The Economist: якщо путін захопить Україну, він не зупиниться. Ось що має зробити НАТО: переклад

Вранці 24 лютого відбувся наступ на Україну за наказом президента росії путіна. У боях, які прийдуть, буде пролито багато крові. The Economist розповідає, чим може загрожувати ця війна Європі та світу.

The Economist: якщо путін захопить Україну, він не зупиниться. Ось що має зробити НАТО: переклад

Редакція MC.today публікує переклад статті.

Чого хоче путін

Коли протягом місяців путін збирав приблизно 190 тис. російських військових на кордонах з Україною, запитання було таким: чого ця людина хоче? Тепер, коли зрозуміло, що він жадає війни, виникає запитання: де він зупиниться?

путін хоче, щоб світ вірив: він ні перед чим не зупиниться. У своїй бойовій промові президент росії виступив проти «імперії брехні», тобто Заходу. Він погрожував розгромити будь-яку країну, яка стане на його шляху.

Те, що він говорив раніше, лише підкреслювало масштаби його амбіцій. Існували припущення, що президент росії був задоволений контролем над Донецьком і Луганськом. Але все це ніщо у порівнянні з тим, що може статись далі.

Чому він не зупиниться

Згідно зі звітами, російські сухопутні війська переправилися зі сходу до Харкова, з Криму – у бік Херсона, з білорусі – на північ, до Києва. Було незрозуміло, скільки їх рухалося. путін, здавалося б, жадає всієї України, як стверджували американські та британські розвідки весь час. Він перестав підраховувати політичні ризики та вигоди. Натомість він керується ідеєю, що зустрічається з історією.

Ось чому, якщо путін захопить велику частину України, він не зупиниться, щоб укласти мир на її кордонах. Він не може вторгнутися в країни НАТО, які колись належали до СРСР, принаймні спочатку. Але, роздутий перемогою, він піддасть їх кібератакам та інформаційній війні.

путін буде погрожувати НАТО, тому що вірить: НАТО загрожує росії та її народу. На початку минулого тижня він лютував через розширення альянсу на схід. Пізніше він засудив фіктивний «геноцид», який, за його словами, спонсорує Захід в Україні. путін не може сказати своєму народу, що його армія воює проти українців, які здобули свободу. Тож він каже їм, що росія воює з Америкою, НАТО та їхніми довіреними особами.

Правда полягає в тому, що путін напав на суверенну країну по сусідству. Він одержимий оборонним союзом на її заході. І він топче принципи, які лежать в основі миру у XXI столітті. За його агресію світ мусить заплатити велику ціну.

Як шкодять росії санкції

Це починається з масових санкцій проти російської фінансової системи, її високотехнологічних галузей та фінансової еліти. Незадовго до вторгнення, коли росія визнала так звані «днр» і «лнр», Захід ввів лише скромні санкції. Попри те, що росія взялася побудувати економіку-фортецю, країна все ще пов’язана зі світом. Про це свідчить початкове падіння російського фондового ринку на 45%, тому російська економіка постраждає.

Але санкції зашкодять і Заходу. Ціни на нафту піднялися вище від $100 за барель через вторгнення. росія – основний постачальник газу в Європу. Вона експортує такі метали, як нікель і паладій, а разом з Україною – пшеницю. Усе це створить проблеми в той час, коли світова економіка бореться з інфляцією та збоями в ланцюгах постачань. Той факт, що Захід готовий постраждати від санкцій, сигналізує путіну, що країни стурбовані його діями.

Чому НАТО не повинно залишатись осторонь

Друге завдання – посилити східний фланг НАТО. Досі альянс прагнув жити в рамках пакту, який підписав з росією в 1997 році. За ним обмежувались операції НАТО на території колишнього радянського блоку. НАТО має розірвати цей пакт і використати свободи, які це дасть, щоб помістити війська на сході. Це займе час.

Тим часом НАТО має довести свою єдність і наміри та негайно розгорнути свої сили швидкого реагування чисельністю 40 тис. осіб у прифронтових державах. Ці війська додадуть довіри його доктрині про те, що напад на одного члена – напад на всіх. Так путін буде знати: чим далі він просувається Україною, тим більшою буде присутність НАТО на її кордоні. Це суперечить тому, чого він хоче.

Світ має допомогти Україні захистити себе та свій народ. Лише через кілька годин війни надійшли перші повідомлення про загибель військових і цивільних. Президент Володимир Зеленський закликав країну до опору. Українці повинні вибрати, як і де дати відсіч путіну, його армії та довіреним особам, якщо ті встановлять у Києві свій маріонетковий уряд.

НАТО не збирається вводити війська в Україну, тому що боїться конфронтації між ядерними державами. Але його члени повинні допомогти Україні зброєю, грошима та притулком для біженців тощо.

Дехто скаже, що надто ризиковано кидати виклик путіну саме так, бо він втратив зв’язок з реальністю або тому, що він буде продовжувати вторгнення і візьме в союзники Китай. Після 22 років на вершині навіть диктатор з надмірно розвиненим відчуттям власної долі може злякатись, що втратить життя або владу. Багатьом росіянам, які відчують кризу, може не сподобатись війна проти українців. Це те, що Захід може використати.

Погодитись з путіним в надії, що він почне себе добре поводити, було б ще небезпечнішим. Навіть Китай повинен усвідомити: людина, яка лютує через кордони, загрожує стабільності, якої він прагне. Чим більше свободи буде в путіна сьогодні, тим рішучіше він нав’язуватиме своє бачення завтра. І тим більше буде пролито крові, щоб змусити його зупинитися.