Невидима праця – останні статті та новини

Ви колись писали одному колезі коротке «зробіть це до четверга», а іншому — цілий абзац із «привіт! Просто нагадую, чи встигнете зробити це до четверга? Якщо ні — не страшно, хоча взагалі-то дедлайн»? І потім перечитували цей абзац тричі, щоб не здатися занадто наполегливим? Вітаємо, ви щойно виконали безкоштовну роботу, про яку авторка Fast Company Еріка Соутер написала цілу колонку — «невидиму працю приємності» (invisible labor of likability). Що це за «котяча» робота і чому вона невидима Йдеться про весь той мисленнєвий процес, коли ви робите прохання менш прямим, а критику — легшою для перетравлення. Історично цю роль виконували жінки, але точно не тільки вони: молодші співробітники, люди з інвалідністю, представники меншин — усі, кому хоч раз натякнули, що для успіху не варто бути «складним». По суті, ви день у день граєте роль офісного котика: муркочете, згладжуєте кути, читаєте настрій у кімнаті — і всі задоволені. Тільки премію за це не дають. Читайте також: Які стереотипи досі руйнують кар'єри і як компанії можуть формувати інклюзивну корпоративну культуру Цінна для колективу, невидима для кар'єрних сходів Проблема в тому, що ця «муркотлива» робота майже ніколи не веде до підвищення. Дослідження показало: жінки на 48% частіше за чоловіків беруться за так звану office housework — записи нарад, організацію корпоративів, адаптацію новачків, менторство колег. Усе це потрібно команді, як миска й лоток потрібні котові. Але статусу і рядка в резюме це не додає. Таких людей описують стандартним набором приємних, але «непідвищувальних» прикметників: підтримує, чуйна, добре ладнає з людьми. Класні риси! Просто чомусь під них не пишуть підвищення зарплати. Читайте також: Що формує різницю в зарплатах між чоловіками і жінками — і як досягти реальної рівності «Податок на особистість»: коли й муркотіти не так, і мовчати не так Найцікавіше — покарати можуть навіть за відмову грати цю роль. Жінкам виписують дуже вузький коридор поведінки: впевнена, але не зухвала; амбітна, але не самозакохана; пряма, але не груба. Тобто вибирайте два з трьох, будь ласка, і жодного зайвого кроку. Дослідники проаналізували дані понад 25 тисяч працівників у 250 організаціях — і виявили, що саме жінкам найчастіше роблять зауваження про особистість у робочих оцінках. Тобто менеджер оцінював не лише «що зроблено», а й «як саме ти при цьому виглядала» — наче йдеться не про звіт, а про конкурс краси. Читайте також: Чому бізнесу потрібні жінки в керівництві — і як долати гендерні упередження Що з цим може зробити компанія Соутер пропонує почати з простого: рахувати, хто насправді виконує цю невидиму «домашню» роботу — веде нотатки, вітає новачків, гасить конфлікти в команді — і публічно віддавати їй належне. А ще варто уважніше стежити за формулюваннями в оцінках: чи не називають жінку «занадто агресивною» за те, за що чоловіка похвалять як «наполегливого». Менеджерам також радять глибше копати розмиті скарги типу «вона зі мною не погодилась» — і питати конкретику, а не сприймати незгоду як автоматичний привід для критики характеру. Як не перетворитися на вічного офісного котика: база самозахисту Поки корпоративна культура не наздогнала реальність, авторка радить перевіряти себе: чи мій лист має бути «жвавим», чи достатньо, що він просто зрозумілий? Перед тим як кинутися вирішувати чужу проблему — чи це справді моя відповідальність, чи просто звична звичка все на себе брати? І перед тим, як зголоситися на ще одну «господарську» дрібничку — роблю це заради кар'єри, тому що щиро хочу, чи тому що всі й так чекають, що погоджуся? Бути приємним — це нормально і навіть корисно. Але якщо весь свій ресурс витрачати на те, щоб звучати мило й нешкідливо, на справжню роботу — ту, за яку насправді платять і підвищують — просто нічого не залишиться. Муркотіти можна. Але хоча б інколи показувати й кігті. Читайте також: Кар'єра без бар'єрів: як у LEROY MERLIN UKRAINE вирощують керівників всередині компанії