«Я не відчувала співчуття». Дівчина поділилася радістю від звільнення колишньої колеги, яка отруювала життя колективу

Колеги бувають різними, чи не так? Одні люди стають ліпшими друзями, а інші ледь стримуються, аби не посилювати конфлікт. Користувачка платформи Reddit з ніком happines59 розповіла про те, як зраділа звільненню колишньої співробітниці.  Люди, що прочитали її допис, сприйняли його по-різному. Редакція MC.today переказує подробиці.

Close up of sad student reading bad news on smart phone sitting on a desk at home at night

Колись жінки працювали в одній компанії. Колега нашої героїні, за її спогадами, була доволі «проблемною». Вона всіляко вислужувалася перед керівниками – працювала дванадцять годин на добу та навіть у вихідні, брала роботу додому й ніби доповідала про те, що решта співробітників відділу були ледацюгами. Через неї багатьох звільнили, проте менеджери були в захваті від її власної продуктивності.

«Ми всі пішли “завдяки” їй. Коли у відділі залишилося зовсім мало людей, вона вже не могла виправдовувати очікування керівництва. Зрештою, звільнили і її. Я першою написала їй, коли довідалась про це, бо не варто вважати себе героєм, якщо насправді ти – доволі проблемна людина. Вона зателефонувала мені й почала плакати. Проте я не відчувала співчуття – ця жінка свого часу домоглася мого звільнення. І я сміялася, коли вона розповідала, що їй дали всього п’ять хвилин для того, аби зібрати речі й піти геть. Звісно, її це розчарувало», – написала авторка допису.

Користувачі платформи активно коментували її розповідь. Люди писали про токсичних колег та корпоративну культуру, були й ті, хто критикував авторку.

«Єдина винагорода, яку зазвичай можна отримати за чудову роботи, – це ще більше роботи. Ви можете віддати корпорації життя, вона ніколи не зробить того ж заради вас».

«Мої батьки завжди вважали, що потрібно наполегливо працювати, аби стати успішним. Насправді не варто забувати про те, що поза офісом. Колись робота й була моїм життям. І що я мав з цього? Печію, надмірну відповідальність та мізерну зарплату».

«Ваша колега змушувала вас працювати понаднормово, бо цей був її спосіб життя. Точніше, форма втечі від реальності».

«Дивно, радше, те, що ви сміялися з її звільнення. Можна не любити людину, проте не перетворюватися на блазня».

«Так, доволі дивно ненавидіти когось за те, що він багато працює».

«Річ не в корпоративній культурі. Та жінка просто була токсичною особистістю. Думаю, це врешті помітило й керівництво».

«Згодом ви просто співчуватимете їй як людині, яка використовує роботу, наче милицю, щоби не мати особистого життя».

«Можливо, її виховали так, що вона мала багато працювати. Але звільняти інших за те, що вони не встигали за нею, – недобре».

«Ця історія виглядає вигаданою. Коли компанія переживає важкі часи, людей не звільняють так масово, тому що хтось має працювати. Принаймні не тих, хто готовий робити це цілодобово».

«Добре, що я не єдиний, кому ця історія видалась дивною. Мені було неприємно. Реакція авторки незріла. Нехай минуле лишається в минулому».

«Ви ніколи не знаєте, що відбувається з вашими колегами. На роботі кожен демонструє себе лише з одного боку. Дивно насолоджуватися невдачею співробітниці, коли суть того, що відбувається, може полягати в іншому».

Проблема надмірного навантаження актуальна для багатьох компаній. Наприклад, Ілон Маск змушував співробітників Twitter працювати вдвічі більше, хоча сам поскаржився на те, що після придбання соцмережі встиг втомитися від роботи. Це також не завадило йому спершу скоротити штат, а вже за кілька днів звільнити тисячі співробітників, що працювали на аутсорсі.