Шеф вимагає пост у соцмережах: як захистити власні права та уникнути догани

Кордон між професійною лояльністю та зазіханням на приватний простір у сучасній корпоративній культурі дедалі частіше розмивається. Вимога керівництва перетворити особисті профілі працівників у Face­book чи Insta­gram на безоплатний майданчик для просування брендів стала поширеною практикою. Проте, як підкреслює «Судово-юридична газета», українське законодавство чітко розмежовує виконання підписаних трудових обов’язків і примусове використання власності найманого робітника в інтересах бізнесу.

Шеф вимагає пост у соцмережах: як захистити власні права та уникнути догани. Фото: magnific.com

Межа трудової функції: чому приватний акаунт є недоторканним

Базовою основою трудових відносин в Україні є чіткий договірний баланс. Стаття 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) встановлює, що працівник зобов’язується виконувати лише ту роботу, яка визначена угодою, тоді як роботодавець повинен виплачувати заробітну плату й забезпечувати належні умови праці. Більше того, стаття 29 КЗпП імперативно зобов’язує компанію ще до початку роботи поінформувати людину про її посадову інструкцію та чіткий перелік обов’язків.

Ключовим захисним бар’єром виступає стаття 31 КЗпП. Вона прямо забороняє роботодавцю вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Отже, сам факт перебування у штаті компанії не створює автоматичного обов’язку розміщувати промо-матеріали на особистих сторінках у соціальних мережах.

Цю позицію підтверджує регулятор. У роз’ясненні від 17 лютого 2025 року Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці наголосило: покладання додаткових обов’язків, які виходять за межі затвердженої посадової інструкції чи трудового договору, можливе виключно за наявності письмової згоди працівника.

Реклама компанії у соцмережах SMM-фахівця: що каже закон

Для фахівців із просування — SMM-менеджерів, маркетологів чи спеціалістів із реклами — ведення корпоративних акаунтів, таргетинг і розробка рекламних кампаній належать до безпосередньої трудової функції. У цих межах розпорядження керівника є абсолютно правомірними.

Однак існує фундаментальна правова різниця між офіційними ресурсами компанії та приватним цифровим простором працівника. Навіть профільна посада в сфері маркетингу не означає безумовного обов’язку робити репости чи публікувати рекламні дописи на власному акаунті. Якщо використання особистого профілю не було зафіксоване в трудовому договорі під час прийняття на роботу або не погоджене письмово пізніше, односторонні вимоги керівництва є безпідставними.

Читайте також: Немає трудової книжки? Уряд спростив підтвердження стажу для пенсії

Зміна посадової інструкції та догана: чи законний тиск

Намагаючись формалізувати свої вимоги, працедавці нерідко видають внутрішні накази або переглядають посадові інструкції. Проте законодавство не дозволяє обходити застереження статті 31 КЗпП шляхом маніпуляцій із документами. Стаття 32 КЗпП регулює процедуру зміни істотних умов праці та переведення, однак зміна істотних умов і нав’язування принципово нової трудової функції не є тотожними поняттями. Директивний наказ про обов’язковий шеринг рекламних дописів не створює юридичного обов’язку для його виконання, якщо працівник не надавав на це згоди.

Відповідно, виникає питання дисциплінарної відповідальності. Стаття 139 КЗпП зобов’язує працівників дотримуватися дисципліни та виконувати законні розпорядження. Водночас стаття 147 КЗпП передбачає дисциплінарні стягнення — догану або звільнення — виключно за невиконання чи неналежне виконання покладених трудових обов’язків.

Як зазначає Держпраці, якщо діяльність із рекламування компанії на власній сторінці не належить до погодженої трудової функції, відмова від неї не є порушенням трудової дисципліни. Отже, така відмова не може слугувати правомірною підставою для догани чи розірвання трудового договору. Якщо ж роботодавець вдається до стягнень, він повинен дотриматися порядку статті 149 КЗпП: зажадати письмові пояснення та врахувати тяжкість проступку, передумови та попередню роботу робітника.

Примус до реклами під час воєнного стану: що запевняє закон

Право на недоторканність особистого життя та свободу вираження поглядів прямо гарантоване статтями 32 та 34 Конституції України. Приватна сторінка в соцмережах є формою реалізації цих конституційних прав, і законодавство не містить норм, які б дозволяли працедавцю відчужувати цей простір без добровільної згоди.

Не змінюють цього правила і норми воєнного стану. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у статті 3 дійсно допускає тимчасове переведення працівника без його згоди на роботу, не обумовлену договором. Однак ця норма має чітко визначену цільову спрямованість: відвернення або ліквідація наслідків бойових дій та інших обставин, що становлять загрозу життю чи нормальним умовам існування людей. Комерційне просування товарів чи послуг під ці критерії не підпадає.

Як захистити свої права у разі погроз звільненням: чіткий план

У разі виникнення конфлікту через відмову розміщувати корпоративний контент у приватному профілі, варто діяти за чітким алгоритмом:

1. Проаналізувати документи. Перевірити текст трудового договору, посадову інструкцію та письмові угоди на наявність пунктів про використання особистих акаунтів.
2. Аргументувати відмову. Письмово повідомити керівника про відмову виконувати розпорядження, посилаючись на статтю 31 КЗпП України.
3. Зафіксувати доказову базу. Зберегти скриншоти електронного листування, текстові повідомлення в месенджерах, аудіозаписи чи накази, що підтверджують вимоги та факти тиску.
4. Звернутися до контролюючих органів. Подати скаргу чи запит на роз’яснення до Державної служби України з питань праці або її територіальних підрозділів, зважаючи на особливості перевірок під час воєнного стану.
5. Оскаржити неправомірні дії. У разі винесення безпідставної догани або незаконного звільнення звернутися до суду для поновлення на посаді та захисту порушених прав у визначені законом строки.

Ні корпоративна етика, ні адміністративний тиск не скасовують гарантованого законом права на власний цифровий простір. Збереження межі між особистим життям і професійною діяльністю залишається засадничим принципом правової держави.

Читайте також: Розрив в оплаті 18,6% і «материнський штраф»: п’ять форм дискримінації жінок на роботі та куди скаржитися