Ми шукали IT-спеціалістів у держустанову, але ніхто не відгукувався. Ось як я пішов з маркетингу і зібрав команду в державному секторі

Досвід у маркетингу та технічні проєкти навчили мене всього, що я досі використовую в роботі. Ви здивуєтесь, але маркетингові прийоми так само ефективно працюють у державному секторі. 

Починався мій шлях із посади заступника директора департаменту корпоративних продажів у мережі з продажу техніки DiaWest (шість років, п’ять з них на позиції директора з маркетингу). Коли приходив, у мережі було до десяти магазинів, коли йшов – позаду був запуск 60 магазинів по всій Україні.  

Один з моїх улюблених проєктів – запуск «Зимової країни» на ВДНГ: побудова, експлуатація локацій. Саме ми з партнером у 2016-му розробили багато напрямів, якими фестиваль користується досі.

Я два роки поспіль будував найбільшу ковзанку в Україні – 4 тис. м кв. – у ролі технічного директора. Відповідав за все – від створення ковзанки до експлуатації (льодові машини, переодягальні, функціонування локації). 

Усе змінилося чотири роки тому, коли вперше підписали наказ Міністерства фінансів з моїм прізвищем. 31 січня 2017 року доручалося заснувати установу «Відкриті публічні фінанси». Ми почали створювати програмні продукти на замовлення держави. 

Як я потрапив у державний сектор

Я «познайомився» з державним сектором вісім років тому, паралельно з проєктами в бізнесі. Співпрацював з Міністерством молоді та спорту, сухопутними військами Збройних сил України, «Укрзалізницею».

Усе було пов’язане з розробкою чи побудовою автоматизованих системних процесів, управлінського обліку. Туди часто запрошували за рекомендацією завдяки успішним комерційним проєктам. 

На початку роботи «Відкритих публічних фінансів» завданяям команди було розробити програмний продукт. Але ми поступово розширювались:

• взяли на підтримку інфраструктуру Міністерства фінансів;
• створили Data Warehouse, на якому зараз зберігаються всі дані міністерства; 
• на карантині повністю перевели системи Мінфіну на віддалений формат.

Зараз у «ВПФ» понад десять напрямів роботи, і ми розвиваємося в напрямі IT-централізації міністерства.  

• 2017-го у «Відкритих публічних фінансах» розробили перший ІТ-продукт за державним замовленням – єдиний вебпортал використання публічних коштів, або простіше – Spending.  
• 2018-го – державний вебпортал бюджету для громадян Open Budget, на якому нині є інформація про всі витрати та доходи державного й місцевих бюджетів. 
• 2019-го запустили єдиний реєстр проєктів, які реалізуються із залученням коштів міжнародних фінансових організацій IFIs projects. Це проєкти з оновлення громадського транспорту, покращення інфраструктури міст, постачання електроенергії та газу, соціальні й екологічні проєкти.

Як зібрати ІТ-команду в державний проєкт

Конкурувати з ринком державним проєктам дуже складно. Але на прикладі команди «Відкритих публічних фінансів» ми довели, що більшість фахівців приходять саме за ідеєю, за цікавими проєктами. У «ВПФ» співробітники мають можливості для кар’єрного зростання, а, ідучи від нас, стають затребуваними фахівцями на ринку. 

На вакансії в державну установу на початку ніхто не відгукувався, резюме було нуль. Коли ми прибрали приставку «державна установа» з назви, з’явилися відгуки. Але коли кандидатів запрошували на співбесіду в Міністерство фінансів, 40% відмовлялися. 

Зараз ситуація стала змінюватися, ми залишаємо приставку «державна установа» і сміливо говоримо про те, що працюємо над державними проєктами, а замовником виступає Міністерство фінансів.  

На старті в команду ми ледь змогли набрати менш як десятеро людей, але вони прийшли до нас з ринку, бо загорілися тим, що ми пропонували. 

Ті, хто став з нами працювати, були неймовірною командою професіоналів. Зараз декілька людей стали співробітниками міжнародних компаній – один із проєктних менеджерів працює в Amazon.

Пізніше стало зрозуміло, що «ВПФ» – типова продуктова розробницька компанія, проте з іншим джерелом фінансування. Я б сказав, що секретом успішної команди донині є спільна місія, до якої небайдужий кожен член команди.

Чотири роки тому ми почали створювати інструменти, які ніхто до того не створював – ми випустили державні дані у відкритий доступ.

До того уявити, що існуватиме хоча б один портал, на якому відслідковується кожна витрачена державою копійка, було неможливо. Ця мотивація продовжує працювати і для старту інших проєктів.

Мені як керівнику доводиться брати чимало ризиків на себе. Те, що в бізнесі реалізується запросто, потребує чималих зусиль у держсекторі. Великі результати даються нам складніше, у нас немає доходів чи монетизації, адже ми неприбуткова організація і залежимо від Міністерства фінансів.  

Моя головна задача – створити для команди конкурентні умови, забезпечити цікавими задачами і простором для розвитку. Ми із цим справляємося, особливо коли на боці держави є зацікавлений замовник. 

ІТ в державному секторі тримається лише на зацікавлених особах, на замовниках з боку держави. Без Максима Нефьодова не було б Prozorro, без Михайла Федорова – «Дії», без Оксани Маркарової – «Відкритих публічних фінансів». 

Зі статусу стартапу в команду з 50 професіоналів

Життєвий цикл будь-якої ринкової організації може завершитися кризою, що найчастіше трапляється на третьому році існування. «Відкриті публічні фінанси» успішно переросла цей етап, ставши установою із 50+ співробітниками, що продовжує розширюватись. 

Великі компанії часто стикаються з тим, що люди починають втрачати зв’язок одне з одним. Якщо член команди не знає процесів повністю, не цікавиться загальною місією, зосереджується лише на своїй роботі – компанії не досягти нових висот. 

Ми намагаємося цей зв’язок не втрачати, адже розуміємо цінність кожного створеного продукту, чітко бачимо причинно-наслідковий зв’язок: як Spending чи OpenBudget використовують для аналізу «чистих» прибутків кандидатів у мери; як контролюють роботу місцевого голови активні громадяни; як журналісти роблять успішні розслідування щодо державних витрат, аналітики вивчають видатки місцевих бюджетів.

Результати нашої щоденної роботи наряду з іншими державними проєктами впливають на позицію країни в міжнародних рейтингах відкритості державних даних Open Data Maturity.

У 2020 році за рядом показників Україна посіла 17-е місце, набравши 2180 балів з 2600 можливих. Для порівняння, у 2015 році в України було 20 балів, вона навіть не потрапила в рейтинг.  

Вірю, що сьогоднішні співробітники пишаються тим, що працюють саме тут. Це дає можливість долучатися до змін у країні безпосередньо, бачити результати своєї роботи.