«Це не про гроші». Чому дорослі бояться говорити про фінанси навіть із близькими

Про гроші складно говорити не лише з роботодавцем чи колегами, а й із друзями і навіть партнером. Для багатьох пар фінансова розмова – це зона напруги й конфліктів. За темою грошей майже ніколи не стоять самі гроші. Це маркер страхів, переконань, сімейних сценаріїв і внутрішніх конфліктів. Звідки беруться ці переконання та як їх подолати, розповіли психологиня Ольга Токій та фінансова консультантка Віра Фостяк. 

Радянське виховання та страх – думка психологині 

Одна з головних причин, чому дорослим складно говорити про фінанси, – глибоко вкорінене табу. Воно сформувалося не зараз і навіть не за радянських часів. Розкуркулювання, репресії, страх втрати майна – все це залишило слід у так званій «генетичній пам’яті». У багатьох родинах історії про гроші пов’язані з болем: хтось втратив усе, когось покарали за достаток, хтось навчився мовчати, щоб вижити. І навіть якщо людина сьогодні не має таких загроз, вона все ще боїться їх – навіть підсвідомо. 

Радянська ідеологія лише закріпила це: бути багатим – «некрасиво», гроші – тема сороміцька, усі мають бути рівними. Тому фраза «про гроші говорити невиховано» часто є неетичним принципом. «Простіше сказати, що це невихованість, ніж зізнатися собі: мені соромно, я боюся, мені здається, що в мене недостатньо», — пояснює Ольга Токій.

Уникання фінансових розмов рідко минає без наслідків. На практиці це означає непроговорені умови, непорозуміння і втрати – не лише грошові, а й емоційні.

У стосунках мовчання про гроші майже гарантовано призводить до конфліктів: хто за що платить, які витрати вважаються пріоритетними, хто і скільки заробляє, хто за що відповідає. Часто ці питання не обговорюють роками, аж поки напруга не проривається скандалом.

Ольга наводить типовий сценарій: один партнер заробляє, інший витрачає, але правила не визначені. Невдоволення накопичується, але тему бояться піднімати, бо вона неминуче тягне за собою розмову про владу, відповідальність і близькість.

«Гроші – це лакмусовий папірець того, що відбувається всередині людини і між людьми», – говорить Ольга.

Мовчання може призводити і до фінансових наслідків: боргів, втрат, невигідних домовленостей. Людина просто не проговорює умови – і платить за це.

Проблема не в доході, а в мисленні – думка фінансової консультантки 

Фінансова консультантка Віра Фостяк додає інший ракурс: до неї рідко приходять люди, які взагалі не готові говорити про гроші. Сам факт консультації означає, що рішення змінювати фінансову ситуацію вже ухвалене.

Втім, майже у всіх є фінансові стереотипи, з якими доводиться працювати. Ідеться не лише про доходи, а про мислення: як людина сприймає гроші, ризики, кредити, покупки. «Наш дохід – це наше мислення», — пояснює експертка. Вона наводить прості приклади: розуміння маркетингових пасток, знижок, кредитних продуктів. Якщо людина усвідомлює, як це працює, вона не витрачає імпульсивно і ухвалює рішення свідомо.

«Багато фінансових страхів формуються ще в дитинстві. Пострадянське виховання щедро забезпечило нас фразами на кшталт “не висовуйся”, “тобі це не потрібно”, “багаті теж плачуть”, “працюй і не вигадуй”. Ці установки не просто демотивують — вони закріплюють дитячу позицію у фінансах. Людина чекає допомоги, компенсації, “справедливості”, але не бере відповідальність за власний дохід.  

Доросла позиція – це усвідомлення, що я сама відповідаю за свої гроші і не чекаю, що хтось має мене забезпечити.

Питання “чи нормально питати про зарплату” залежить від контексту. У small talk такі теми справді недоречні. Але в близьких стосунках – у сім’ї, між партнерами – мовчання про гроші є ознакою нездорової моделі. У здорових стосунках фінанси обговорюють: бюджет, цілі, пріоритети, правила. Це не про контроль, а про прозорість. Коли люди вміють домовлятися про гроші, це видно: зростає і дохід, і якість життя», — каже фінансова експертка.

Читайте також: Що буде, якщо з 4,5 років вчити дитину фінансової грамотності

 «Молодші покоління значно відкритіші до теми грошей. Вони швидше змінюють професії, інвестують, говорять про доходи, цікавляться фінансовими інструментами. Старші ж частіше не довіряють системам і тримають гроші “в банці”. Це не про правильність чи неправильність, а про різний досвід. Там, де одні бачили стабільність, інші бачили втрати», – зазначає Віра. 

Гроші – це маркер

Ольга Токій підсумовує: гроші – не ціль і не зло. Це інструмент і маркер. Якщо людина хоче більше грошей, варто запитати себе – навіщо. Яких відчуттів, змін, безпеки або свободи вона насправді прагне. Часто відповіді лежать не у фінансових таблицях, а значно глибше.

Гроші – це один зі способів нашої взаємодії зі світом. І якщо ми боїмося про них говорити, варто чесно подивитися, чого саме ми боїмося насправді.

Нагадуємо, що раніше експерка розповіла, як будувати стратегію зростання.