Смажили картоплю й спали в дата-центрі. Під час битви за Київ наша техпідтримка провела на роботі 60 діб

23 лютого інженер дата-центру GigaCenter заступив на добову зміну в техпідтримці. Але наступного ранку в Україні почалася війна, та його зміна затяглася на 60 діб. Інші співробітники техпідтримки провели в дата-центрі приблизно стільки ж.

Прапор України

Три фахівці GigaCenter розповіли, як вони жили та працювали в дата-центрі під час битви за Київ. Виходячи із заходів безпеки, ми приховали їхні обличчя, а також змінили імена. Хлопці працюють на об’єкті критичної інфраструктури, тому важливо, щоб їх особи не змогли ідентифікувати.

«Мене розбудив колега зі словами “почалося”»

Робота в дата-центрі

«Вранці 23 лютого я, як завжди, заступив на зміну, – згадує інженер техпідтримки Олександр. – До третьої ночі ми проводили роботи в одному з модулів дата-центру, а потім я ліг спати. За дві години мене розбудив колега зі словами “почалося”. Я не відразу зрозумів, що саме почалося, але почув вибухи, та все стало ясно. З того моменту я безперервно провів на роботі 60 днів». Оговтавшись, Олександр почав дзвонити рідним і близьким.

У його колеги Антона того дня був вихідний. «24-го числа я прокинувся від вибухів, – каже він. – Я живу в приватному будинку у Васильківському районі. Поряд знаходиться воєнна база. Як тільки я дізнався, що почалася війна, одразу вирішив їхати на роботу. Розумів, що тільки там можу бути корисним. З того часу я прожив у стінах ЦОД дата-центру 45 днів».

Керівник техпідтримки Владислав того дня на роботу так і не потрапив.

«У мене п’ятирічний син, тож з початком бойових дій на Київщині я вирішив облаштувати у своєму будинку бомбосховище. З хлопцями з техпідтримки цілий день 24 лютого був на зв’язку, але потрапити цього дня до офісу мені так і не вдалося».

Клієнти були в шоку

У дата-центру GigaCenter єдина техпідтримка з телеком-оператором GigaTrans. Першого дня війни в support-команду дзвонили сотні клієнтів, бо не знали, що робити: у багатьох не було інтернету. Також зверталися великі мережеві клієнти через перебої в роботі сервісів.

«Клієнти були шоковані та не розуміли, що буде далі, – згадує Антон. – Вони думали, що дата-центр зупинив роботу. Але проблеми з інтернетом і сервісами були пов’язані з пошкодженням оптики через ракетні удари. Ми заспокоювали, казали, що нікого не від’єднували. Пояснювали, що ЦОД продовжує працювати та команда відновлюватиме сервіси там, де ми маємо можливість це зробити».

У перший же день support-команда отримала масштабне завдання – забезпечити перевезення в інший регіон частини обладнання телеком-оператора GigaTrans і хмарного оператора GigaCloud. Було важливо зарезервувати IT-інфраструктуру і тим самим убезпечити роботу сервісів клієнтів.

На завдання пішов не один день, бо техніки було сотні одиниць, а це своєю чергою тонни обладнання. Також важливо було вкластися у стислий термін, а цьому перешкоджали блокпости на дорогах і комендантська година.

Крім цього, були завдання щодо усунення перебоїв у мережі, виконання робіт із серверами клієнтів, приймання дзвінків. Також хлопці домовлялися з партнерами про нові мережеві стики, готували документи, скани – навантаження на команду було величезним.

Робота в дата-центрі під час війни

До війни техпідтримка складалася з дев’яти осіб. Тепер довелося повністю перебудовувати бізнес-процеси, бо в Києві залишилася лише половина працівників. Попри це, команда виконувала більше завдань, аніж до війни.

Як команда жила в дата-центрі

Забезпечивши безпеку сім’ї, вранці 25 лютого Владислав потрапив на роботу.

«Нас було п’ятеро: дві людини “жили” в дата-центрі, а троє за можливості приїжджали та допомагали із завданнями. Я ходив на роботу пішки через відсутність громадського транспорту, – згадує Владислав. – Шість кілометрів долав за 40–50 хвилин. Намагався щовечора повернутися додому до сина, але якщо затримувався в дата-центрі допізна, то вже залишався із хлопцями».

Олександр продовжує: «Спочатку все було хаотичним. Ми не могли швидко переналаштувати роботу. Хлопці переживали, не спали, тож побудувати чіткий графік змін було складно. У мирний час нічна зміна ділилася надвоє: один інженер контролював роботу дата-центру до четвертої ранку, потім його змінювали».

Але потім такий формат вирішили змінити: нічна зміна висипалася протягом дня і чергувала всю ніч, а денна – навпаки. Це допомогло команді бути більш сконцентрованими та краще висипатися.

Інженери техпідтримки продовжували працювати, хоча близькі люди дуже багатьох з них не були в безпеці. Наприклад, мама Олександра опинилася в окупації в Бучі.

«Вона працює на заводі Антонова. Першого дня війни, всупереч обстрілам, мама збиралася на роботу. Я подзвонив, щоб умовити її залишитися вдома. А потім виявилося, що її будинок у Бучі – ще небезпечніше місце. Подальший сценарій ви знаєте: місто захопили, а моя мама опинилася на тимчасово окупованій території».

Нині рідні Олександра в безпеці, але поки вони були в тимчасовій окупації, йому не раз приходила думка вивезти їх з Бучі в село. І бути там з ними.

«Але що б я там робив? Сидів би з ранку до вечора та моніторів новини. А в дата-центрі моя команда, я не міг просто їх залишити. Тому вирішив залишитися в ЦОДі та допомагати так довго, скільки зможу. Зараз, дякувати Богові, з близькими все добре».

У моменти авралу рятувалися супами швидкого приготування

З початком війни хлопцям важливо було розв’язати питання з постачанням продуктів. Уся компанія дуже згуртувалася за цей час – усі, від офіс-менеджерки до комерційної директорки, допомагали розв’язати цю проблему.

Владислав з начальником охорони щотижня їздили та закуповувалися в одному з київських супермаркетів. Офіс-менеджерка привозила продукти до ЦОДу. Комерційна директорка поділилася посудом, у якому хлопці могли приготувати собі їжу.

«Холодильник і мультиварка у нас були завжди, а от портативну електричну плиту привезли за кілька днів після початку війни, – згадує Антон. – Так смачна та гаряча їжа була в нас завжди. А в моменти авралу на роботі рятувалися супами швидкого приготування».

Хлопці розділили між собою обов’язки щодо кухні. Кожен, як виявилося, має коронну страву. Владислав робив найкращу у світі смажену картоплю, а Олександр варив каші. За цей час хлопці зустріли в ЦОДі два дні народження – із цього приводу готували святкові деруни. Одного разу на кухні дата-центру навіть з’явився борщ.

Співробітники техпідтримки готують їжу на роботі

Головним побутовим питанням довгий час залишалося прання, тут дуже допоміг директор. «русня обзаздриться, але тільки ми зателефонували й сказали про проблему, уже наступного дня у нас була пральна машина».

Як і всі, хлопці постійно стежили за новинами, обговорювали інформацію, сварилися. Антон каже: «Думаю, хто довго жив із родичами, зрозуміють, про що я».

У перерві між змінами вони читали книжки. Антон зізнається, що йому переважно допомагала робота: «Коли ти зайнятий чимось, немає часу постійно думати про війну. Тому я був максимально зосереджений на роботі, розв’язував питання клієнтів – це і допомогло мені впоратися. Попри важкі часи, ми багато жартували. Без гумору прожити два місяці в закритому приміщенні було б важко. Нам дуже пощастило з командою».

Завели чат з клієнтами, щоб бути в курсі їхніх справ

«Дуже допомагала підтримка клієнтів і партнерів. Якщо раніше ми могли сперечатися на тлі робочих завдань, то зараз усі стали ставитись одне до одного з розумінням, – каже Владислав. – Ми навіть завели спільний чат із клієнтами, щоб дізнаватися, як у кого справи. Деколи клієнти пропонували нам свою допомогу. Завдяки цьому ми відчували, що не одні».

За весь час бойових дій на Київщині робота дата-центру GigaCenter не зупинилася ні на мить.

З інтернетом GigaTrans виявилося складніше. Через обстріли постраждала оптика в декількох областях, у багатьох місцях досі не можна усунути проблеми через бої. Багато клієнтів телеком-оператора досі перебувають у гарячих точках. За них команда техпідтримки переживає особливо. Буває, що клієнти не відповідають по кілька днів.

Хлопці кажуть, що сьогодні в базі висить сорок відкритих тикетів на відновлення послуги. У перші тижні війни їх було 146. Здебільшого це стосується районів Харкова, Бучі та Нової Каховки – тих областей, де залишилися великі пошкодження магістралі між містами. Наприклад, у тій же Бучі досі не можуть поновити деякі точки.

Основну лінію відновили, але також від неї походить від десяти до п’ятнадцяти відгалужень, кожне з яких може бути пошкодженим. Фахівці відновлюють мережу невеликими частинами, перевіряють сигнал приладами та йдуть далі волокном. Такі роботи дуже трудомісткі та виконуються й зараз. Роботи в таких районах небезпечні й досі. Фахівці щодня перевіряють, чи не замінована територія та телекомунікаційні каналізації. Ще для робіт потрібен спеціальний дозвіл.

Про перший день поза дата-центром

«Коли повернувся додому, одразу розібрав вибите вікно та поставив тимчасову плівку замість скла, – згадує Олександр. – Перші кілька днів присвятив побуту. Ну і, звісно ж, хотілося виспатися після двох місяців у дата-центрі. У своєму ліжку серед рідних стін це зробити набагато простіше».

Антон згадує, що, коли вперше опинився вдома, теж впав у тривалу сплячку: «За півтора місяця в ЦОДі пішло багато сил, тож треба було відновитися. Але за кілька днів я вже захотів повернутися до команди. Прокрастинація – це точно не про мене. Мені важливо робити щось корисне і бути зайнятим».