Жбурляють речі в колег і звільняються. Чому не варто ігнорувати емоційне вигорання і як із ним боротися

Один із п’яти найманих працівників схильний до вигорання. Про це свідчать дослідження вчених з Єльського університету. А українські дослідження говорять, що з такою проблемою зіткнулися близько половини жителів нашої країни.

Усе б нічого, та люди не ставляться до таких станів серйозно. Хоча через постійний стрес людина втрачає впевненість, інтерес до роботи і стає дратівливою. А часом навіть звільняється. Про це свідчить дослідження співзасновниць HR-агенції reteam Вікторії Наливайко та Анни Грабовської.

У колонці для MC Today Вікторія розповідає, чому вигорання завдає компаніям збитків і як із цим боротися.

Що і як ми досліджували

На початку року ми з колегою Анною Грабовською провели опитування серед керівників та підлеглих кількох компанй. І з’ясували, що з 25 респондентів, які заповнили анкету, 19 керівників зіштовхнулися із вигоранням. А 17 з них стикалися з вигоранням своїх керівників. Тож побули з обох сторін барикади.

В опитуванні нам було важливо отримати відповіді на такі запитання:

• Як ви себе почували?
• Що ви зробили, щоби вийти з цього стану?
• Як ваш стан впливав на команду?

Учасники зізнавалися, що переживали стрес, їм було важко зібратися з думками, вони втрачали відчуття мети, почувалися втомленими й позбавленими ентузіазму. Негативні емоції вони часто спрямовували на колег – злилися й зривалися.

Усе це – перші прояви вигорання. До них також належить безсоння, нездатність зосередитися на роботі, невдоволення собою і оточенням.

Що люди зробили, щоби вийти з цього стану?

Відчуваючи подібні емоції, я завжди замислююся про відпочинок. Прикро, що лише четверо керівників з 19 вирішили ситуацію відпусткою. Дехто впорався через самоаналіз, переосмислення ситуації, життя і цілей. Хтось визначив нову мету, зайнявся спортом або звернувся до коуча чи психотерапевта.

Однак лідером рішень стало звільнення: його вказали аж семеро керівників. Одна з учасниць зазначила: «У перший раз в істериці написала заяву про звільнення, але мене вмовили залишитися, дали місяць відпустки й нову посаду. Вдруге – просто пішла».

А ось відповідь іншої учасниці опитування: «Прийшла до звільнення, бо зрозуміла, що треба виключитися на якийсь час і побути амебою, відпустити ситуацію, втратити контроль і дати мозку перезавантажитись».

В стані стресу та постійного виснаження нам зазвичай важко керувати своїми емоціями. Тому ми піддаємося пориву й «виливаємо» все на оточуючих. Аналізуючи опитування, ми з’ясували, що третина респондентів-підлеглих вигорівших керівників також обрали звільнення. Траплялося, що звільнялися цілі команди.

«Спочатку команда не розуміла, що відбувається, – розповідає учасниця опитування. – А потім, коли бачила керівника-медузу, почала і сама бути такою. Люди втратили ентузіазм, ідеї, бажання що-небудь робити. 50 % команди пішло протягом перших двох місяців. Ще 30 % довелося звільнити».

«Особливо болісно, коли все в компанії подобається, ти кайфуєш від роботи, заводиш собі друзів, вранці на роботу йдеш з радістю, але хамство та агресивність керівника змушує тебе змінювати роботу», – поділився інший учасник.

А деякі з відповідей нас особливо вразили. Один респондент розповів, що керівник постійно був злим, кричав і навіть бив підлеглого. «Траплялося, що надто емоційно реагував на операційні деталі – жбурлявся підставкою для ручок, наприклад», – такою була одна із відповідей.

Що це означає?

Що в третині випадків ситуацію не вирішили вчасно. Адже в стані емоційного вигорання людина в принципі не може бути продуктивною. Тому це впливає на роботу й може стати причиною звільнення.

До чого призводить звільнення ключового працівника?

1. Відкрита позиція (а працівників і так завжди не вистачає).
2. Витрати на рекрутинг (оплата за публікацію позиції, зарплата рекрутера).
3. Збільшення навантаження на рекрутера та HR-відділ (значить, з’являється ще один втомлений співробітник).
4. Простій задач, які виконував колишній керівник (сервіс погіршується, довіра втрачається, так само як і лояльність клієнтів).
5. Розподіл задач між персоналом, який і без того має свої обов’язки.
6. Ланцюгова реакція (знаємо випадки, коли звільнення керівника призводить до інших звільнень в колективі).

В такій ситуації програють всі: бізнес, керівник і команда.

Що ж робити?

По-перше, треба дослухатися до себе, аби вчасно впіймати перші симптоми вигорання. Ми попросили поради в психолога-практика В’ячеслава Халанського. Аби визначити цей небезпечний стан, він радить поставити собі кілька запитань:

1. Скільки годин ви спите? Вранці відчуваєте, що виспалися?
2. Як ви проводите вихідні? Відпочиваєте? Чи можете в суботу та неділю побути без роботи? Чи важко це?
3. Ваша робота має часові рамки? Ви вчасно завершуєте її?
4. Головне: які цінності маєте, окрім роботи? У цій ієрархії цінностей чому саме ви найчастіше віддаєте перевагу?
5. Коли останній раз у вас була повноцінна відпустка (два-три тижні без роботи)?
6. У вас є хобі, друзі, з якими ви спілкуєтеся?

Як подбати про себе та запобігти деструктивній ситуації?

1. Перестаньте тримати все в собі, розкажіть про труднощі друзям, коханому, корпоративному HR чи психологу – знайдіть рішення разом.
2. Змініть робочий графік – припиніть перепрацьовувати, спробуйте робити більше перерв, попрацюйте вдома з тиждень.
3. Попрацюйте над власними очікуваннями від професійних результатів – делегуйте, не очікуйте чудес від інших, не очікуйте чудес від себе.
4. Приділіть більше часу хобі – займіться тим, що вас заряджає, що змушує забути про робочі завдання (спорт, книги, танці, волонтерство, кулінарія).
5. Нарешті виспіться.
6. Зверніться до психолога, який допоможе зрозуміти причину втоми та допоможе знайти вихід з неприємної ситуації.
7. Ну і, звичайно, відпочивайте, візьміть відпустку, налаштуйте переадресацію повідомлень, вимкніть вайфай на телефоні та насолодіться життям без роботи.

А що ж робити, коли ви працюєте з емоційно вигорілим керівником?

1. Діалог – як друг та колега не ігноруйте проблему.
2. Допомога з робочих завдань – наприклад, перейняти опіку над частиною молодших співробітників.
3. Порадьтесь з корпоративним HR-спеціалістом. Ми часто забуваємо про головні функції спеціаліста з роботи з персоналом. Саме він має підказувати шляхи вирішення складних та стресових ситуацій.
4. Команді – бути більш автономними. Не перевантажувати керівника запитаннями, які можна погуглити.
5. Компанії –  надати можливість співробітнику-керівнику вирішити проблему: відправити у відпустку, дати змогу попрацювати вдома, не навантажувати новими складними завданнями.

І наостанок. Пам’ятайте, що файна робота – та, від якої мурахи бігають табунами по тілу. Та не забувайте відпочивати. А вдалий та гарний відпочинок – це коли ви не можете згадати пароль для входу в систему.