Скасують платні підписки й складуть заповіт. Технології, що допомагають впоратися зі смертю близьких

Чи думали ви колись, що буде з вашими сторінками у соцмережах, коли ви підете з життя? Чи приходитиме вашим друзям та рідним нагадування про ваш день народження? Чи отримуватиме хтось замість вас повідомлення від людей, які не в курсі, що вас більше не існує?

У сучасному світі на цей запит почали з’являтися так звані death tech проєкти, які спрямовані спростити життя людям, хто втратив близьких І про них розповідають авторки подкасту «Незручно» – Нія Нікель, мама дитини з інвалідністю, медична активістка, підприємиця та Віра Романова, у минулому викладачка психології у Стенфорді та КНУ ім. Тараса Шевченка, а нині кандидатка психологічних наук, консультантка та психологиня відомих міжнародних бізнесів як Amazon.

Подкаст «Незручно» – це україномовний YouTube-проєкт, який був створений Нією та Вірою як інструмент, що допомагає переживати важкі та незручні ситуації, а також щоб говорити про питання, на які часто немає відповіді. У першому епізоді подкасту, який розкривав тему, як пережити смерть дитини, обговорювалися застосунки, які можуть допомогти впоратися з таким важким досвідом.

Щодо технологій, що спрощують переживання смерті, найголовніше – це допомогти людині пережити втрату так, як їй це потрібно. Адже суспільство часто цього не дозволяє. Культура вирішує за людину, що варто, а що ні. Наприклад, жінці, яка втратила дитину, кажуть, що у неї будуть ще діти, а людині, яка втратила близького, кажуть, що йому/їй «там» буде краще. Але у цих випадках ми втрачаємо не лише близьку людину, ми втрачаємо своє очікуване майбутнє і мету в житті. Зараз є деякі сервіси, які допомагають впоратися з втратою й дають розраду.

Окрім стандартних функцій соцмереж, за допомогою яких можна обрати, що буде з твоєю сторінкою після смерті (вона може видалитися або перейти під управління близької людини), існують стартапи, які скасовують всі підписки, стартапи, які складають заповіт, сервіси, які всі папери/документи приводять в нормальний вигляд і не роблять це неймовірним завданням для родичів.

Але є кілька цікавих сервісів, які мають глибший сенс.

Перший стартап – іспанський проєкт BIOS Urn, напевно, ви про нього чули. Ідея полягає в тому, що до спеціальної капсули з насінням додають прах людини після кремації. Це може бути, наприклад, магнолія або інші гарні дерева, які можна посадити будь-де. Тобто ваш померлий родич може стати деревом, з яким ви можете розмовляти, на яке ви можете дивитися. Виходить, що людина не назавжди йде з вашого життя, вона залишається з вами – перероджується в іншу форму. Така собі сансара.

І другий стартап – StoryFile – за його допомогою оцифровують вашу близьку людину: з усіх доступних матеріалів нейромережа збирає образи й формує їх таким чином, як ваша померла близька людина відповідала б на будь-яке питання. Технологія створює голограму на спеціальному «цифровому цвинтарі». Ви приходите на місце, де зберігається голограма вашої людини, можете її запустити і реально з нею спілкуватися. І вона дійсно буде відповідати.

Напевно, до смерті близької людини неможливо бути ніколи готовим, а от бути підготовленим і знати, як жити без неї – можна. Отже, наводимо підбірку з восьми стартапів, яка по-своєму допоможе пережити важку втрату:

Closure – пропонує родичам померлого скасувати всі його підписки.

Farewill – допомагає клієнтам за 15 хвилин створювати онлайн-заповіти.

DeadHappy – доволі саркастичний стартап, що спеціалізується на посмертних виплатах.

Guardian Angel – безплатна онлайн-платформа, яка спрощує пов’язані з похованням процеси (розподіляє завдання, поширює потрібні відомості серед кола знайомих).

Eterneva – перетворює прах після кремації на діаманти.

Everdays – забезпечує спокійну поховальну церемонію, без стресових рішень та витрат.

GoodTrust – цифрова платформа з управління своїм digital-спадком (пропонує відписку від платних сервісів, можливість створити заповіт та поділитися ним, можна запланувати відео- або e-mail повідомлення, яке відправиться близьким після смерті людини).

Once I’ve Gone – можна підвантажити інформацію, яка знадобиться близьким у разі смерті (наприклад, відомості про страховку, рахунки, накопичення, надто дрібні для заповіту моменти).

Але чи корисно це з точки зору психології? Адже дехто вважає, що спілкування з цифровими версіями втрачених близьких може продовжити ваше горе або послабити ваш зв’язок з реальністю. Це питання коментує Віра Романова:

«Історія про смерть – це питання про те, наскільки нам важливі люди, з якими ми живемо зараз, і наскільки ми про них здатні потурбуватися навіть після своєї смерті. Тобто це абсолютно нормально – не створювати проблем зі своєї смерті своїм рідним. А щодо голограми – я тут скажу дуже коротко: ми всі прямуємо до метавсесвіту. Тому голограми є вже частиною тих, хто думає метавсесвітом. Це глибоко людська річ – хотіти пам’ятати тих, кого ми любили».

Але це завжди питання, а як би хотіла саме та людина, якої не стало, щоб її поховали? Адже ми не звикли про таке питати чи спілкуватися на такі теми. Нашій культурі більш характерно замовчувати питання, що стосуються смерті. Саме тому рідні вкрай нечасто справді в курсі, а як би людині хотілося продовжити пам’ять про себе після того, як вона помре.