Від програміста до фултайм інвестора: як і куди вкладає гроші Дмитро Карпіловський

Співзасновник і керуючий партнер спільноти «УкрІнвестКлуб» Дмитро Карпіловський пройшов шлях від програміста до менеджера і full-time інвестора. Сьогодні, після майже 20 років досвіду, у його портфелі – і стартапи, і реальний сектор, і масштабні енергетичні проєкти. Дмитро розповів MC: Money & Career про свій підхід до інвестування, про пошуки «швидкої води» як частину стратегії, про недооцінені українськими інвесторами ніші, про те, чому не варто закохуватися у свої активи та про багато іншого.

Дмитро Карпіловський розповів про свій підхід до інвестування, перспективні сфери, а також про ключові риси, притаманні ефективним інвесторам. Фото: Дмитро Карпіловський

«Я був трішки інвестором і трішки спекулянтом»

На початку свого шляху я був розробником програмного забезпечення. Потім мені це трошки набридло, і я став менеджерити команди розробників – працювати з людьми цікавіше, ніж писати код. А потім зрозумів: навіщо мені людей наймати, мотивувати, керувати, менеджерити, якщо є талановиті люди, які й самі себе вміють мотивувати й менеджерити? Їм просто можна давати поради та гроші, і вони все роблять самі без мого втручання.

Ідея про те, що можна не працювати, а використати свою компетенцію і капітал, щоб талановиті люди самі все зробили, і привела мене до інвестування.

Це був приблизно 2004-й, мені було років 18, а першими інвестиціями стали онлайн-сервіси. Я фінансував розробку сайтів, IT-сервіси, навіть свого роду медіа і отримував дивіденди від проєктів, які ставали успішними. Зрозуміло, що, умовно, з 10, такими були три, але сама ідея мені дуже подобалась.

Я навчився ці сервіси продавати – був трішки інвестором і трішки спекулянтом. Тоді моя стратегія полягала в пошуку ніш, що мали великі незадоволені потреби, і добирав команди, які могли розв’язати ці проблеми. Вони створювали продукти, які я періодично фінансував. Сьогодні сказали б, що це венчурні інвестиції, та я не ставився до цього як до інвестування в стартапи – вкладав гроші в сервіси, і потроху це набирало обертів.

У якийсь момент прийшло розуміння того, що ніхто не говорив про Web3 та загалом про криптовалюти, а я дуже рано увійшов до цієї ніші. Перші інвестиції в біткоїн – це приблизно кінець 2010 року. Підхід був незмінним – технічна команда, гроші, компетенції. У 2011 році ми побудували одну з перших mining facility в Україні – це спеціалізована серверна кімната, що майнила біткоїни на відеокартках. І згодом я почав будувати бізнес довкола інвестицій. До речі, з таким підходом я працюю вже 20 років.

А от із 2019-го фактичним фокусом моєї уваги став реальний сектор економіки – енергетика, ресторани, ритейл, кав’ярні, таксі, фінансування контрактів молодого бізнесу, приватні позики. Усе, що є в реальному секторі, – така в мене природна цікавість до всього нового в інвестиціях.

Можу навіть сказати – я інвестозалежний. Мені постійно треба щось цікаве знайти, вкласти туди гроші і всім розказати, скільки я втратив чи заробив.

«Головний фактор – що хочеться знати, у що заглибитись»

Активи я завжди обираю за двома факторами – моя суб’єктивна оцінка ризиків і суб’єктивний, знову ж таки, інтерес до тематики. Тут немає жорсткого стандарту чи конкретних формул. Коли я відчуваю майбутній великий прорив – роблю велику ставку, а коли це інвестиція просто для досвіду – маленьку.

Звісно, у мене є так звані best practices. Що надійнішим мені видається актив, то менш я схильний до диверсифікації. До прикладу, коли я купую готове жило в Києві, яке вважаю консервативним активом, то не намагаюся розпорошити свій портфель на 20 різних об’єктів. Їх може бути 1-2, але великі. А ось у галузях, у яких мені бракує досвіду, де я не можу добре оцінити ризики або коли ці ризики видаються зависокими, – навпаки намагаюсь розпорошитися.

Якщо говорити про мої інвестиції просто зараз, то найбільша – це енергетика, установки для зберігання енергії. У цей проєкт вкладено приблизно пів мільйона доларів. Наступна за обсягом інвестиція – заміські відпочинкові комплекси в Київській області. За ними – великий рекреаційний комплекс біля Буковелю.

Дрібних інвестицій у мене в портфелі може бути біля 50 – люблю експериментувати. До прикладу, два вживаних китайські електрокари, які працюють у таксі – мені цікаво провести публічний експеримент і показати, що з ними буде. Дохідність мене не надто турбує – я роблю це для того, щоб люди знали, як у цій сфері йдуть справи. У мене є інвестиції по $500, по $1 тис., по $5 тис. в десятки різних об’єктів по всьому світу, нерухомість – у шести країнах світу. Але насправді це ніяк на результат мого портфеля вплинути не може – це просто цікавість.

Звісно, коли чеки суттєві – умовно, $50 тис. – я намагаюсь ухвалювати зважені рішення. Та однаково головний фактор – цікавість. Що хочеться знати, у що заглибитись.

Це робить мене не найкращим, не найефективнішим інвестором і точно йде всупереч із рекомендаціями, які ми даємо. Ми завжди радимо робити правильно – але ж можемо дозволити собі чинити навпаки.

Читайте також: Сильніші за долар і біткоїн – Дмитро Карпіловський назвав три активи для побудови капіталу

«Пірнаю в ту сферу, у якій бачу найкращу на цей час перспективу»

Обираючи активи, я, звісно, зважаю на раціональні фактори та їхню перспективність. Але водночас у моїй стратегії присутня сильна емоційна компонента. Вона ґрунтується на зануренні з головою – у мене немає чіткої диверсифікації. Іншими словами, я пірнаю в ту сферу, у якій бачу найкращу на цей час перспективу, хоча в цьому є і велика проблема.

За відсутності диверсифікації, якщо я вгадав – лечу в космос, а як не вгадав – то в прірву. Я б такого нікому не радив, та за природою я – людина, що йде за своєю емоцією.

Перші інвестицій, як я говорив, були в IT-сектор. Пізніше – фінтех, з яким я дуже багато працював. Потім – крипта, абсолютний all-in. Я позакривав усі свої бізнеси і сфокусувався на інвестуванні в різні навколокриптові бізнеси. Та зрештою у 2018 році ця ніша перестала бути для мене фокусною – у мене був дуже жорсткий burnout. Далі – реальний сектор економіки, якому я присвятив 100% свого часу з 2019-го до 2022-го. Ну а з початком повномасштабного вторгнення я став шукати сталі бізнеси й так прийшов до будівельної галузі. Насамперед це готельна галузь включно з відпочинковими комплексами – 3-4 роки на ній був абсолютний фокус.

Цьогоріч я знову йду за своєю цікавістю – це енергетика і стартапи.

Тобто повернувся back to roots – знову багато інвестую в стартапи, захоплююсь молодими, талановитими хлопцями та дівчатами, вірю, що в них усе вийде, беру на себе високі ризики. В енергетиці моя логіка така: зараз фантастичне поєднання високої дохідності, перспективної галузі й потреб української енергомережі в нових енергетичних об’єктах.

Частина моєї стратегії – «швидка вода». Це сфери, що стрімко розвиваються, у яких цікаво розбиратися і, звісно, можна отримати високу дохідність. Тому що я агресивний інвестор – мене не цікавлять консервативні речі. Я готовий ризикувати, багато втрачати, але хочу й багато заробляти.

І третій складник стратегії – інвестиція має чинити вплив, тобто я маю не тільки заробляти гроші, а й виконувати велику місію. В енергетиці вона очевидна – нам потрібні нові енергетичні об’єкти. У малому бізнесі теж – без робочих місць та податкових надходжень неможливо підняти економіку. Такі інвестиції обов’язково мають бути – нехай не надто грошові, але дуже важливі.

А от предмет моєї палкої любові раз на 2, 3 чи 4 роки змінюється, для мене нормально перемикатися. Десь з емоційних причин, десь – з раціональних, часом – через зовнішні фактори. 

«Для мене абсолютна норма – неочікувано багато заробити або багато втратити»

Коли ви багато інвестуєте, то і втрати можуть бути катастрофічними. У моєму досвіді одна з таких припала на початок повномасштабного вторгнення, коли заблокували порти. На той час експорт аграрної продукції видавався тією нішею, що мала швидко трансформуватися і обіцяла високу дохідність. Я спробував – і втратив близько пів мільйона доларів.

Це була класична помилка: зробити велику інвестицію, не маючи компетенції, не розібравшись у галузі. Зазвичай такі інвестиції роблять на довірі до партнерів, людей, команд, але часто саме ці імпульсивні рішення, що виходять за межі логічного ризик-менеджменту, приводять до катастрофи.

Інші катастрофа сталася у 2020 році. До того я багато інвестував у біткоїн, а коли перейшов до економічного сектора, вирішив не продавати його – адже був впевнений, що він зростатиме в ціні – і взяв гроші під заставу монет. І от у березні біткоїн просідає більш ніж удвічі. Щоб виконати свої фінансові зобов’язання перед компанією, яка позичила мені гроші, я мусив продати 100 монет по 5 з копійками тисяч доларів. Сьогодні вони коштували б більш як $10 млн.

Якщо говорити про теоретичні збитки, а не практичні, то йдеться про сотні мільйонів доларів. Ще у 2011-му, коли ми активно майнили криптовалюту – а це все на позичені в батьків гроші, – я мусив продавати біткоїн через, знову ж таки, падіння його вартості. Потрібно було фінансувати команду, платити за електроенергію та і власне жити. Тоді я продав понад 2 тис. монет десь по $8, заробивши $16 тис.

Базово я дуже агресивно інвестую. Для мене абсолютна норма – в середині року неочікувано багато заробити або так само неочікувано багато втратити. Це частина стратегії, я до цього звик, емоційно мені комфортно – але ніколи цього не раджу. Це, радше, така авантюрна специфіка мого мислення.

Читайте також: Як лотерейний білет. Карпіловський назвав поширені інвестиційні помилки

Сьогодні мене захоплює енергетика – є навіть такий передсмак, передочікування, що все буде класно. Але поки об’єкт не запущений – це теорія. Ми будуємо велику установку для зберігання енергії на десятки мегават-годин, яка допоможе стабілізувати енергомережу і вирівняє вранішнє, денне та вечірнє споживання. З усіх боків – проєкт хороший.

Цікаво й те, що ті активи, які свого часу дарували мені найкращі емоції, приносили й найгірші. Пам’ятаю, коли ще багато займався криптовалютою, то дуже повірив в одну монетку – вона називалась Endor. Я був настільки нею захоплений, що своєю впевненістю – не спеціально, але так сталося – заражав усіх навколо, і кілька моїх знайомих теж вклалися в монету. Звісно, за законами жанру ми все втратили. І ця суперпозитивна емоція, такий класний передсмак, впевненість у тому, що я знайшов діамант, перетворились, м’яко кажучи, на неприємну історію.

Ще була інвестиція в мережу магазинів «Оптика 1st» – вона розвивалась приблизно як зараз «Аврора». Дуже стрімко, десятки магазинів щомісяця. Ми були в захваті від того, що знайшли суперталановитого підприємця, самі його фінансували, розповідали про нього. А потім виявилось, що в якийсь момент він почав підробляти звітність. Тобто якщо перші магазини були об’єктивно ефективні, то коли темпи відкриттів сягнули 20-30 точок на місяць – проблеми були і з персоналом, і з виторгами, підробленими документами. Вони множились і приховувались.

Цей емоційно найбільший злет став і найбільшим падінням. І річ не в тім, що ми втратили десятки тисяч доларів, і навіть не в репутаційних збитках на мільйони. Інвесторами цієї мережі стали наші найближчі друзі і ключові співробітники. Навіть попри те, що свідомі люди розуміли, що це не ми вкрали гроші, частково вони прийшли до цієї інвестиції через нас.

Які сектори недооцінені українськими інвесторами – думка Дмитра Карпіловського

В Україні є багато крутих бізнесів, якими хотілося б володіти пересічному інвестору, але вони про це, можливо, не знають, а може ще просто не зайшли в ці ніші. Один із таких фантастично недооцінених, на мою думку, сегментів – це колективні інвестиції. Класичний приклад – успіх Inzhur. Хороша пропозиція, у якій якісним активом володіють десятки тисяч інвесторів. В Україні все, пов’язане з колективною нерухомістю, колективним бізнесом, на мій погляд, злітатиме.

Енергетика – другий недооцінений сегмент. Третій – це дохідна нерухомість.

В Україні є такий ніби національний спорт – інвестувати в житлову нерухомість. На мою думку, це – неправильна практика, від якої потрібно відмовлятися. Ненормально, коли мільйони людей довіряють свої гроші девелоперам, яких вони не знають. Фактично, вони фінансують їх без жодних зобов’язань чи гарантій, сподіваючись, що їхні квартири на момент введення будинку в експлуатацію коштуватимуть значно дорожче, ніж «на котловані». І цей національний спорт виник на тлі браку хороших інвестиційних можливостей. Люди знайшли їх у тому, що взагалі не так задумувалось. Натомість девелопери знайшли для себе спосіб швидко й легко залучати кошти, але з ганебною кількістю провальних проєктів.

Дохідна ж нерухомість як ідея імпонує мені набагато більше. Вона дає інвестору можливість бути пасивним і захищеним, нею здійснюється ефективне операційне керування. На мій погляд, дохідна нерухомість мала б взяти на себе функцію, яку виконує купівля нерухомості на котловані з метою перепродажу. Стати золотим стандартом інвестування – як фондові ринки в цивілізованих країнах, ОВДП, банківські продукти або інші консервативні інструменти. Цей ринок мав би бути в Україні вдесятеро більшим, але є певна інерція мислення. Це і радянські історії про потребу мати свої чотири кути, і думка про те, що нерухомість – це класний актив, адже її можна здавати, самому пожити чи дітям залишити. Багато таких міфів, які мені зовсім не подобаються.

Звісно, можна було б поговорити про те, що в Україні зараз дуже недорозвинений ринок інвестування в стартапи. Це дуже цікава тематика і класна історія з погляду нетворкінгу. Але це складно й поки що потребує доволі великих коштів, для широкого загалу це поки що не дуже доступно. Зараз фінансувати стартапи, умовно, можуть собі дозволити ті, хто інвестує десятки тисяч доларів щороку. На жаль, це ще не для звичайного українця.

Читайте також: У чому зберігати заощадження, крім депозитів та ОВДП? Експерт назвав 4 альтернативи

Три ключові риси, які варто розвинути кожному інвестору

Я завжди кажу, що перш ніж інвестувати гроші потрібно інвестувати час. Ви маєте бути готові вивчати, заглиблюватися, не вірити словам, не піддаватися першому враженню, не захоплюватися своєю емоцією, не перекладати відповідальність на інших, не вдаватися до базового радянського патерналізму. Вивчати й розбиратись. І не вкладати гроші до того, як не з’ясували все. Коли ми говоримо про хорошого інвестора, це – риса номер один.

Здатність узяти відповідальність перед собою за власне рішення і своє фінансове майбутнє – це друга надважлива риса. Тут насамперед важлива дисципліна. Ви маєте не просто усвідомлювати те, що щось зробили неправильно чи в чомусь самі винні. Потрібно визначити стратегію і дисципліновано її дотримуватись.

Ну і готовність мислити на кілька кроків уперед. Насамперед тут ідеться про довгостроковість планування, тому що швидкі результати насправді рідко бувають досяжними. Ви маєте навчитися думати не про те, який вигляд ваша інвестиція має зараз, а що з нею буде за багато років. Спиратися не на ті цифри, що бачите просто перед собою, а на ті, якими вони стануть.

Не зосереджуйтесь на сьогоднішніх юридичних моделях, ринках чи оцінках. Ставте собі запитання: що буде зі мною, з моїм капіталом, моїми накопиченнями й так далі за 10, 20, 30 років.

«Я б однаково йшов за своєю цікавістю»

Якби я не припустився помилок, не пройшов свій шлях – то не став би ані тим підприємцем, ані тим інвестором, яким я є нині. Але ось яку стратегічну річ я зрозумів: мій фокус на високодохідних, високоризикових активах був доволі тривалим. Варто було б ще змолоду будувати захисну, скажімо, стратегію в портфелі, мати щось консервативне. До прикладу, я запізно почав розбиратися в нерухомості – вона виявилась доволі цікавим сектором і з погляду дохідності, і з погляду захисної функції.

Ще один висновок – не варто закохуватися у свої активи занадто сильно й забувати про диверсифікацію. Те, що в певний момент здавалося священним Граалем, за кілька років показувало, що моя диверсифікація була недостатня.

Маючи свій теперішній досвід, я б однаково йшов за своєю цікавістю та емоцією, однак поєднав би інвестиції для примноження капіталу з інвестиціями для стабільності, для свого спокою. Я почав працювати з останніми, умовно, в 35-річному віці, а можна було ще у 25.

• Нагадаємо, раніше Дмитро Карпіловський розповів про три стартап-напрями, інвестування в які в перспективі може в рази збільшити кошти, які ви в них вкладаєте.