«Сподіваюсь, ви у безпеці». Мовні кліше, які з’явилися під час війни і які краще не вживати на співбесідах

В цій колонці – трішки думок на тему спілкування з кандидатами та співбесід у воєнний час.

Спочатку питання. Зараз вам часто пишуть фрази: «Сподіваюсь, що у вас все добре», «Сподіваюсь, що ви та ваші рідні у безпеці» і подібні?

Одна справа, коли ви отримуєте подібне запитання від близької людини, котрій ви готові дати чесну відповідь. І зовсім інша справа, коли це пише рекрутер, або будь-хто, з ким ви спілкуєтесь вперше.

Нещодавно я зловила себе на думці, що ці фрази стали настільки шаблонними, що мозок просто перестає їх помічати та вкладати в реальний сенс.

А що як не добре? Мало, хто дасть відверту відповідь незнайомій людині, але тільки уявіть, які процеси та спогади ми, можливо, запускаємо цим запитанням. Я раніше досить часто писала щось подібне, але зараз вирішила, що чим менше кліше, тим краще.

Війна обов’язково скінчиться і до бізнес світу повернеться багато тих, хто зараз захищає нашу країну.

Мені здається, що дуже важливо вже зараз привчати себе до того, які запитання коректно, або некоректно задавати на співбесіді ветеранам війни.

Та й кандидатами, котрі пережили окупацію. Ось декілька прикладів:

1. «Допоможіть мені зрозуміти, як ваш досвід на службі допоможе вам у виконанні цієї роботи?» – це адекватне запитання. Ми (цивільні) не завжди розуміємо, чим саме займалась людина на службі. А дуже часто це могли бути задачі, схожі на ті, котрі ми виконуємо у бізнес-середовищі, наприклад: планування, логістика, переговори тощо. І все це за умов обмежених ресурсів та сильного стресу.
2. «Чи є у вас ПТСР або інші розлади?», «А розкажіть, що там відбувалось?» – це неадекватні та болючі запитання. Наша задача – не задовольнити свою цікавість, а об’єктивно оцінити навички кандидата.
3. «Ви, мабуть, пройшли через стільки всього» або «Ви, мабуть, раді, що служба скінчилась і ви можете повернуть до нормального життя». Не треба лізти в душу та робити оцінювальні судження, бо скоріш за все ми й гадки не маємо, що на справді відчуває людина.

Підсумую: так, по всій країні лунають сирени, але досвід кожного у цій війні дуже різний. Співбесіда – це і так стрес для кандидата, не треба його посилювати. 

Можливо, все, що написано вище і так очевидно.

Джерело: Linkedin Олени Огнянової