keepstyle

keepstyle – це харківський бренд одягу із власним виробництвом. Його засновниця Лєра Куткова стала підприємницею у 2013 році – тоді вона шила і продавала онлайн стритстайл-футболки. На лютий 2022 року keepstyle був доволі популярним українським брендом. Перші дні повномасштабної війни стали для команди шоком. Проте бренд не опустив руки і вже на початку березня став готувати українську капсулу – невелику колекцію – на підтримку ЗСУ. Колекція викликала такий шалений попит, що бренд досі не може надіслати всі замовлення. Редакція MC.today поговорила з Лєрою і розповідає, як компанія екстрено переїжджала в Чернівці та чому продовжувати шити одяг навіть на заході стало проблемою. Усе почалось як локальний бренд футболок Я заснувала keepstyle 2013 року як локальний бренд футболок і світшотів у Харкові. Це були звичайні речі у стилі стритстайл. Тоді таких пропозицій на ринку онлайн-покупок України ще не було: працювали магазини масмаркет, хтось продавав якісь товари з Китаю. Я ж шила все сама, стартовий капітал складався зі $100, які я раніше заробила на продажу біжутерії. Усе починалося без стратегії та бачення, просто для розваги, як новий досвід для 19-річної дівчинки. Але справи одразу пішли добре, уже 2014 року з’явився перший співробітник, менеджер з продажів. Лєра Куткова Пізніше, 2018 року, ми вже відкрили власне виробництво. Тоді ж довелось провести ребрендинг усієї компанії. Можу сказати, що це була вимушена міра – я росла і змінювалась, і ті футболки та світшоти вже не могли відповідати моїй філософії. Думаю, що будь-який бренд розвивається разом із засновником, це органічний процес. Саме тоді, 2018 року, вийшла перша повноцінна колекція одягу keepstyle. Дизайн і тоді, і зараз розробляю я разом з командою. Наш одяг швидко почав мати попит, цьому сприяла ситуація на ринку. Культура онлайн-покупок через соцмережі тільки набирала обертів, а українські бренди можна було перерахувати на пальцях. Протягом дев'яти років ми отримали величезний досвід у дизайні, бізнесі, виробництві, спілкуванні із клієнтами. Компанія швидко росла, і до війни обороти обчислювались мільйонами гривень. У штаті працювали 40 людей, у нас було і є власне виробництво в Харкові. Там же був і склад – у нас онлайн-бізнес, магазинів немає. Чому не вірили у війну і зупинили бізнес Зимою 2022 року справи йшли добре. Ми щодня зростали, розширювали розміри колекцій, робили новий сайт і планували активно розвиватись у міжнародній доставці. Ніхто з команди до останнього не вірив у війну. І тим більше в те, що нам необхідно щось змінювати в робочих процесах. Усе, що відбувалось було дуже схожим на пропаганду для залякування, а крім того – як можна було повірити, що військове вторгнення взагалі можливе у 2022 році? Тому 24 лютого стало шоком. Ми просто не вийшли на роботу всім колективом. Я не знала, що буде далі, написала в робочому чаті, що на декілька днів залишаємось вдома, поки щось не стане ясно. Сама я поїхала з родиною в Чернівці 24 лютого, після перших вибухів. Так само зробили більшість членів команди – у перші дні війни виїхали з Харкова майже всі, хоча зараз приблизно 25% повернулись. Попри війну, уже за тиждень наші клієнти почали робити замовлення. В основному із західних областей України. Хотіли купити зазвичай теплі речі або пуховики. Усі замовлення ми скасовували, бо фізично не було можливості їх виконати. Як keepstyle перевозив виробництво Я розуміла, що треба повертатись до роботи і чим раніше, тим краще. На початку березня першим і найскладнішим завданням було перевезти виробництво та склад. Оскільки я виїхала в Чернівці, то і виробництво вирішили перевозити туди. Нам пощастило – з нашим приміщенням нічого не сталось. Але вивезти склад і навіть невелике обладнання типу комп’ютерів виявилось нелегким завданням. У березні ще нічого не було зрозуміло. Уся команда виїхала з міста, проблемно було навіть знайти надійну людину, якій можна довірити ключі від приміщення. Дистанційно підготувати інструкції для вантажників, знайти цих вантажників, доставити – кожен крок викликав проблеми. Уся країна завмерла, люди боялись. Ми думали про доставку «Новою поштою», але це виявилось занадто дорого. Врешті ми самі знайшли машину на 20 тонн з водієм, який погодився їхати в обстрілюваний Харків. Вивезли весь склад готової продукції та дрібну техніку типу ноутбуків. Знайти приміщення в Чернівцях допомогли старі зв’язки. Є чимало тематичних чатів виробників по всій Україні, я є в багатьох з них. Писала туди запити, зі мною зв’язувались люди. Ми досить швидко знайшли приміщення своїми силами, тому до державних програм не звертались. Проблеми виникли пізніше, з деякими новими підрядниками на місці. Наприклад, один з них зробив прекрасний зразок світшота, а потім передав жахливу партію і відмовився її перероблювати. Не думаю, що це пов’язано з війною – подібні проблеми були завжди, їх має будь-хто, хто займається виробництвом. Але саме зараз це сильно б’є морально, коли в нових умовах треба робити все швидко. Окрема історія – пошук житла в Чернівцях. Один раз нас кинули на гроші, один раз кинули з оглядом, рієлтори навіть у війну беруть 100% комісії, бо «а чому ні, це наша робота». Мене допікали $500 за однушку, яка коштувала 2 тис. грн до війни, або двушка за $1 тис., за яку треба заплатити наперед за пів року. Капсула «Ми з України», яка допомогла відновити бізнес Разом з есемемницею та дизайнеркою ми буквально за три дні розробили капсульну колекцію із шести речей «Ми з України». Клієнти могли придбати її за передзамовленням. Це дало нам можливість переказувати кошти на ЗСУ – 95% прибутку ми передаємо у фонд «Повернись живим», а також налагоджувати виробництво і підтримувати команду. «Ми з України» Ця капсульна колекція наробила такого шуму, що ми досі не можемо відновити нашу нормальну швидкість спілкування з клієнтами. Замовлення досі сиплються, нам не вистачає співробітників. Ті співробітники, які є, не завжди можуть працювати повний день – хтось волонтерить, хтось вирішує невідкладні сімейні справи, хтось може випасти з роботи через тривогу. Це наші нові робочі реалії у воєнні часи, ми всі в одному човні. Наймати нових людей – нереалістично. HR-процеси наразі не готові до нових умов: навчати людей нема кому, та й гарантій зайнятості на довгострокову перспективу немає. Через це наші терміни відповіді в соцмережах підскочили з однієї години до чотирьох днів. Телефонія не працює, бо залишилась у Харкові, терміни пакування замовлень збільшились з 1–2 днів до 3–4. Ми дуже вдячні нашим клієнтам, які з розумінням ставляться до затримок. Завдяки їм і капсульній колекції в нас досить непогані показники як для роботи у воєнні часи. Що з keepstyle буде далі Зазвичай весна – це час розробки нової літньої колекції. Але як це робити зараз – не маю уявлення. Розробляти набагато складніше, ніж відшивати вже опрацьовані моделі, потрібно тестувати різні тканини й моделі. Поки що наш бізнес тримається завдяки капсулі – попит на неї все ще високий, а виробництво вже працює більш-менш стабільно. Думаю, що ми будемо шукати можливість розробляти вже наступну, осінню, колекцію. Ми навіть не намагались порахувати, скільки компанія втратила в грошах через повномасштабну війну – це форма форс-мажору, до якого ніхто з нас не готувався. Бізнес поділився на до і після, війна стала переломним моментом. Відтепер бізнес назавжди буде іншим. Поки не знаю, якими точно будуть зміни, але вже чітко зрозумілі дві речі: Ми будемо вчитись працювати в умовах, коли частина команди працює дистанційно. Раніше ми не дуже таке практикували. До війни в нас було власне виробництво в Харкові і декілька профільних підрядників там же. Відтепер планую зробити цілу сітку партнерських виробництв по всій Україні.

keepstyle

«Кинув» підрядник, не вистачає співробітників: як харківський бренд keepstyle переїхав у західні області і врятував бізнес патріотичною колекцією