Ярослав Ведмідь

У 2021 році святкують 150 років із дня народження Лесі Українки – поетеси, драматургині, перекладачки, фольклористки, культурної та громадської діячки. З нагоди ювілею Postmen разом з Міністерством культури та інформаційної політики створили мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен» та айдентику, яка стала основою проєкту. Його мета – нестереотипно розкрити постать поетеси і привернути увагу молоді до її творчості. Робота над цим проєктом стала для більшості команди Postmen персональним викликом, який відкрив низку досі невідомих фактів про Лесю Українку. Постать Лесі – багатогранна Ми почали з аналізу, як в Україні сприймають Ларису Косач-Квітку і що взагалі знають про неї. І побачили, що у свідомості більшості – це хвороблива жінка, лісова мавка, 200 гривень чи просто поетеса зі шкільної програми. Таке обмежене бачення плекалось роками радянською владою і шкільними програмами, де знищувалась багатогранність Лесі Українки, формувався образ «народної борчині» та «молодшої сестри» у патріархальній тріаді Шевченко-Франко-Українка. Проте, шукаючи концепт проєкту, ми мали враховувати інтереси, у тому числі візуальні, чутливої аудиторії – літераторів і лесезнавців. Адже через свою експертизу й особисту прив'язаність до постаті поетеси вони можуть чутливо реагувати на переосмислення класичного образу. Що далі занурювались у дослідження, то більше усвідомлювали багатогранність Лариси Петрівни. Наша команда зрозуміла, що не потрібно обмежуватись показом її через призму суто поетичного доробку. Потрібно донести людям всю насиченість життя і творчості Лесі, а не їхню сублімовану версію. Ми читали листи Лесі і спогади родичів, товаришів про неї та зустрічали імена, якими Лесю називали в родині, її кохані чоловіки чи друзі: Зея, Мишолосія, біла гусонька, хтосічка, синя троянда. Врешті-решт, Леся Українка – це теж творчий псевдонім. Кожне із цих імен чи просто милих дитячих прізвиськ чудово показувало характер Лесі, її манери, спосіб життя і творчість. Так ми вийшли на ідею розкрити постать поетеси через її образи – показати 150 імен Лесі. Пошуки візуального образу Ми подивились на вже наявні візуальні підходи і виокремили їхні характерні риси для чутливої та молодої аудиторії. Так бачить Лесю Українку чутлива аудиторія. Вишукані модерні орнаменти, приглушені кольори та каліграфія є в більшості графічних матеріалів. А так бачить Ларису Петрівну молодь. Вона не боїться візуальних експериментів і сміливих кольорів. Ключовим є авторське переосмислення образу. Тому нашим викликом стало знайти баланс у прагненні переосмислити Лесю Українку. Ми пройшли кілька ітерацій, допоки отримали фінальну версію айдентики. Версія 1 Наша команда одразу відмовилась від використання класичних фото Лариси Петрівни. Замість цього вирішили створити сучасну ілюстрацію. При виборі палітри ми надихалися творчістю Українки та роботами українських модерністів Мурашка, Богомазова, Екстер та інших. До того ж і сама Леся – модерністська. Щоб не звужувати візуальне вираження Лесі Українки, ми створили динамічну айдентику із широкою та яскравою палітрою кольорів, набором простих фігур і каліграфічних ліній. Завдяки комбінації форм та кольорів можна щоразу показувати різний настрій і нову грань Лариси Косач-Квітки. І відповідно створити 150 унікальних логотипів. Так айдентика вийшла барвистою і трендовою – це те, що може зацікавити молодь. Водночас вона містить і класичні каліграфічні лінії, що формують стилізований підпис і портрет Лесі, які відповідають очікуванням чутливої і старшої аудиторії. Версія 2 На етапі обговорень айдентики з літераторами ми внесли деякі зміни. Деталізували портрет, але залишили такі ж яскраві кольори. А знак «ЛУ» наблизили до справжнього підпису поетеси. Для цього ми зібрали фрагменти листів Лесі Українки та проаналізували те, як вона пише літери «Л» та «У». Не лише в підписі, а і в тілі листів. Поєднавши їх, ми отримали лаконічний каліграфічний знак. Також у нас були експериментальні двотонні варіанти айдентики, від яких все ж таки вирішили відмовитись – такий підхід звужував концепцію із багатогранним розкриттям постаті письменниці. Фінальна версія Портрет Лесі ще раз змінили і використали меншу кількість кольорів. Саму ж палітру злегка затемнили, щоб додати драматизму і візуально підкреслити те, що Лариса Петрівна була також драматургинею. Шрифтову частину айдентики побудували в Arsenal, де частина літер виконана курсивом. Такий контраст надає виразності, а сам шрифт – м'якості та відчуття українського колориту завдяки дещо ліричному характеру. Для функціонального шрифту використали Open Sans. Саме ця айдентика і буде супроводжувати весь ювілейний рік Лесі Українки. Ми поширили для вільного доступу офіційний брендбук за цим посиланням. Тому кожен охочий може безкоштовно завантажити його і створити власні унікальні продукти, які отримають властиву Ларисі Косач-Квітці аристократичність, витонченість, ліричність, але й силу і розум водночас.

Ярослав Ведмідь

Не хвороблива поетеса і не жінка з купюри в 200 грн. Як ми зламали радянські стереотипи та створили сучасну айдентику для Лесі Українки