказівки – далеко не найкращий спосіб висловити підтримку. Юлія радить вимкнути свій «рефлекс випрямлення» – це науковий термін, котрий означає бажання нав’язати за допомогою авторитету певний план дій. «Замість цього спробуйте бути емпатійними, активно слухаючи людину, що поруч із вами», – говорить вона.

Анастасія Самайчук

• Психологиня, психотерапевтка, веде приватну практику, співпрацює з платформою Rozmova (Clearly)
• Сторінка в соцмережі: Instagram

Анастасія насамперед радить не ігнорувати та не знецінювати почуття іншої людини.

«Замість того, щоб сказати “Все буде добре, знайдеш іншу роботу/полікуєшся і все буде окей…”, варто послухати та зрозуміти почуття людини, побути поруч, коли вона скаржиться чи плаче, оскільки будь-яку втрату потрібно відгорювати. Ігнорування чи знецінення може призвести до відчуття ізоляції», – пояснює експертка.

Друга помилка, за її словами, – це непрохані поради та нав’язування рішень. Експертка вважає за краще запитати «Чи потрібна тобі допомога?» або «Як я можу тебе підтримати?». Часто достатньо просто побути поруч і це вже буде підтримкою.

Нарешті, не варто порівнювати страждання: говорити славнозвісну фразу «А комусь ще гірше» або «А от у мене…».

«Страждання неможливо виміряти. Те, що для когось не є проблемою, – для іншого є горем. Те, що для когось є великим щастям – для іншого є нещастям. Ми всі різні й до цього можна ставитись безоцінково, але зі співчуттям», – нагадує Анастасія.

Анна Петрова

• Корпоративна психологиня robota.ua, психологиня в напрямках транзакційного аналізу в організаціях та психотерапії, бізнес-коучиня та тренерка з психологічної стійкості та емоційної грамотності, сертифікована ведуча груп емпатійної підтримки, членкиня дивізіону організаційної психології НПА та членкиня УСТА
• Сторінка у соцмережі: LinkedIn

Анна говорить, що найперше, що важливо зробити, якщо ви бажаєте підтримати іншу людину, – це потурбуватись про наявність ресурсу щодо надання підтримки. А друге – це спитати в людини, якої саме підтримки вона очікує від вас.

Експертка розповіла про кілька частих помилок, яких варто уникати в спілкуванні з людиною, що опинилася в скруті.

1. Знецінення досвіду. Це може виглядати ніби порівняння досвіду однієї людини із досвідом іншої людини. «Також людина може питати, як справи, після чого сфокусувати увагу на собі та почати роздавати непрохані поради, говорити про те, щоб вона зробила в подібній ситуації і як “правильно”», – пояснює Анна. Ще один спосіб знецінення чужого досвіду, за її словами, – це ігнорування того про що людина говорить та (або) спроби перемкнути увагу на щось інше.
2. Знецінення емоційного стану людини. За словами експертки, ми вдаємося до знецінення емоцій із декількох причин. Перша – це культура «сильної» (беземоційної) людини. За нею йде розділення емоцій на добрі та погані (відповідно, «погані» емоції не підтримуються в суспільстві). Також ми можемо керуватися фантазіями щодо того, як має чи не має почуватись людина в конкретній ситуації, і бажанням нав’язувати їй своє сприйняття або ж просто перетягувати увагу на себе. Нарешті, ми можемо знецінювати емоції через відсутність ресурсу витримувати інтенсивні почуття.
3. Знецінення потенціалу та ресурсів людини, яка переживає стрес чи травматичний досвід, – третя поширена помилка. «Це може виглядати як відчуття жалості до людини, яка переживає складні події, та бажання розв’язати всі її проблеми замість неї. Інколи люди ототожнюють людей із їхніми невдачами чи помилками», – пояснює Анна.

Водночас експертка розповіла, як виправити ситуацію і не припускатися прикрих помилок.

• Цікавтесь реальними людьми (їхнім досвідом, сприйняттям, психоемоційним станом тощо) і тим, як це проявляється в стосунках.
• Будьте безпечною людиною, яка варта довіри і якій можна сказати про справжні почуття. У моменти надання підтримки важливо бути стабільними та передбачуваними.
• Розвивайте здатність тримати фокус на іншій людині та на стосунках, усвідомлюючи, що навпроти вас окрема людина із власною рамкою сприйняття. Знецінюючи сприйняття людини, ви знецінюєте її досвід, її життя і те, ким вона є.
• Пам’ятайте про окейність іншої людини та уникайте позиції зверху.
• Слухайте та питайте. Перевіряйте свої гіпотези щодо допомоги іншій людині на реальність та відповідність потребам.
• Пам’ятайте, що людина має потенціал та ресурси, щоб впоратись зі стресом чи травмою. Інколи їй просто варто про це нагадати.

Читайте також: Не ридайте в слухавку і не називайте його героєм. Як цивільним говорити з військовими: поради психологині

Анастасія Бандура

• Психологиня платформи Rozmova

Найпершою помилкою в спілкуванні з людьми, що опинилися в складній життєвій ситуації, Анастасія називає знецінення важливості переживань та викривлення фактів.

Наприклад, коли людина втратила роботу, вона не радить говорити:

• «Робота була не така вже й хороша. Не сумуй, знайдеш іншу»;
• «Тобі ще пощастило – в інших було ще гірше. А ти переживаєш!»;
• «Вони не варті твоїх нервів, не думай про це. Зате відпочинеш і знайдеш в 100 разів краще!».

«Усі наші емоції важливі, тому не варто знецінювати стан людини або об’єкт переживання. Будьте поруч, запропонуйте свою підтримку та не намагайтесь щось виправити», – говорить Анастасія.

Друга помилка, за її словами, це перетворення допомоги іншій людині на пріоритет свого життя. Це стається, коли щось відбувається з близькою вам людиною. Ви хочете, щоб усе якнайшвидше налагодилось, тому фокусуєтеся на підтримці й розв’язанні її проблем.

«Зрозумійте, скільки у вас є на це ресурсу, і не виснажуйте себе: це точно не покращить ситуацію. Пам’ятайте, що навіть у найскладніших обставинах те, що ви можете зробити для інших, – зберегти їхню автономність, здатність ухвалювати рішення та діяти самостійно», – зазначає Анастасія.

Нарешті, остання помилка – це ігнорування змін. Через страх сказати чи зробити щось не те люди вважають за краще вдавати, ніби нічого не сталося.

«Але так ви лиш посилюєте напругу та непевність. Поговоріть про те, що вас непокоїть, покажіть, що готові вислухати й підтримати. Навіть якщо не знаєте, як допомогти, ваша присутність і увага вже багато важать», – підсумовує Анастасія.

Ольга Ярхо

• Психологиня
• Сторінка в соцмережі: LinkedIn

Ольга пояснила, що підтримка людини в складній життєвій ситуації – це делікатна справа, яка вимагає емпатії та розуміння.

«На жаль, часто, намагаючись допомогти, ми можемо ненавмисно завдати більше шкоди, ніж користі», – говорить психологиня.

Одна з найпоширеніших помилок, за її словами, – це знецінення почуттів людини. Фрази на кшталт «Не переживай, усе буде добре» або «Це не така вже й велика проблема» можуть здаватися втішними, але насправді вони лише посилюють відчуття самотності та нерозуміння.

«Замість цього важливо визнати почуття людини, сказати щось на зразок “Я розумію, що тобі зараз дуже важко. Це дійсно складна ситуація”» – радить Ольга.

Інша поширена помилка – це порівняння ситуації з гіршими випадками. Коли ми кажемо «Комусь ще гірше» або «Ти повинен бути вдячним за те, що маєш», ми не допомагаємо людині, а лише змушуємо її відчувати провину за свої переживання.

«Натомість варто зосередитися на почуттях та досвіді конкретної людини, не намагаючись применшити їх значущість», – наголошує Ольга.

Третя серйозна помилка – це нав’язування своїх рішень замість того, щоб вислухати.

«Часто ми поспішаємо давати поради, не розуміючи повністю ситуацію та потреби людини. Замість цього краще уважно вислухати, не перебиваючи й не оцінюючи, а потім запитати, якої саме підтримки людина потребує. Можливо, їй просто потрібно виговоритися, а не отримати готове рішення», – говорить експертка.

Щоб виправити ці помилки, Ольга радить розвивати навички активного слухання та емпатії. Наприклад, можна спробувати поставити себе на місце людини, уявити, що б ви відчували в такій ситуації. А ще – пропонувати конкретну допомогу: «Я можу допомогти тобі з пошуком роботи» або «Давай я приготую для тебе обід». Такі пропозиції, за словами Ольги, показують, що ви готові діяти, а не просто говорити.

• Раніше ми розповідали, що приблизно 15 млн українців потребуватимуть психологічної підтримки, до 4 млн – медикаментозного лікування. Що таке ПТСР і як його розпізнати – можна почитати тут.