«Тут бракувало українського сервісу». Як Єлизавета Воронкова відкрила власну кав’ярню в Чилі та що вона радить іншим підприємцям

Марія Бондар

Редакторка MC.today

Єлизавета Воронкова зустріла повномасштабну війну в Чилі, де разом з дітьми проводила відпустку. На той час вона була вагітна третьою дитиною, тож одразу зрозуміла, що заради безпеки їм доведеться залишитися за кордоном. З часом Ліза помітила, що в цій країні немає кав’ярень такої ж якості, як в Україні, тому наважилася відкрити власний заклад. 

Єлизавета Воронкова поділилася історією, як вона відкрила в Чилі кав'ярню. Колаж: MC.today

Єлизавета – біоінженер, і до війни вона займалася розробкою медичних пристроїв. Що ж спонукало її відкрити кав’ярню Epoca Hedonista в Чилі? Ми розпитали підприємицю про те, чому вона обрала саме цю нішу, наскільки важко вести бізнес у чужій країні, з якими викликами Ліза стикнулася та хто їй допомагав.

«Я дуже люблю Київ, але через дітей не можу повернутися до України»

Єлизавета Воронкова. Фото: надане спікеркою

Я ніколи не планувала переїзд за кордон, мені подобається жити в Києві. Проте, коли почалося повномасштабне вторгнення, я була вагітна і мала двох дітей. Це і стало вирішальним фактором, щоб не повертатися до України.  

Я розуміла, що не можу ризикувати майбутнім дітей і маю вивезти їх якомога далі від війни. Саме тому й залишилася в Чилі. Цю країну я не обирала. Якби в мене був вибір, швидше за все, я б поїхала до Європи, можливо, до Португалії, бо знала мову цієї країни. 

Я в Чилі (у містечку Вінья-дель-Мар) вже понад два роки, але не можу сказати, що повністю адаптувалася до цієї країни. На жаль, тут у мене практично немає кола спілкування, а місцева мова досить складна, хоча я й опанувала базовий рівень іспанської.

Ліза Воронкова через війну опинилася в Чилі, де відкрила кафе. Колаж: MC.today

«Найбільші виклики – це те, що я іноземка і не володію іспанською мовою»

Я стикнулася з багатьма викликами за кордоном: 

• Коли тільки приїхала до цієї країни у 2022 році, побачила надзвичайно суворі обмеження, пов’язані з COVID-19. Виявляється, чилійці дуже цінують правила. 
• Перші місяці, коли я ще не знала мову, будь-яке завдання, навіть купити абонемент у спортзал, перетворювався на величезну проблему. Я пояснювала все англійською чи просто жестами, але люди не розуміли, що мені від них потрібно. Іноді це було щось більше, ніж просто мовний бар’єр.
• Ще одним викликом було те, що я іноземка і не мала кредитної історії, тому виникли складнощі з орендою будинку. Згодом я вирішила це і навіть забрала батьків до себе.

«Я вирішила відкрити кав’ярню, щоб відчути себе як вдома»

До повномасштабної війни я була біоінженером, але після переїзду в Чилі поставила цю справу на паузу. Згодом вирішила відкрити кафе. Чому? По-перше, мені бракувало місця з українськими стандартами сервісу та улюбленими напоями, яких я не знайшла в Чилі. По-друге, я хотіла дати мамі якусь роботу. 

Я помітила, що в місті Вінья-дель-Мар, де ми живемо, бракує місць із якісною кавою. Так, тут є Starbucks, але він більше слугує коворкінгом, ніж кав’ярнею. Це надихнуло мене на створення місця, де можна взяти смачну каву з собою.

Ми прагнули створити своєрідний «острівець», щоб не жити з відчуттям тимчасовості, а відчути себе тут вдома, ніби життя не проходить повз.

Дідусь Єлизавети Воронкової пише ціни на вивісці для кафе. Фото: надане спікеркою

«Моя місія за кордоном – популяризувати Україну»

Ліза Воронкова відкрила кав’ярню Epoca Hedonista у Чилі. Фото: надане спікеркою

Зараз моя основна задача – це популяризація України через демонстрацію її високої культури, ведення бізнесу, створення високих стандартів сервісу тощо. Така місія може навіть мати більший вплив за кордоном, адже це привертає увагу людей до України. 

У моїй команді в Epoca Hedonista працює 4 людини, з українців – тільки я і моя мама. Раніше я пропонувала працевлаштувати українців, проте наша діаспора в Чилі досить невелика. Якщо ж хтось згодом захоче долучитися – я готова надавати робочі місця для своїх співгромадян.

«Довелося самій ходити по місту, щоб знайти найбільш людне місце»

Процес відкриття кафе був поетапним. Спершу я шукала приміщення для оренди. Просто з блокнотом ходила по місту і спостерігала, біля яких місць проходить найбільше людей. Мені важливо було знайти жваву локацію, адже мій будинок знаходиться в горах, далеко від «цивілізації», де інтернет є завдяки Starlink.

Коли приміщення знайшлося, я почала збирати документи. Через статус емігрантки і відсутність повного пакета документів було непросто знайти банк, який би допоміг з бізнесом. На щастя, з фінансами допоміг мій колишній колега Віталій Білий.

В Чилі умови ведення бізнесу досить жорсткі, особливої підтримки немає. Я бачила, що є грантові програми, такі як «Стартап Чилі», і мені радили податися, але для цього треба було хоча б володіти мовою.

Зізнаюся – найбільше мені допоміг ChatGPT. Саме він допоміг зрозуміти чилійське середовище, оформити документи та крок за кроком пройти всі етапи відкриття бізнесу.

Хочу одразу озвучити важливі моменти, які допоможуть українцям відкрити бізнес у Чилі:

• Перебуваючи в країні за туристичною візою, обов’язково отримайте дозвіл на проживання.
• Зареєструйте власну компанію. Створення юридичної особи, наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю (Sociedad de Responsabilidad Limitada) – це популярна форма бізнесу в Чилі.
• Відкрийте банківський рахунок після реєстрації компанії.
• Отримайте всі необхідні дозволи для бізнесу. Якщо це кав’ярня, як у мене, то вам потрібно мати санітарний дозвіл від відповідних органів та ліцензію на діяльність від муніципалітету.
• І ще важливо мати достатньо ресурсів. Адже перший рік, швидше за все, буде неприбутковим. Додам, що місцеві тут не дуже активні.

Epoca Hedonista працює менше ніж рік – я відкрила кав’ярню в січні 2024 року. Зараз ми продаємо в середньому від 30 до 50 чашок кави на день. 

«Я зробила кілька помилок, але це дало мені досвід»

Єлизавета зізнається – відкрити кафе в Чилі було непросто. Фото: надане спікеркою

Перша спроба відкрити кафе була невдалою через те, що я вибрала неправильного партнера. Я раджу іншим вірити у власні сили й не шукати партнерів. Адже коли ти знаходиш партнера, ти автоматично віддаєш йому право ухвалювати рішення. 

Для мене все почало працювати, коли я взялася за справу самостійно і зрозуміла, що мого досвіду достатньо, щоб запустити бізнес. І в мене все вийшло.

Зараз я бачу свої помилки й готова поділитися ними з іншими:

• Основною помилкою було – недостатнє знання мови. Це дуже ускладнювало початок бізнесу і комунікацію. 
• Ще одна важлива помилка, яку мені допоміг скоригувати мій ментор Олександр Чернишовколишній СЕО Aroma Kava, – це те, що спершу я шукала професійних барист, а потрібно було знайти просто хороших людей і навчати їх варити каву. 

Саме цей підхід я зараз і застосовую: працюю з людьми, які ставляться до наших гостей, як до друзів. Це набагато важливіше за формальні правила.

Наприклад, за правилами в нашому приміщенні немає санвузла для відвідувачів, але я вирішила зробити виняток і дозволяю нашим гостям користуватися туалетом персоналу. Це не відповідає нормам, але для мене важливо, щоб відвідувачі почувалися комфортно. Для чилійців зробити щось не за правилами – складно, але мені вдалося переконати команду, що це важливо.

Також ми адаптували меню під місцевий ринок – у нас багато молоді, яка шукає веганські продукти, тому популярні альтернативні види молока. А ще – чи не найбільше купують горішки зі згущеним молоком. 

Чилійцям сподобалися горішки зі згущеним молоком. Фото: instagram.com/epoca_hedonista

«Я хотіла закрити заклад, бо довгий час він не приносив прибутку»

У цій країні дуже високі податки. Навіть якщо підприємство неприбуткове, податки все одно доведеться сплачувати. Лише недавно я отримала невеликий прибуток від кафе, до цього періоду бізнес був збитковим, але з нього все одно знімали податки. 

Український заклад Epoca Hedonista в Чилі. Фото: надане спікеркою

У кав’ярні я спостерігала дуже повільне зростання. Це навіть викликало в мене певне занепокоєння: я думала, що варто закрити заклад, адже очікувала швидше вийти в прибуток. Але в Чилі зовсім інший характер зростання для бізнесів – дуже повільний, а населення досить консервативне. 

Однак у цьому є і свій плюс: коли клієнт стає постійним, він починає ходити регулярно. У нас є відвідувачі, які приходять по кілька разів на день, і це вражає.

Розповім ще одну історію, яка викликала серйозну суперечку. Я хотіла встановити кондиціонер, але орендодавець сказав, що це неможливо, бо так прописано в договорі. Мені довелося виділити у договорі моменти, через які це дозволяється робити. І ця історія триває вже два місяці. На щастя, закон тут на моєму боці, хоча орендодавець досі проти.

«Я почала вести соцмережі кав’ярні, і це зацікавило людей»

Мені пощастило з тим, що в місцевості, де я живу, бізнес не дуже розвиває соцмережі. Місцеві кав’ярні в Instagram та TikTok лише публікують свою продукцію, без якогось формату сторітелінгу.

Для мене «спрацювали» мої особисті сторінки в соцмережах. Ми зняли кілька роликів, і цього вистачило, щоб органічно набрати аудиторію. Люди активно переглядають Instagram-stories в Epoca Hedonista. Наразі маємо 5500 підписників, з яких близько дві тисячі регулярно дивляться сторіс, і це неймовірні показники. 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Época Hedonista – café ucraniano para amantes del placer (@epoca_hedonista)

Люди дійсно зацікавлені та стежать за нашим бізнесом, бо я ділилася своєю особистою історією. Чилійці приходять до нашої кав’ярні не стільки за кавою, скільки за історією. 

«Чилійці в захваті від нашої кав’ярні, бо інші бізнеси такого не роблять»

Можливо, в Києві моя кав’ярня не мала б великої популярності, бо заклад не здивував би людей. Водночас для чилійців такі деталі, як, наприклад, стаканчики з логотипом, які ми замовили з Китаю, справляють враження. Місцевий малий бізнес зазвичай не приділяє увагу таким дрібницям, тому навіть така проста річ робить нас унікальними.

Також у нас завжди грає музика, і ми маємо певний стандарт обслуговування, який орієнтований не стільки на формальні правила, скільки на інтереси клієнта. Усе це створює атмосферу, через яку люди повертаються до нас. 

Які плани на майбутнє? Я б хотіла створити мережу таких кав’ярень, але наразі мені достатньо одного закладу. Поки немає можливості для масштабування, але, можливо, через рік я розгляну варіанти розширення. 

«Українки в світі» – це спецпроєкт MC.today про жінок, які наважилися на сміливий крок та розпочали власну справу за межами України. Кожна історія – це приклад стійкості, винахідливості та віри у свої сили. 

У межах цього спецпроєкту власниці бізнесів поділяться історією переїзду в іншу країну, досвідом подолання викликів, з якими вони зіткнулися за кордоном, а також розкажуть, як саме їм вдалося перетворити свою ідею на успішну справу та чим вони допомагають Україні та українцям за кордоном. 

Як українські жінки змогли побудувати бізнес в іншому куточку світу? Як впоралися з труднощами за кордоном? Як вони продовжують допомагати рідній країні? Про все це і не тільки ми розповідаємо в межах спецпроєкту «Українки в світі».

Серед учасниць спецпроєкту – власниці мережі Dobro.dobro.cafe у Польщі, видавництва Little Beetle Press в Ірландії, магазину вишиванок Vyshyvanka4u в Литві, салону краси Beauty Hub Eva у Португалії та інші підприємиці. Всі матеріали з цього спецпроєкту можна знайти за тегом «Українки в світі» на сайті та в соцмережах.