Українка створила спільноту з пошуку роботи в ІТ для українців у Великій Британії. Як їй це вдалося

Напередодні повномасштабної війни IT-консультантка у фінансовому та медичному секторах Діана Кочева розвивала український Art Tech стартап, переїхала у квартиру мрії та одразу після новосілля поїхала у відпустку на Тенерифе. Вторгнення зруйнувало плани дівчини, але вона не здалась: волонтерила, переїхала в Лондон, де за сім днів знайшла омріяну посаду в арт-технологіях. А згодом стала допомагати українцям та українкам знаходити роботу в ІТ, створивши London Tech Community.

Спільно з технічною компанією IBM та кампанією із протидії торгівлі людьми Stop the Traffic вона організувала конференцію для українських жінок в технологіях. Спікерами були топменеджери, які поділилися власною життєвою історією та дали поради щодо працевлаштування для членів ком’юніті.

Про свій шлях Діана Кочева розповіла в колонці для MC.today.

Перші дні вторгнення я координувала евакуацію з реанімації

Я переїхала до Лондона в квітні 2022 року. До цього понад десять років працювала як ІТ консультантка у фінансовому та медичному секторах. Три роки тому вирішила поєднати свою найбільшу пристрасть – мистецтво, зі світом технологій. Так я розпочала розвивати український Art Tech стартап.

Друзі, запрошуємо вас стати колумністами на MC.today! Якщо ви хочете поділитися корисними порадами для бізнесу, розповісти, як долаєте кризові ситуації або ж у вашій практиці стався неординарний випадок, про який неможливо мовчати, надсилайте свої історії нам на пошту blogs@mc.today

В Києві у мене була ідеальна квартира, в яку я тільки-но переїхала. Розвісила картини, відсвяткувала новосілля і взяла рюкзак для того, щоб вилетіти на серфінг. У мене є собака, і на час відпустки я відправила її до Запоріжжя. Зі мною був тільки ноутбук і купальники для серфінгу.

У момент вибухів була на острові, від чогось прокинулась і почала панікувати. А за 20 хвилин з’явилися повідомлення від моїх друзів, що почалася повномасштабна війна. Мій організм відчув це раніше, ніж я дізналася. Кожну хвилину надходили повідомлення від моїх рідних, і мені ставало все гірше. Таким чином, я опинилася в іспанській реанімації, і родичі хвилювалися за мене, навіть коли самі були під обстрілами.

Я навчалася в митній академії, і у мене залишилося багато друзів, що там працюють. Тому у мене навіть є фотографії, на яких я лежу під крапельницею і координую, де менше черг і як проїхати, щоб виїхати.

Перші дні я координувала евакуацію, а наступні тижні ми вже зв’язувалися з постачальниками військового обладнання та вивчали правильні назви, як перевіряти надійність бронежилетів, шоломів і чи можна купити винищувач (підказка: можна).

Все це відбувалося паралельно з роботою. Я була єдиною з команди за кордоном і відчувала відповідальність, що повинна працювати за всіх. Ще понад місяць я намагалася знайти фінансування, яке ми втратили через повномасштабну війну.

На жаль, ми втратили не лише фінансування, але й частину команди і нам довелося поставити проєкт на паузу, оскільки ми були зайняті допомогою у вивезенні сімей, друзів, знайомих, вивченням військового обладнання і пошуком зовнішнього фінансування для допомоги на місці.

Я дзвонила кожному другові з венчурного світу, писала холодні листи кожному інвестору і за півтора місяця мені зателефонував інвестор, який сказав, що дуже цінує наші стосунки (ми працювали разом над декількома успішними проєктами), але не може надати гроші, оскільки це великий ризик. Я й сама була за кордоном із рюкзаком, футболкою і купальниками і мені потрібно було подумати, де я можу осісти, оскільки термін мого перебування в Шенгенській зоні закінчився.

Переїзд в Лондон

Так я обрала Лондон, адже після Нью-Йорка це найкраще місце для моєї галузі у сфері арт-технологій. Я подала документи на участь у програмі для українців Homes for Ukraine. Англійські друзі виступили спонсорами. Вони саме відправлялися у саббатікал в Азію, і я мала можливість жити у їхній квартирі, поки не знайшла власне житло.

У мене вже було багато пропозицій щодо роботи в фінтех проєктах, але я дуже хотіла продовжувати свій шлях саме в Art tech індустрії. Тому поїхала на London Art Fair та побачила стенд стартапу від колекціонерів для колекціонерів. Залишила свої контактні дані й це був метч з першої розмови з власниками

Так за чотири дні перемовин і на сьомий день мого перебування в Лондоні я вже була з підписаним офером у новій країні та в місті, де майже нікого не знала.

Я стала директором з розвитку нового напрямку в продукті Artscapy та менеджерила консалтинг з Web3 space Thirdblock. Насамперед фокусувалась саме на диджиталізації культурних цінностей та працювала з музеями, арт інституціями та фундаціями.

Як з’явилось London Tech Community

Мій номер телефону став популярним серед знайомих українців. Дуже важливий момент – я ніколи раніше не працювала рекрутером, не була івент-менеджером, організатором подій чи кар’єрним консультантом. Все це просто випало мені на долю.

Я створила Telegram-чат, оскільки зрозуміла, що відповідаю на одні й ті ж самі питання. Але потім з’явилися такі запитання, на які я не мала відповіді, тож я почала шукати експертів, менторів, роботодавців та представників локальних компаній, які були готові присвятити свій час та зустрічатися з українками щосуботи. Коли я говорю «українками», маю на увазі, що спочатку у нас не було представників чоловічої статі, але зараз у ком’юніті вже 15% чоловіків.

Головний шок полягав в тому, що ніхто раніше не допомагав висококваліфікованим працівникам з України знайти роботу, і я поставила перед собою завдання побороти стигму того, що українські біженці можуть працювати лише на низькокваліфікованих посадах. Так зявилась ідея об’єднатися в London Tech Community.

За минулий рік ми провели понад 200 онлайн та офлайн подій і понад 700 консультацій, допомагаючи фахівцям знайти роботу.

Головна мета, на мою думку, полягає в тому, щоб британці дізналися, які ми кваліфіковані і як саме наш досвід і освіта можуть допомогти місцевим компаніям.

Зараз в London Tech Community вже понад тисяча учасників та 72% вже знайшли роботу у 27 різних спеціальностях. Цьому дуже допомагають ментори. Їх я залучаю через особистий нетворкинг чи знайомих. Серед спікерів як українці, які діляться своїм особистим досвідом та лайфхаками, так і локальні зірки індустрії.