6 видів страху на роботі та як їм протистояти: розповідає викладачка Гарварду

Ми рідко зізнаємося, що чогось боїмося на роботі, бо страх здається ознакою слабкості. Але саме він часто змушує мовчати на нарадах, не просити підвищення й роками сидіти на нелюбій посаді. Викладачка Гарвардської школи бізнесу Крістіна Вінг виокремила шість видів страху, які найчастіше керують поведінкою працівників, і пояснила, що з ними робити. Про це вона пише у статті для Fast Com­pa­ny, адаптованій з її книжки «Unspeak­able» про табуйовані теми.

[social_blue social=“telegram”]

Головне

• Страх — один із головних прихованих двигунів поведінки на роботі, хоча про нього майже не говорять.
• Найчастіше він проявляється як мовчання: на нарадах, під час обговорень і навіть коли керівник просить ставити запитання.
• Зазвичай різні страхи переплітаються й підсилюють одне одного.
• Компанії, де безпечно говорити про страхи, за словами Вінг, мають більше шансів на успіх.

Чому про страх варто говорити

Еволюційна реакція «бий або тікай» допомагала нашим предкам виживати в небезпечному світі. І вона нікуди не зникла: просто тепер спрацьовує не на хижаків, а на керівників, оцінки й наради.

Проблема в тому, що люди старанно приховують страх. А керівник, який не розуміє, що насправді рухає командою, не може ефективно нею керувати.

«Що відкритіше ми навчимося говорити про свої страхи й заохочувати до цього інших, то більше шансів створити середовище, де люди працюють якнайкраще й почуваються щасливішими», — пише Вінг.

Читайте також: Чому успішний успіх не лікує душевних ран: пояснює психіатр

1. Страх покарання

Найбазовіший вид страху. Покарання буває очевидним: погана оцінка роботи, урізаний бонус, пониження чи звільнення. Але частіше воно приховане: людину не кличуть на важливі наради, дають менш цікаві завдання чи «забувають» згадати в листі з подякою від керівника.

На своїй першій роботі на Волл-стріт Вінг працювала з керівником-булером. Він називав її дурною й, здавалося, щодня намагався довести до сліз. Через кілька тижнів вона подолала страх і сказала, що проситиме перевести її до іншої команди. Боячись удару по репутації, керівник змінив тактику й почав навчати її всього, що потрібно для успіху.

Що робити: не терпіти токсичного керівника мовчки. Часто достатньо спокійно позначити межу, щоб ситуація змінилася.

2. Страх авторитету

Ми дуже чутливі до влади: посад, оргструктур, кабінетів на верхніх поверхах. Якщо у вас стискається шлунок, коли ви йдете до керівника свого керівника, це саме воно.

Вінг розповідає випадок зі зустрічі з клієнтом. Молода колега, яка готувалася значно ретельніше за неї, помітила, що Вінг презентує застарілі цифри. Але не наважилася сказати вголос, а лише тихенько передала записку, поки клієнт ходив по каву. Вінг заохотила її виправити помилку самостійно, і та спокійно це зробила.

Що робити: керівникам — активно зламувати тишу. Коли всі мовчать, доки не висловиться найстарший у кімнаті, керівник втрачає цінну інформацію.

Читайте також: Не по очах: психологиня назвала 3 ознаки, що насправді видають брехуна

3. Страх осуду

Нас оцінюють за зовнішністю, освітою, друзями, статками. Але на роботі найбільше бояться сказати щось, що інші вважатимуть хибним. Тож мовчать навіть тоді, коли одне речення могло б розв’язати проблему.

Вінг працювала із сімейною компанією з нерухомості, якою рівними частками володіли четверо братів і сестер. Сестра, що переїхала до Італії, постійно голосувала проти нових інвестицій і вимагала виплачувати дивіденди. Брати вважали її скандалісткою. Насправді ж їй просто бракувало грошей на дороге життя в Європі, але вона боялася осуду за свої фінансові рішення. Компроміс знайшли легко: вона продала братам частину акцій і більше не гальмувала розвиток бізнесу.

Що робити: якщо колега поводиться нелогічно, варто пошукати причину, яку він соромиться назвати.

4. Страх конфлікту

Уникання конфліктів теж проявляється як мовчання. Пропозиції не отримують ні запитань, ні заперечень, навіть коли люди приватно сумніваються в їхньому успіху.

Вінг зіткнулася з цим у власній фірмі. Двоє колег гостро розходилися в баченні проєкту, але на нарадах мовчали. Натомість скаржилися іншим і обходили рішення одне одного, тож проєкт застряг. Розблокувати ситуацію вдалося, лише коли їх обох посадили за один стіл.

Що робити: створювати безпечні способи сказати «ні». Наприклад, «червоні команди», які навмисно шукають слабкі місця проєкту, або анонімні скриньки для пропозицій.

Читайте також: Набридла робота? 10 вакансій для світчерів у жовтні

5. Страх невдачі

Невдача загрожує нашому образу себе й «плямує» резюме. Тож ми не подаємося на підвищення, не інвестуємо й не наймаємо кандидата з нестандартним досвідом. Але без ризику нічого вартого не досягнеш.

Вінг бачить, як багато її колишніх студентів MBA мріють про власну справу, але роками сидять на нелюбій роботі. На запитання про запасний план вони часто відповідають: «Якщо стартап не вийде, завжди можна повернутися в консалтинг». «Коли ви так думаєте, ви не лише боїтеся невдачі, а й плануєте її», — попереджає Вінг.

Що робити: запитати себе, чи не страх тримає вас на місці. Іноді найкращий крок — просто почати власну справу, не залишаючи собі шляхів до відступу.

6. Страх амбіцій

Це страх сказати вголос, що ви хочете більшого: влади, посади, грошей чи визнання. Навіть у суспільстві, орієнтованому на досягнення, багато хто воліє не виділятися.

Вінг гірко пам’ятає випадок з однією з найталановитіших працівниць. Двічі на рік керівниця питала її, де вона бачить себе через п’ять років, і щоразу чула: «Мені все подобається». Аж поки та не подала заяву про звільнення й не пішла на управлінську посаду в іншу компанію. Насправді вона давно хотіла більше відповідальності, але боялася в цьому зізнатися.

Що робити: керівникам — не задовольнятися загальними відповідями. Краще ставити конкретні запитання: описати можливу наступну роль і подивитися на реакцію людини.

«Я ніколи не зустрічала великого лідера, який би уникав страху. Ніколи», — підсумовує Вінг.

Читайте також: Паралельну роботу мають 64% мілленіалів і 59% зумерів: чому однієї зарплати вже замало і в чому ризик