Orakul – останні статті та новини

Роман Скрипник – комерційний директор Ukr.net. Роман працює в компанії 15 років, і за цей час вона пройшла шлях від інтернет-провайдера до одного з найвідоміших новинних ресурсів країни. У партнерському матеріалі MINI й MC.today Скрипник розповів, із чого почався Ukr.net, чому компанія займається тільки тим, у чому може бути номером один, і як їй вдається залишатися головним в Україні агрегатором новин. Історія Романа Скрипника продовжує спільний проєкт MINI й MC.today. Його герої – українські підприємці і власники MINI, які постійно розвиваються й вдосконалюють звичні процеси. Як і творці MINI Cooper SE, які вперше подарували легендарній машині електричне «серце». Як з'явився і змінювався Ukr.net Ukr.net з'явився в 1998 році як інтернет-провайдер. У перші п'ять-шість років він став успішним із двох причин. По-перше, у нас з'явився портал. Тоді люди майже не користувалися пошуковими системами, а через Ukr.net можна було перейти на сторінки з новинами, погодою, продажем автомобілів, кіноафішею. По-друге, у нас відразу була максимально зручна електронна пошта. У той час кожен провайдер надавав пошту на своєму домені. Зайти в неї можна було тільки з поштового клієнта – спеціальної програми на комп'ютері, в основному тоді всі користувалися Outlook. Ми дали можливість реєструвати пошту на Ukr.net усім користувачам, незалежно від того, які в них провайдери, і заходити на неї через браузер. Так наш поштовий сервіс став популярним у всій Україні. Я прийшов в Ukr.net у 2005 році і спочатку займався адміністративними завданнями – переглядав договори з постачальниками, чим займається кожен відділ, наскільки ефективні співробітники – від секретарів до топменеджерів. Роки за три з'явилася можливість розміщувати на порталі рекламу. Ми стали продавати рекламні площі, структурувати новини та додавати сайти різноманітної тематики. Привели сторінку до ладу, на ній з'явилося чітке розділення – пошта, пошук, каталог сайтів, новини, інтернет-магазини. Почали розповідати про погоду в маленьких містах і змусили автосалони ганятися за покупцями Згодом в Ukr.net почали з'являтися свої ресурси – сайт про новинки кіно Kinoafisha.ua, сайт з гороскопами Orakul, аналог YouTube Play, сайт пошуку роботи Job.ukr.net, сайт про технології в інтернеті Internetua і довідник про компанії «Жовті сторінки». Логіка така: дивимося, що цікаво людям, і намагаємося їм це давати. Наприклад, років десять тому ми замислися про сайти з гороскопами: на пострадянському просторі якісний був один. Промоніторили ринок і зрозуміли, що це затребувано. Так ми створили Orakul. Зараз у вебсайт не інвестуємо – авдиторія, яка цікавиться цією темою, його знає. Приблизно так само з'явився Sinoptik. Десять років тому в Україні було тільки два сайти з погодою, а попит на прогнози був високим. Тоді ми розробили свій алгоритм – він був інноваційним у той час і таким залишається зараз, у конкурентів нічого подібного немає. Алгоритм аналізує дані, зводить і видає максимально точний прогноз погоди. А сім років тому зрозуміли, що ніхто в Україні не показує погоду в маленьких містах і селах, але на неї є попит. Майже рік писали новий алгоритм, щоб вирішити задачу. Зараз Sinoptik, за даними SimilarWeb (сервіс для аналізу вебсайтів і мобільних застосунків. – Прим. ред.), – сайт про погоду номер один за кількістю користувачів в Україні та восьмий у світі. Autosale теж з'явився років десять тому. Ідея сервісу: зазвичай ви приходите в автосалон і просите вам допомогти з вибором машини, потім просите знижку. А ми зробили так, щоб не клієнт бігав за співробітниками салону, а навпаки. На Autosale ви заповнюєте заявку про покупку автомобіля, вказуєте марку, модель та інші параметри. Заявка потрапляє в усі автосалони, які продають саме такі машини або такого класу. І вже салони борються за вас, пропонуючи вигідну ціну й умови. Останніми роками, щоправда, цей сайт «просів» – до Євромайдану в Україні купували майже 15 тисяч нових машин на місяць, зараз – 2–2,5 тисячі. Kinoafisha.ua допомагає людям зрозуміти, у який кінотеатр їм краще піти. Усе зібране в одному місці – графіки роботи, розклад сеансів, вартість квитків, карта кінотеатрів. Там же можна купити квитки. Ми запускаємо проєкт і пару років дивимося, чи «злетить» він з погляду монетизації. Якщо немає – закриваємо. Зараз у нас є Autosale, Kinoafisha.ua, ТВ-Гід, Orakul, Sinoptik та Internetua. Найперспективніші проєкти, на які ми витрачаємо 90% часу, – Sinoptik, Ukr.net і пошта. Створили свою технологію для агрегації новин Ukr.net відомий перш за все як агрегатор новин і пошта. Новини нам дають близько тисячі сайтів. Щоб відбирати й сортувати їх, у нас є своя технологія. Ми вибираємо новини сайтів, на яких люди частіше за все їх читають, і об'єднуємо новини одну з одною. Технологія оптимізує роботу журналістів та редакторів і скорочує час на відбір новин для головної сторінки Ukr.net. Мета технології – щоб читачі бачили першоджерело та якісно написану новину, як тільки вона з'явиться. Для сервісу пошти теж використовуємо свої розробки. Ми конкуруємо зі світовими гігантами, такими як Google і Yahoo. У них обороти в мільйони доларів, але наші продукти часто кращі за ті, які вони пропонують. Наприклад, у нашій пошті вища швидкість відправки листів, вона працює у фоновому режимі – ви можете відкрити лист навіть без інтернету і працювати всередині нього з файлами Word та Excel. Зараз у нашої пошти 4 млн користувачів. Щоб постійно робити нові продукти, у нас є свій відділ розробників – майже 40 осіб, для невеликих проєктів залучаємо сторонніх розробників. Відчутного зростання користувачів у Ukr.net немає вже кілька років – як і кількості інтернет-користувачів в Україні загалом, він залишається на рівні 23 млн чоловік. 2019 року з настільних комп'ютерів до нас заходили 6 млн унікальних користувачів на місяць, зараз – 6,2 млн. На мобільній версії два роки тому було 3 млн користувачів, зараз – 3,6 млн. А ось авдиторія наших сервісів зростає. На Sinoptik.ua два роки тому заходили 8 млн користувачів з настільних комп'ютерів на місяць, зараз – 10 млн. З мобільних було 3,5 млн, стало 5 млн. Є користувачі, які заходять на сайт навіть за запитом «погода не на Синоптику». Я працюю в Ukr.net 15 років і розвиваюся разом з компанією. У мене завжди є можливість займатися чимось новим. Коли я вирішив адміністративні завдання, переключився на просування dial-up-доступу в інтернеті (при такому способі доступу підключення відбувається через телефонну мережу. – Прим. ред.), далі – на створення сайтів і технічну підтримку. Коли налагодив процес, зайнявся рекламою, ще пізніше – технічними питаннями. Зараз у мене дві функції: адміністративна – продовжую керувати персоналом і комерційна – відповідаю за рекламний відділ та монетизацію сервісів, плюс ставлю розробникам завдання, пов'язані з інтерфейсом й рекламними можливостями наших сайтів. Я отримую задоволення, працюючи в Ukr.net, тому що кожен день бачу результати своєї праці, як надихають команду і власника компанії наші досягнення. Назвав свій MINI Cooper Морквинкою Я люблю свободу, зокрема в пересуванні. Досить часто міняю машини і ціную в них красу й оригінальність. 2012 року я відкрив для себе ідеальну в цьому сенсі машину – MINI. Наш перший MINI в сім'ї – це був подарунок дружині. Я побачив, що знайома в Донецьку продає MINI. Сказав, що їду у відрядження, а сам поїхав за ним. Побачив – і закохався. Це шалено стильний, незвичайний, дуже маневрений автомобіль, до того ж швидкий, як спорткар. Я повернувся з «відрядження» і, коли збирався на роботу, спеціально забув удома ноутбук. Подзвонив дружині, попросив винести його, тільки одягнутися тепло, тому що 14 лютого в Києві випало багато снігу. Вона спустилася в халаті й тапочках, і там, у дворі, на День закоханих я подарував їй червоненький MINI. До тепер пам'ятаю її захоплення. Дружина їздила на ньому два роки, а у 2014-му ми продали його знайомим. 2018 року я збирався купити нову машину. У мене вже була спортивна BMW, але потрібно було ще одне авто, щоб їздити взимку. Зупинився знову на MINI – тоді якраз вийшла нова модель трьохдверного MINI в помаранчевому кольорі. Наш другий MINI я назвав Морквинкою – MINI Cooper Carrot. MINI – машина, яка дарує радість. У якому б ти не був настрої, коли їдеш на ній, посміхаєшся. MINI піднімає настрій і перехожим, які його бачать. Навіть бабуся, коли я заїхав на тротуар, замість того щоб почати обурюватися і вдарити по капоту палицею, стала захоплюватися: «Яка гарна автівка!» Це перевертає свідомість: я ж їй заважаю йти, а вона захоплюється машиною. На MINI їздять незвичайні, творчі люди: айтішники, дизайнери, фотографи, власники якихось цікавих бізнесів. Таку машину не купить людина, яка мислить раціонально – у неї маленький багажник, мало місця для пасажирів ззаду. Вона як чорна сукня з декольте для дівчини. Дуже ефектна, убирає в себе погляд, але не найбільш практична – у ній у спортзал не підеш. Як ми відродили клуб MINI Якраз коли я купив MINI, київські програмісти почали оживляти український клуб любителів MINI. Він існував давно, але заглох. Пару років тому вони створили Telegram-канал і чат. Зібрали зустріч – ми зустрілися на Cars & Coffee (популярний в усьому світі формат великої зустрічі власників авто, який зазвичай проходить на автостоянці. – Прим. ред.) та потоваришували. Зараз у всеукраїнському клубі 651 учасник, у київському – 346. Кожну першу неділю місяця в нас збори. Іноді просто зустріч, а іноді когось запрошуємо – наприклад, фахівці розповідають, як правильно кермувати машиною. Ми робимо свої брендовані футболки, реглани, наліпки. Люди так люблять MINI, що навіть на свої інші машини кріплять наліпки My other car is a MINI. Ще в нас є соціальні ініціативи – збираємо гроші на продукти і речі для дитячих будинків, притулки для тварин. Коли власник MINI бачить іншу таку машину – «моргає» фарами чи махає. А якщо поруч із MINI є місце для паркування, паркуйся поруч із MINI. Такої єдності немає в жодній автотусовці! Рік тому бренду MINI виповнилося 60 років. По всьому світу був флешмоб – власники вишикували свої машини у вигляді цифри 60. Ми теж взяли участь – орендували Київську фортецю, зробили наклейки «60» і вишикували свої MINI у формі цієї цифри. Брали участь близько 40 авто, і так випадково вийшло, що всі вони були різними за дизайном, жодна не повторилася! Потім ми влаштували автопробіг Києвом і вечірку. У червні цього року я продав свою Морквинку. Її новий власник з Одеси. Ми потоваришували, і зараз він щотижня шле мені фото автівки – ось вона на пляжі, у поїздці за містом, в одеському дворику. Він так тішиться зі своєї покупки, що став найактивнішим у клубі власників MINI в Одесі. Як я випробовував електричний MINI Cooper SE Зараз я думаю про купівлю електрокара і нещодавно тиждень тестував перший електричний MINI Cooper SE. Першого ж вечора зібрав друзів із клубу, покатав їх. Усі були в захваті. Електричний MINI – швидкий, маневрений, якісний, з гарним інтер'єром. Особливо мені сподобалася цифрова приладова панель – вона футуристична, схожа на щось із майбутнього і цим закохує в себе. Їздити на ньому дико зручно – можна весь день кататися на одній педалі, жодного разу не натиснути на гальма. Зазвичай машина, коли натискаєш на газ, їде не відразу, а за секунду. MINI Cooper SE стартує моментально, і це захоплює. Коли звикаєш, складно повертатися до звичайних автівок. У електроMINI є застосунок MyMINI UA, дуже зручний. Там можна дивитися, скільки залишилося заряду, який пробіг у машини, де вона стоїть, як заряджається, наскільки ти врятував планету від викидів сьогодні. Застосунок MyMINI UA Одного заряду мені вистачило на 160 км, але я їжджу швидко. У звичайному режимі, думаю, вистачить десь на 200 км. Я заряджав машину в офісі і на дачі від звичайної розетки 220 Вт. За десять годин заряджає приблизно на 120 км пробігу. Друзі заряджали електрокари на спеціальних станціях, за півгодини – приблизно 100 км пробігу. В електроавтомобілях є плюси і мінуси. Вони економічні, зручні, але до іншого міста не поїдеш, і треба думати, де заряджати. Це автівка саме для жителя мегаполісу. Я ще не вирішив, який саме електрокар купуватиму. Точно знаю тільки одне, що в будь-якому випадку повернуся до MINI. І неважливо, що буде рухати його вперед – двигун внутрішнього згоряння чи батарея. Це машина, яка залишається в серці, і ти не можеш без неї довго. Світлини Ігоря Тишенко