Деякі українські компанії за рік досягли результатів, яких не було 10 років. Як перетворити травму війни на зростання

Чи потрібно говорити про війну, згадувати про втрати та важкі ситуації, через які ми проходимо? Так. Ми можемо перемикатися на щось позитивне, не говорити про тяжке, але це не допоможе опрацювати травму.

Некоторые украинские компании за год достигли результатов, которых не было 10 лет. Как превратить травму войны в рост

Про важкі події, що травмують, необхідно говорити. Психологи досліджували наслідки Голодомору в Україні, а точніше те, як він вплинув на долі людей. Дійшли висновку, що найважче переживали ті сім’ї, в яких намагалися про нього не згадувати. У сім’ях, які обговорювали трагедію, вираженість посттравматичного стресового розладу (ПТСР) була значно нижчою.

Як війна впливає на психіку людини

З погляду психології архетипів війна – це крайній прояв негативної матері. Хороша мати дає стабільність, харчування, розвиток, а негативна – нестабільність та руйнування.

Психологи знають, що діти, які виросли у складних сім’ях з негативними батьками, у дорослому віці розвиваються двома шляхами:

• Страждають від депресій та залежностей під впливом ПТСР, що розвивається через складне дитинство.
• Стають успішними, роблять серйозні прориви в житті завдяки посттравматичному зростанню.

У травмі, як і деструктивному середовищі, приховано багато енергії. Якщо вона зі знаком мінус – у людини виникає ПТСР. Але ця енергія може давати поштовх до потужного зростання.

Дослідження показали, що в одних людей виходить переводити ПТСР у посттравматичне зростання, в інших – ні. Допомогти людині здійснити цю трансформацію – завдання психолога. Хоча досвід з війною в Україні показує, що багато людей зробили її (трансформацію) самі, навіть не працюючи з психотерапевтами. Мова не лише про індивідуальне зростання.

Багато українських компаній за цей рік досягли результатів, яких вони не мали останні 10 років. У момент, коли світ руйнується, люди думають не про захист та виживання, а роблять дії у бік розвитку. Це і є ключова внутрішня перебудова, і вона матиме важливі довгострокові наслідки. Людство серйозно еволюціонує, ми вчимося, всередині нас є мудрість, завдяки якій ми переплавляємо деструктивну енергію в розвиток.

Як піти в зростання

Важливо жити у двох світах – буквальному та символічному. Це навичка професійного психолога, але зараз вона потрібна всім. Давайте розглянемо її докладніше.

Що таке буквальний рівень реальності у воєнний час? На нашу землю прийшов ворог, він може зайти до нашого дому, тож треба стріляти. Тут все прозоро і немає жодної двозначності.

Тоді як у символічній реальності багато чого неоднозначного, це світ сприйняття, тут необхідна інша робота. Якщо людина перебуватиме тільки в буквальній реальності, вона виживе фізично, але зруйнується психологічно – від люті, ненависті, відчаю. Це все призведе до ПТСР.

Якщо ж вона піде тільки в символічну реальність, є шанс не вижити фізично. Щоб зробити стрибок у посттравматичне зростання, необхідно розуміти реальність, жити у двох світах одночасно та вміти розрізняти їх усередині.

Трансформуємо ментальний стан

Якщо вам погано, і ви хочете змінити свій стан, не потрібно переконувати себе, що вам добре. Це спричинить придушення почуттів і нічого хорошого не дасть.

Підійдіть по-іншому: піднімайте свій внутрішній ресурс приємними спогадами протягом дня. Згадуйте моменти, коли вам було добре. Як це було? Що тоді ви відчували? Попрацювавши над цим якийсь час, ви прийдете до нових станів, побачите ресурси та можливості там, де їх взагалі не помічали. Це процес трансформації ментального стану.

Ми не можемо повернутися в старий, приємний для нас стан. Але працюючи над собою, ми помітимо, як психіка створює нове, а воно своєю чергою створює іншу реальність та інші життєві обставини.

Дім усередині нас

Після початку повномасштабної війни я переїхала до Іспанії, і якийсь час мені було дуже складно. Не подобалася квартира, бо тут нема такого житла, як у Києві. Я постійно почувала себе «не вдома», ніби мене викинули з гнізда.

Якоїсь миті я сказала собі: «Стоп!». Як психолог я добре розуміла: якщо навіть завтра я повернуся додому, краще мені не стане. Тому що я привезу складний стан, який нічого доброго у моєму житті не створить.

Я почала згадувати, як я почувала себе у Києві. Не переконувати, ніби мені й в Іспанії добре, а лише згадувати, як було вдома. «Так, зараз у мене все так. А як там було? Який це був стан?».

Щоразу, коли приходило відчуття якоїсь викинутості – раз, і згадала, як було раніше у Києві, як я себе там почувала.

Минуло трохи часу, буквально тиждень, я прокидаюсь вранці, і замість звичного «боже, що за спальня? Коли ж додому? у мене з’являється свіжа думка про те, що я тепер людина, яка живе на кілька домів. У мене з’явився абсолютно новий стан.

Якщо ми не можемо повернутись у старе, але працюємо таким чином, наша психіка створює нове. Через цей новий стан ми поступово відкриваємо і творимо собі іншу реальність та обставини – такий цикл трансформації.

Щоб перевести ПТСР у посттравматичний зріст, необхідно пам’ятати, що ми живемо, з одного боку, у буквальному світі, де все однозначно та необхідно діяти, а з іншого – у символічному, де ми за все відповідальні.

Ми відповідальні за стани, в яких ми знаходимося, тому що можемо їх змінювати. Роблячи це ми не тільки трансформуємо власну реальність, а й впливаємо на колективну свідомість. Якщо ви вмієте зберігати усвідомленість, спостерігати, перемикати власні стани, вам вдасться перевести деструктивну енергію травмувальних подій на особисте зростання і розвиток.