Як вкрасти гроші з міжнародної гуманітарної допомоги
Наскільки перебільшені чутки про розкрадання гуманітарної допомоги? Як працюють регулятори і хто вони? Чи справді наш рівень корупції унікальний? Про все це розповів на умовах анонімності спеціаліст з контролю за грантовими коштами одного з міжнародних фондів.

Європейці не приносять нам мішки із грошима
Коли ми чуємо «допомога від Німеччини» чи «фінансування з ЄС», уявляється щось на кшталт: держава передала іншій державі валізу із грошима. Насправді все складніше – і контрольованіше.
Наприклад, у Німеччині є федеральні міністерства – розвитку чи закордонних справ – із окремими фондами, як-от BMZ. Вони формують річний бюджет (умовно, 200 мільйонів євро), визначають пріоритетні напрями і географію, куди підуть гроші.
І ось в цьому списку є Україна, і є пріоритетний напрям – освіта. Тоді міжнародні гуманітарні організації надають свої пропозиції: пишуть величезну заявку з дослідженням ринку та пропонують, наприклад, проєкт реконструкції шкіл. Вони обґрунтовують, чому саме їхній проєкт – найефективніший, і далі їх або обирають на конкурсній основі, або ні. Міжнародний комітет порятунку, Червоний Хрест – всі працюють за таким методом.
Не тендер, а грант – із 80-сторінковим обґрунтуванням
«Тендер» тут не зовсім правильне слово. У тендерах виграє той, хто дешевше. У грантах – той, у кого найкраще прорахований бюджет і найбільший досвід роботи в Україні. Організації пишуть пропозиції на 80 сторінок з усіма подробицями проєктів.
Після перемоги в конкурсі організація отримує фінансування, реалізує проєкт – і детально звітує про все. Від фінансових чеків до фотозвітів із зустрічей. Наприклад, якщо організація проводить тренінг, вона має надати список учасників, фото, презентації й навіть меню кави-брейку.
Ці вимоги розписані в документах донора – іноді це десятки сторінок, де під кожен тип витрати передбачено список потрібних підтверджень. Все зроблено дуже складно – і зроблено так навмисно.
Де зникають гроші?
Більшість грошей не потрапляє безпосередньо в руки українських державних установ або фондів. Гроші отримують міжнародні організації – і далі є два варіанти.
- Вони самі реалізовують проєкт. Наприклад, мають свій персонал в Україні, який ремонтує школи або організовує тренінги.
- Вони працюють через українських партнерів – благодійні організації. І от саме тут, на цьому етапі, найчастіше і «відкушують» кошти.
В 2022-му році величезна кількість організацій та приватних осіб захотіли допомогти Україні. Гроші надавали в режимі emergency – екстреного реагування – і слабо контролювали, що з ними відбувається далі. І деякі українські організації цим, на жаль, скористалися.
Але згодом всі процедури контролю повернули – і міжнародні організації тепер знають, з ким в Україні працювати, а з ким краще не треба.
Пʼять рівнів контролю
Так виглядає стандартна система перевірки:
- спочатку звітує український партнер, який реалізує проєкт;
- потім звіт перевіряє український офіс міжнародної організації;
- потім – сама міжнародна організація, яка отримала грант;
- далі перевіряє донор;
- і нарешті – незалежний аудит.
Це система з пʼяти рівнів, і вона майже повністю виключає можливість «витоків». Загалом у благодійному секторі значно більше контролю, ніж у державних закупівлях.
Дві сумки принесли – одну залишили
В порівняні з іншими країнами, які регулярно отримують міжнародну допомогу, ми не виглядаємо корумпованими. Судан, Палестина або маленькі африканські країни, наприклад, отримують від фондів гроші готівкою. Відстежити її набагато складніше, і в таких країнах система має приблизно такий вигляд: дві сумки готівки принесли – одну залишили.
В нас же все проходить безготівково і з деталізованими звітами, це зовсім інший рівень.
Нагадуємо, раніше волонтерка і психологиня розповіли, які заклики збирають більше донатів на армію.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: