Милий колега з домашнім печивом має план: науковці розповіли, що таке конкурентний альтруїзм

Колега, який завжди заварює чай для команди, приносить домашню випічку або першим пропонує допомогу, зазвичай здається просто дуже турботливою людиною. Але дослідники з Канади та Чилі виявили інший сценарій: іноді демонстративна щедрість на роботі може бути способом отримати визнання, прихильність керівника або вищий статус у колективі. Це явище вони назвали конкурентним альтруїзмом.

Конкурентний альтруїзм: чому «найтурботливіший» колега іноді просто грає на публіку. Фото: Згенероване ШІ

Головне

• Дослідники опитали 103 учасниці про випадки, коли колеги демонстрували надмірну турботу про інших.
• Приблизно третина опитаних стикалася із ситуаціями, коли подарунки або частування використовувалися для створення вигідного образу в команді.
• Серед моделей конкурентного альтруїзму — показова дружелюбність, допомога керівникам заради бонусів і вибіркова підтримка «потрібних» людей.
• Водночас дослідники наголошують: далеко не кожен пиріг в офісі — це кар’єрна стратегія. Більшість проявів турботи залишаються щирими.

А що, якщо колега приносить вам домашній пиріг не просто так?

Уявімо звичайний понеділок в офісі. Хтось приходить із контейнером домашнього печива, ставить його на кухні й каже: «Пригощайтеся». Інший співробітник регулярно приносить каву керівнику, допомагає йому з дрібними справами та завжди першим погоджується підхопити додаткову роботу.

З боку все це виглядає як звичайна колегіальність. Але дослідники звернули увагу на ситуації, коли турбота стає не просто способом допомогти, а інструментом конкуренції за увагу та статус.

Саме так автори дослідження описують конкурентний альтруїзм — поведінку, за якої людина демонструє щедрість і турботу, щоб покращити власну позицію в соціальній групі.

Тобто умовний пиріг може бути просто пирогом. А може бути ще й способом сказати колегам: «Подивіться, яка я хороша командна гравчиня».

Дослідники опитали 103 жінок про «надмірно турботливих» колег

Щоб розібратися, як це працює на практиці, науковці з Канади та Чилі опитали 103 учасниці. Їх попросили пригадати та описати ситуації, коли колеги намагалися особливо сильно виділитися завдяки увазі до інших.

У відповідях повторювалися схожі сценарії.

Подарунки, частування, сюрпризи та інші прояви уваги іноді виявлялися своєрідною соціальною валютою. Їх використовували не лише для того, щоб зробити приємне іншій людині, а й щоб сформувати певну репутацію всередині команди.

Приблизно кожна третя опитана розповіла про випадки, коли колега цілеспрямовано використовував частування або подарунки для створення вигідного образу в колективі.

І тут починається найцікавіше: така поведінка зовні майже нічим не відрізняється від звичайної доброзичливості.

Три способи перетворити турботу на кар’єрний інструмент

Автори дослідження помітили кілька повторюваних моделей.

Показова дружелюбність

Людина може бути максимально привітною, уважною та готовою допомогти — особливо тоді, коли це бачать інші.

У такому випадку важливим стає не лише сам жест, а й те, хто його помітив.

Наприклад, допомогти колезі один на один — це одне. А демонстративно підхопити чужу задачу на очах у керівника — вже трохи інша історія.

Допомога керівнику

Ще один сценарій — особлива увага до людей, які мають владу або можуть впливати на кар’єру.

Допомогти керівнику, принести йому каву чи взяти на себе частину його роботи саме по собі не є проблемою. Але якщо така поведінка має на меті отримати бонус, прихильність або кращу позицію, турбота перетворюється на соціальну стратегію.

Вибіркова доброта

Найцікавіший варіант — коли допомога розподіляється не між усіма, а переважно між тими, хто може бути корисним.

Тобто колега чудово пам’ятає, яку каву любить керівник, охоче допомагає впливовому члену команди, але чомусь не помічає, що сусід за робочим столом третій день тягне величезний обсяг роботи.

На думку дослідників, саме вибірковість може бути одним із сигналів того, що за турботою стоїть не лише бажання допомогти.

Читайте також: «Точка відмови», або чому саме незамінні працівники стають найбільшим ризиком для компанії

Але не поспішайте підозрювати людину з печивом

Є важливий нюанс.

Дослідження не говорить, що люди, які приносять їжу колегам або допомагають керівникам, обов’язково щось розраховують отримати натомість.

Навпаки, автори наголошують, що більшість проявів уваги на роботі є щирими. Люди справді можуть любити пекти, пригощати інших, допомагати команді або просто бути уважними.

Проблема конкурентного альтруїзму саме в тому, що його складно відрізнити від звичайної доброзичливості.

Одна й та сама дія може мати абсолютно різну мотивацію.

Колега приніс торт, бо в нього вийшов особливо вдалий бісквіт. Або тому, що завтра керівник формує список людей на новий проєкт.

Ззовні — той самий торт.

Чому це важливо для керівників

Для менеджера така поведінка може бути особливо складною для оцінювання. Якщо співробітник постійно допомагає іншим, організовує частування та проявляє ініціативу, це легко сприйняти як доказ високої залученості.

Але якщо частина цієї активності спрямована на те, щоб отримати соціальні дивіденди, керівник ризикує оцінювати не лише реальний внесок людини, а й те, наскільки добре вона вміє цей внесок демонструвати.

Тому автори дослідження звертають увагу на важливість контексту: варто дивитися не на один жест, а на загальну модель поведінки.

Чи допомагає людина всій команді чи лише впливовим колегам? Чи робить вона це, навіть коли ніхто не бачить? Чи збігається її показова турбота з реальними результатами роботи?

Ці питання можуть розповісти про командну взаємодію значно більше, ніж один принесений на кухню пиріг.

Іноді «найтурботливіший» співробітник просто краще грає за правилами офісу

Конкурентний альтруїзм цікавий тим, що показує: кар’єра складається не лише з результатів роботи.

У колективі важливі також репутація, стосунки, помітність і те, як людину сприймають інші. Іноді саме ці соціальні сигнали допомагають співробітнику отримати більше уваги або прихильності.

Схожий механізм ми бачимо і в іншому офісному явищі — «синдромі невидимої роботи», коли внесок людини в команду залишається непомітним, хоча вона витрачає на нього чимало часу та сил.

Виходить парадокс: одні співробітники роблять багато, але ніхто цього не бачить, а інші чудово вміють зробити так, щоб їхню турботу помітили всі.

І ні, це не означає, що наступного разу треба підозріло дивитися на колегу з домашнім пирогом. Просто іноді в офісі варто дивитися не тільки на те, що людина робить, а й на те, для кого, коли та навіщо вона це робить.

Читайте також: Соцмережі як резюме: 5 помилок, які відлякують роботодавців