«Перший урожай равликів загинув. Я не мав і 400 грн, тож пішов працювати в таксі». Велика історія Антона Авраменка, засновника ферми Maxi Snail. Частина перша

Декілька років тому Антон Авраменко, який напередодні пішов з IT заради равликового бізнесу, лягав спати прямо в теплиці посеред поля на Київщині. Там жили равлики, яких не можна було залишати без нагляду – потрібно постійно стежити за температурою та вологістю. Так починалася історія ферми Maxi Snail.

Зараз компанія працює в Україні, Іспанії та Індонезії, усього має 141 партнера. Цього року, попри війну, Антон Авраменко разом з дружиною Мариною Грикаловською відкрив у Джакарті виробництво жіночої косметики з муцином.

Редакція MC.today розпитала Антона, чому він кинув стабільну роботу в IT заради равликового бізнесу, через що втратив перший урожай на фермі і як так вийшло, що під час війни вирощувати равликів стало вигідніше.

Був геймером, працював в IT, равликів ніщо не віщувало

Мій шлях до равликового бізнесу можна назвати «ніщо не віщувало» – я прийшов туди з ІТ. Підлітком я чотири роки професійно займався кіберспортом. Ми з українською командою NAVI – однією з найпопулярніших у світі – їздили на турніри з World of Tanksонлайн-гра, присвячена броньованим машинам середини XX століття.

У 17 років я заробляв по 2,5 тис. євро на місяць, граючи в танки. Але потім наша команда почала розпадатися, і я теж вирішив іти.

Гроші з турнірів вклав у перший бізнес. Зробив онлайн-магазин, замовив з Китаю світлодіодні стрічки, лампочки тощо – продав їх і вийшов у нуль.

Моя мама тоді працювала в компанії, яка допомагала фермерам з купівлею і кредитуванням сільгосптехніки. Їм потрібен був співробітник, який відповідав би за IT-безпеку. Потрібно було створювати та контролювати сайти, організовувати цифровий простір для тих, хто там працює.

Я все це вмів робити – допомогло геймерське минуле. Мене взяли на дистанційну роботу до тієї компанії. Я добре заробляв, не був прив’язаний до офісу – і вирішив поїздити світом. Пів року мешкав в Азії, а потім на літо поїхав до Іспанії.

Якось у маленькому містечку на півночі країни я побачив інтелігентну пару пенсіонерів, які їли равликів у ресторані. Це так незвичайно виглядало, що відклалося в пам’яті.

На ферму равликів потрапив через OLX

У серпні 2018 року я повернувся до України, де почалося найцікавіше. Якось я шукав рюкзак на OLX. Серед потоку реклами побачив оголошення про продаж равликів – у голові одразу сплив той ресторан в іспанському містечку.

Рюкзак я так і не знайшов, а ось за оголошенням про равликів зателефонував. Ми познайомилися з господарем ферми і зрештою проговорили 40 хвилин. Виявилося, що в нього успішна равликова ферма в одній з областей України. За п’ять днів ми з дружиною вже були там.

Пам’ятаю дивне відчуття, коли я стояв посеред ферми по коліна в землі і думав: «Я айтівець, пів року провів біля океану, бачив світ. Земля, ферма та равлики – явно не моє».

Але я давно роздумував над тим, щоб створити власний бізнес, плюс в IT-компанії, де працював, намічалися скорочення. І я вирішив ризикнути і спробувати відкрити власну равликову ферму. 

Втратили весь перший урожай

Зайвих грошей для вкладень у мене не було, а потрібно було 50 тис. євро – на будівництво теплиці, корм і закупівлю равликів для вирощування. Ми із дружиною все порахували та вирішили поміняти машину на простішу і продати мотоцикл. Ще моя мама допомогла із вкладеннями. Це були наші перші інвестиції.

Я познайомився з інженером. На наступні кілька років ми з ним стали партнерами із запуску ферми, ще нам допомагали два його брати.

Ми купили півтора гектара землі на Київщині і своїми руками почали будувати теплицю. Раніше я максимум міг лампочку вдома вкрутити, а тут вчився заганяти шурупи під правильним кутом.

Пам’ятаю, як доводилося залишатися на ніч у теплиці влітку. Електрику туди ще не провели, а потрібно було постійно вручну стежити за температурою та вологістю, щоб равлики не загинули.

І ось я лежу в теплиці: навколо поле, темрява непроглядна. У казані, що нагріває воду, потріскує вогонь. Вдалині шелестить генератор, равлики ростуть. Засинаю і думаю: «Щось у цьому є».

Те, що ми все робили вручну, з одного боку, було цікаво. Але мені хотілося автоматизувати ферму, зробити її технологічнішою. Партнери відмовлялися – мовляв, самі впораємось. Через це ми втратили весь перший урожай.

Це було в середині червня: ми їхали на ферму висаджувати равликапроцес, коли равликів, які нещодавно вилупилися з ікри, пересаджують на поле, де вони ростуть до моменту збирання врожаю. У голові я вже прикидав, як до кінця року ми заробимо десь 90 тис. євро. 

Того дня із самого ранку була аномальна спека, а в теплиці не було ізоляції від сонця та провітрювання. Ми їхали і навіть не думали, що це якось фатально може вплинути на равликів. Приїхали, відчинили двері й обімліли: увесь мальок загинув, залишилося від сили 5% урожаю, у який ми вклали стільки сил.

Не було навіть 400 грн на бензин

На той момент я орендував квартиру у Києві, дружина не працювала – я сам попросив її звільнитися, мовляв, зароблю на равликовому бізнесі. І тут таке: ми залишаємося не те що із прибутком, а взагалі без грошей. Був момент, коли я просив у мами 400 гривень на бензин, щоб доїхати до ферми. 

Закінчилося це все тим, що я вирішив підробити водієм у таксі. Поїхав до офісу відомого українського агрегатора таксі, там мені видали Reno Logan, з усіх боків обклеєний рекламою.

Я зробив чотири поїздки за три години та заробив «чистими» 200 грн. Остання подорож закінчилася у Вишгороді, біля Київського моря. Я дивився на воду і думав: «Ну все, приїхали».

Наступного дня я повернув машину до агрегатора таксі та видихнув.

Наша ферма знаходилася за 30 хвилин їзди від Києва, у нас був сайт, реклама, трафік. Нам потроху почали дзвонити люди, залишати заявки на екскурсії та дегустації. Ми все це могли організувати, плюс допомагала доступна локація і близькість до столиці. Ми почали приймати людей на фермі, показувати все. Тоді равлики були чимось супертрендовим.

На своїх помилках я показував і розповідав тим, хто приїжджав, як не треба робити. Такі екскурсії мали попит – це допомогло виправити ситуацію та заробити грошей. Наступного року ми успішно висадили равликів і зібрали добрий урожай, а люди, які до нас приїжджали, почали запускати свої ферми. Ми почали розвиватись далі.

Другу частину матеріалу читайте тут.