Waites – останні статті та новини

Серед клієнтів компанії Waites такі гіганти, як Nike, DHL, Michelin, Tesla, Nestle і Astrazeneca. Усі вони користуються її системою для моніторингу стану промислового обладнання, яка поєднує технологію інтернету речей, машинного навчання та штучного інтелекту. Саме за програмну частину цього продукту відповідає команда українських розробників, яка працювала в офісі Waites у Херсоні. У середині лютого 2022 року у Waites, як і в багатьох українських компаніях, обговорювали план дій на випадок можливого вторгнення росії. На нараді домовилися: «Якщо щось почнеться, точка збору – офіс». Але жоден сценарій не міг передбачити реальності повномасштабної війни. Вранці 24 лютого в офіс ніхто не прийшов. Люди намагалися зрозуміти, як врятувати себе та свої сім’ї. Попри хаос, розрив комунікацій та пряму загрозу життю, Waites вдалося зберегти людей, не зірвати дедлайни проєктів для закордонних замовників, відновити та повністю перебудувати роботу команди в умовах війни. Розповідаємо, як вони пройшли цей шлях. Життя «до» Тимбілдинги, спільні поїздки на конференції, мітапи, зустрічі за обідньою кавою на офісній кухні – жива взаємодія була основою корпоративної культури Waites. Херсонський офіс Waites працював у форматі «опен спейс», тож для обговорення робочих питань часто не потрібно було навіть призначати мітинг у календарі. Достатньо було просто звернутися до колеги, який сидів за декілька метрів. «Всі у нашій команді були адептами офлайн-взаємодії, – згадує Head of project management Office Waites Анна Вальтер. – У нас дуже теплі стосунки в колективі. Health check-опитування – внутрішнє анкетування для оцінки залученості й настрою команди – регулярно показувало: відчуття командності є головним мотиватором для людей». Команда працювала за гібридною моделлю ScrumBan – вона дозволяла зберігати гнучкість у щоденній роботі, не втрачаючи стратегічного фокуса. «Ми поєднували короткі двотижневі спринти з довгостроковим плануванням розвитку продукту», – розповідає CEO Europe Waites Ілля Смолієнко. До 2019 року він займав роль Senior tech lead, тож був одним з тих людей, хто налаштовував процеси у команді розробників. Єдиний важливий KPI Перші дні повномасштабного вторгнення перекреслили всі плани. Коли Херсонщина опинилася під ударом, керівництво компанії ухвалило єдине можливе рішення: робота відходить на другий план. «Ми не могли вимагати від людей писати код, коли за вікном вибухи, – розповідає CEO Europe Waites Ілля Смолієнко. – Ми одразу сказали команді: пріоритет зараз – це ваше життя і безпека. Це єдиний “KPI”, який має значення». Але команда сама ініціювала відновлення роботи. Розробники відчували відповідальність перед клієнтами, які чекали на завершення проєктів і, якщо була бодай мінімальна можливість працювати, її використовували. Втім ситуацію ускладнювало те, що робоча техніка з усіма необхідними файлами та доступами залишилася в офісі. Забрати її означало йти містом й привертати увагу ворожих патрулів, які вже їздили Херсоном. Але розробники наважилися. «Це нагадувало справжні спецоперації, – згадує Head of Project Management Office Waites Анна Вальтер. – Люди в команді координувалися між собою, щоб дістатися офісу й забрати системні блоки та монітори. Їх ніхто не просив про це – кожен сам проявляв ініціативу. Пересувалися перебіжками, в умовах окупації, наражаючи себе на реальний ризик». Кожен такий вихід тримав у напрузі весь колектив. Команда складала детальні графіки та маршрути, усі отримували чіткі інструкції з безпеки: що видалити з комп'ютерів – на техніці не мало бути жодної української символіки, інакше її могли просто розтрощити. У такі моменти всі затамовували подих, чекаючи на коротке повідомлення: «пройшов», «все добре». Частина команди виїхала з Херсону ще під час окупації, забравши техніку на безпечнішу територію. Інші дочекалися звільнення міста. Сьогодні вся команда Waites покинула Херсон. Як у Waites перебудовували робочі процеси Команда фізично перестала бути разом: одні ховалися в укриттях, хтось намагався виїхати з міста або прямував за кордон, інші мали облаштовуватися в іншій країні. Класичні Agile-методології в умовах виживання не працювали. Компанія перейшла на «ручне управління». Горизонт планування скоротився до одного дня і мав враховувати обставини кожного члена команди, які могли змінитися ледь не щомиті. «День починався з “переклички”: хто сьогодні на зв'язку, у кого сьогодні є можливість працювати, а хто не зможе, – розповідає CEO Europe Waites Ілля Смолієнко. – Ми не намагалися негайно закрити всі задачі, чого б це не коштувало. Ми дивилися на що вистачить ресурсів, які у нас є тут і зараз». Якщо хтось з команди випадав із робочого процесу, його задачі миттєво підхоплювали інші. Межі ролей стерлися: проєктні менеджери могли тестувати продукт, розробники брали на себе комунікацію з клієнтами. «Ми домовилися про просте правило: якщо сьогодні в людини немає можливості працювати – це нормально, – додає Ілля Смолієнко. – Команда підтримає. Якщо ресурс є, ти страхуєш інших». Якщо раніше всі працювали разом у Херсоні, то після початку повномасштабної війни частина команди, яка залишилася в Україні, роз'їхалася: хтось опинився в Одесі, хтось у Львові, у Білій Церкві та інших містах. Те, що спочатку виглядало як вимушений хаос, з часом стало несподіваною перевагою: коли в одному місті зникає світло чи зв'язок, роботу миттєво підхоплюють колеги з іншого регіону. Приблизно за пів року після початку повномасштабного вторгнення компанія почала повертатися до більш стабільних процесів, але це вже була інша реальність повністю віддаленої роботи. Члени команди Waites «Тепер кожне обговорення потребує окремого слота в календарі – на комунікацію йде більше часу, – каже Software Tech Lead Ярослав Гучек. – До цього у нас практично не було досвіду ремоуту, тож поки ми адаптуємося». Екстрений режим щоденних перекличок і планування “на сьогодні” змінився стабільними циклами – команда знову почала планувати роботу наперед – не на місяці, як раніше, а на тиждень. Як команда компенсувала відсутність живих зустрічей Робочі процеси вдалося налагодити, але залишалося ще одне питання: як зберегти командний дух без щоденних зустрічей в офісі? До повномасштабного вторгнення команда Waites регулярно збиралася наживо, наприклад, раз на місяць грала в настільні ігри. Після переходу на віддалену роботу ця потреба не зникла, тож потрібно було знайти для неї новий формат. Так у компанії з’явилися watercooler-мітинги – неформальні онлайн-зустрічі, не пов’язані з робочими задачами. «Ми командні гравці й завжди чекаємо на ці зустрічі з нетерпінням, – розповідає Анна. – Хтось розповідає кумедні історії, хтось обговорює новини. Та головне – це можливість вийти на зв'язок не задля роботи, а просто щоб побути разом». Паралельно з’явилися індивідуальні check-in-зустрічі на яких увага приділяється не лише задачам, а й загальному стану кожного члена команди. «Для нас важливо розуміти, що відбувається з людиною, щоб ніхто не замовчував проблеми чи складні обставини, бо компанія завжди готова допомогти, – пояснює Ілля Смолієнко. – Часто навіть проста можливість виговоритися й почути, що ти не один стає суттєвою підтримкою». Поступово графік роботи почав вирівнюватися – після хаотичних перших місяців команда повернулася до звичного робочого ритму. Сьогодні Waites продовжує працювати та підтримувати економіку України, доводячи, що згуртована команда сильніша за будь-які обставини. «Найбільший показник того, що ми впоралися – ми не втратили жодної людини та навіть не зірвали дедлайни, – підсумовує CEO Europe Waites Ілля Смолієнко. – Всі пройшли цей період разом і ми рухаємося далі».