«Я залишаюся в Україні, щоб виховувати тих, хто її змінить»: історія молодої вчительки

Попри низькі зарплати, бюрократію й виклики воєнного часу, молоді українські вчителі продовжують працювати у школах. Чому вони залишаються в професії та що тримає їх в Україні, розповіла Лоліта Лищенко – вихователька групи продовженого дня.

Лоліта Лищенко розповіла, що мотивує молодих українських вчителів і що потребує змін. Фото: depositphotos

Про гроші і гарантії

За освітою я вчителька початкових класів, але зараз працюю вихователькою групи продовженого дня і отримую мінімальну ставку – 6 800 грн на місяць після відрахування податків. В планах – стати класною керівницею, на цій посаді є надбавки, в тому числі за перевірку зошитів. Плюс ми отримуємо квартальні премії: в середньому від 1 500 до 5 000 гривень.

Не всі вчителі живуть на зарплату: більшість також займається репетиторством та продає власні методологічні розробки.

Попри низькі зарплати, робота в державній школі – це гарантії. Я працювала в комерційному освітньому секторі: там можуть затримувати гроші або не виплатити лікарняні. В державній школі таких ризиків немає, і я відчуваю себе більш захищеною.

Про проблеми і виклики

Я хочу дати дітям сучасне і цікаве навчання – те, чого не було в моєму дитинстві. Хочу привити любов до школи та знань, цікавість.

Це не завжди просто: система закамʼяніла і неповоротка. Ми хочемо вносити зміни, розробляти нові навчальні програми, а замість цього нескінченно заповнюємо нікому не потрібні папірці. Вони зʼїдають дуже багато часу. Друга проблема – керівництво. В багатьох школах воно підтримує систему, яка склалася десятиліття тому, і заважає спробам молодих фахівців її змінити.

Що потребує змін

По-перше – вимоги Міністерства освіти. Вони не співпадають з можливостями шкіл і часто звучать як фантастика. Наприклад, першокласники мають спати в обід, але в школах немає відповідного приміщення. В кожному класі мають стояти інтерактивні дошки, і на них бюджет виділяють, а на програмне забезпечення для їхньої роботи – ні.

По-друге, в школах досі немає якісної секс-просвіти. Ми маємо навчити дітей будувати здорові стосунки, говорити про тіло, сексуальність і дорослішання. Це не повинно бути табу.

Також не стало би зайвим адекватне фінансування нашої роботи. Важко бути натхненним учителем, коли після уроків мусиш підробляти, щоб вижити.

Читайте також: Чи є приліт «шахеда» страховим випадком: як працює страхування життя в умовах війни

Про сучасних дітей

Сучасні молодшокласники мислять значно старше за свій вік. Вони знають, що таке ненависть, що таке смерті. Коли дитина дізнається про такі страшні речі, вона дуже швидко дорослішає, і це забирає її безтурботне дитинство. Я бачу, як діти бояться тривог, як у 6-8 років переживають панічні атаки. Важко дивитися, як вони сумують за татами й мамами, які служать у війську.

Чому я залишаюсь українською вчителькою під час війни? По-перше, я безмежно люблю Україну і хочу виховувати дітей, які будуть її розвивати. А по-друге, якщо я поїду, хто даруватиме нашим дітям любов і знання?

Нагадуємо, що раніше фінансова консультантка пояснила, як грамотно роздати борги і не залізти в нові.