У двох квартирах з 20 – капітальні ремонти під обстрілами. Про український ринок нерухомості під час війни

З подивом я довідався, що ринок нерухомості в Україні живий, та не просто живий, а там щось відбувається. Люди щось продають, щось купують.

Один мій колега розповідає, що у місті, яке постійно під ракетними обстрілами та яке може бути захоплене, у будинку на 20 квартир прямо зараз, напередодні наступу 2:0, робляться капітальні ремонти відразу у двох квартирах. З заміною мереж, вікон, штукатуркою, стяжкою і так далі.

Це враховуючи поточну ситуацію, а також курс долара та вартість усіх будматеріалів.

Інший колега розповідає, що переїхав з лофту на Золотих Воротах у невеличке поселення на Дніпрі, бо побачив що продається маєток з усім своїм: водою зі свердловини, опаленням через тепловий насос, своєю електрикою та навіть причалом. Байдуже, що човна нема й ніколи не було.

Він купив, бо продавалося, автономне та рятівне, порівняно з середмістям Києва. Але головне – за половину реальної вартості.

Найбільше його вразило, що це була перша угода за рік в агентства, яке працювало з елітною нерухомістю.

В агентстві були вражені не менш, бо це був перший за рік покупець, який, не напружуючись, просто виклав гроші за маєток та взагалі ніяким чином не морочив їм яйця.

Ще один розповідає, що оселився на мальовничому півострові. Бо там, де він жив раніше, просто в нього під вікнами спальні працював NASAMS. Напружувала не стільки його робота, («Хай собі робить, заради Бога, ми тільки раді»), а вірогідність того, що по NASAMS можуть рано чи пізно вдарити у відповідь – у 90% випадків таке трапляється, коли хтось зливає руським інфу.

Тому людина переселилася у закриту клубну заміську нерухомість, та декілька тижнів радувалася тиші та спокою: «Наче у лагуні!», аж поки не з’ясувалося, що… Поряд з поселенням працює NASAMS, а вздовж річки літають на надмалій висоті Shahed по своїх справах.

Але робити було нічого – бо здебільшого, якщо узагальнено, куди б не поїхав, десь поряд працюватиме NASAMS, це до питання їхньої кількості в Україні. Ну ви зрозуміли.

Так що через NASAMS чи будь-яку іншу систему увесь час переїжджати, витрачаючи гроші на нерухомість, нерентабельно нині.

Отже, виявляється, все крутиться, все працює в Україні, усі довоєнні процеси рухаються, операції з нерухомістю здійснюються, люди змінюють домівки та роблять ремонти.

Й це дуже дивно, коли приїздиш з місць, де немає навіть неба, а є тільки палаюча земля та люди, що в цю землю закопалися перед тим, як встати в увесь зріст, зустрічаючи груддю смерть.

Чи з місць, де замість будинків залишилися дві-три обгорілі стіни, а замість мешканців – ряд могил з дерев’яними хрестами вздовж паркану дитсадка.

Але – життя триває, та ми триваємо, попри все. А раз так, то хай буде. Можливо, комусь з нас пощастить. Наприклад, вам. Чи мені.

Джерело: Facebook Дмитра Томчука.