Війна під іншим кутом: чому фільм Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна» так вразив глядачів

Після прем’єри на фестивалі документального кіно Doc Kyiv Fest 4 квітня в український прокат вийшов перший документальний фільм телеведучого та журналіста Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна».

Про що розповідає документалка ексведучого програми «Орел і решка», чим вона зацікавила канадську кінокомпанію та з якого боку  покаже війну в Україні західним глядачам – відповіді на всі ці питання ви знайдете у нашій статті.

Про що розповідає фільм «Ми, наші улюбленці та війна»

Нова документальна стрічка Антона Птушкіна розповідає про події в Україні через призму стосунків людей і тварин, багато з яких стали свідками та інколи жертвами російського вторгнення.

Героями фільму стали не тільки пес Патрон і кіт Шафа та інші собаки, коти, ведмеді, лемури та леви, які нерідко намагалися розірвати зубами сталеву сітку, щоб втекти від вибухів. Але й звичайні українці, героїзм яких під час порятунку тварин став справжнім відкриттям для іноземців.

Епіграфом до документального дебюту Птушкіна можна було б зробити цитату 78-річної зоозахисниці Асі Серпинської, яка врятувала майже тисячу тварин в охопленому боями Гостомелі: «Рятувати тварин, щоб залишатися людиною».

Чи фразу «Тварини мені як діти. Дітей же не кидають» волонтерки Анастасії Тихої, що ризикуючи життям врятувала понад 20 тварин з інвалідністю з охопленого вогнем окупованого Ірпеня. Нагадаємо, світлина, на якій Настя веде на повідцях цілу зграю собак на інвалідних візочках, облетіла весь світ і стала яскравим символом людяності українців.

«Ми вирішили розповісти про тварин, бо ми шукали кут, під яким можна було б показати війну так, щоб було цікаво дивитись іноземцям, – розповідає Антон Птушкін. – Це насправді дуже прагматичний підхід. Було літо 2022 року – Буча вже відбулася. На жаль, смертю людини вже було нікого здивувати на заході. А тварини – це тема, яка може торкнути серця».

«З початком повномасштабного вторгнення безліч українців полишили домівки, аби врятувати свої життя. Часто люди тікали, не встигнувши взяти найнеобхідніші речі, однак разом із домашніми улюбленцями. Хтось був впевнений, що їде на кілька днів, тож тваринок залишав вдома. Припнуті на ланцюгах собаки, замкнені у порожніх квартирах коти та тварини з зоопарків, зачинені у надійних клітках. Усі вони хотіли жити та потребували допомоги людей. І небайдужі люди відгукнулися», – йдеться в офіційному описі фільму.

Як виникла ідея створити фільм про війну в Україні крізь призму життя тварин

На початку великої війни незалежна кінокомпанія Yap Films з Канади вирішила підтримати українських колег та реалізувати з ними низку спільних проєктів. Насамперед склали перелік перспективних молодих документалістів, в який, звичайно, потрапив популярний тревел-блогер Птушкін.

Увагу канадців привернув фільм Антона про пса-сапера Патрона. Згодом керівництво Yap Films запропонувало Птушкіну показати війну в Україні саме крізь призму життя тварин. «Що більше ми дивилися, на що люди готові заради їхнього порятунку, то більше розуміли, що хочемо розповісти цю історію», – згадує креативна директорка Yap Films Елізабет Троджян.

Спочатку Птушкін вагався. Адже раніше він не мав досвіду роботи над міжнародними проєктами такого рівня. Проте перспектива співпраці з Yap Films, стрічки якої двічі здобували «Еммі», виглядала дуже привабливою. І вже у серпні 2022 року стартувало знімання, що тривало півтора року.

Цікаво, що версія для України суттєво відрізняється від англомовної. По-перше, назвою: міжнародна версія має назву Saving the Animals of Ukraine, українська – «Ми, наші улюбленці та війна». По-друге, акцентами. В міжнародній версії автори більше зосередились на тваринах, в українській – на історіях наших співгромадян і терапевтичному ефекті тварин для військових.

Чому важливо, щоб стрічку Антона Птушкіна побачили в усьому світі

«Про велич нації та її моральний прогрес можна судити з того, як вона поводиться з тваринами», – вважав один з найбільших моральних авторитетів людства Магатма Ганді. А судити про людяність і доброту українців можна по тому, як вони піклувалися про тварин на початку повномасштабного вторгнення росії.

Поки загарбники у Ворзелі розпинали та смажили собак на мангалах і вживали у їжу кенгуру та страусів з Ямпільського зоопарку, пенсіонерка Ася Серпинська їхала з Києва в окупований Гостомель, щоб, ризикуючи життям, врятувати тварин з притулку. Бо, як вона потім зазначила, почуття відповідальності було сильнішим за відчуття страху.

Дівчина, яка 17 кілометрів несе на собі через кордон хвору собаку, маленькі діти з черепашками та рибками на Харківському вокзалі, прості люди, що попри обстріл роблять дірку у сусідських дверях, аби нагодувати покинуте кошеня – герої фільму доводять нашу моральну перевагу над окупантами та красномовно відкривають світу те, що ховається у серцях українців.

Чи можна буде подивитись фільм «Ми, наші улюбленці та війна» на YouTube

Бюджет української версії становить до $100 000 без врахування витрат на рекламу та маркетинг. Частину грошей команді вдалося залучити завдяки співпраці зі спонсорами  – monobank, Visa та Netpeak Group. Але щоб покрити витрати на виробництво картини, фільм має отримати касові збори від прокату в кінотеатрах, організацією якого займеться компанія Green Light Films.

Тому безплатно подивитись на YouTube фільм «Ми, наші улюбленці та війна» найближчим часом, скоріш за все, не вийде. Відомо також, що першим серед українських медіасервісів права на стрічку придбав Megogo. Менеджери компанії мають надію, що дебютна документалка Птушкіна увійде в десятку найпопулярніших документальних фільмів 2024 року за кількістю переглядів.

Трейлер фільму «Ми, наші улюбленці та війна»