Від студентки до управління private label: як я стала категорійною менеджеркою, не маючи жодного уявлення про ритейл

Кожен із нас починає свій професійний шлях із першого кроку – нерішучого, іноді з острахом, але завжди з надією. Для одних цей крок стає тимчасовою зупинкою, а для інших – дверима до справжньої кар’єри. Мій старт у ритейлі був типовим для новачка: «я нічого не тямлю в цій сфері».

«У мене не було досвіду роботи у галузі економіки, менеджменту чи маркетингу. Але саме це стало моєю зброєю». Фото: Альона Градович

Я добре пам’ятаю свій вересень 2020 року. Мені було лише 21, навчання одразу у двох університетах одночасно, а за плечима – диплом юриста і мрії про нові горизонти.

У 2020 році я прийшла в компанію з юридичною освітою і абсолютно нульовими знаннями з комерції. Мені не доводилось раніше працювати категорійною менеджеркою, я не знала, що таке асортиментна матриця, ба більше, я боялася навіть подумати про те, що доведеться вести перемовини з постачальниками.

Ось 3 уроки моєї трансформації з «гуманітарія» в людину, яка керує розвитком напряму private label у великій ритейл-мережі.

Урок 1. Пам’ятайте: відсутність досвіду – це не мінус

Так, у мене не було досвіду роботи у галузі економіки, менеджменту чи маркетингу. Але саме це стало моєю зброєю.

Я починала свій шлях як менеджерка із закупівель. Пам’ятаю, як було страшно робити перше замовлення: тремтіли руки, я перевіряла кожну цифру по десять разів, бо боялася зробити помилку. Мені здавалося, що всі навколо бачать мою недосвідченість. Але із часом я зрозуміла: коли ви приходите у нову сферу «чистим аркушем», то підходите до завдань без застарілих формул і стереотипів. Ми не боїтеся ставити незручні запитання, які в результаті стають ключем до пошуку нових рішень, свіжих ідей та реального зростання.

Моя порада: не чекайте ідеального моменту або «відповідної» освіти. Починайте з того місця, де ви є, і використовуйте свою недосвідченість як точку професійного росту.

Урок 2. Навчіться бачити за цифрами людей і їхні потреби

За 2 роки на посаді менеджерки із закупівель я отримала новий рівень відповідальності – посаду категорійної менеджерки. З’явилися кардинально нові вектори роботи, багаторівневі розрахунки та стратегічне планування розвитку категорій у довгостроковій перспективі.

І знаєте, у чому головна пастка ритейлу, на мою думку? Постійна робота із цифрами, звітами, таблицями, чіткими прорахунками, підсвідомо перетворює нас на «людину-калькулятора».

Моє кар’єрне зростання став можливим саме тоді, коли я зрозуміла: щоб створювати круті продукти, треба виходити в супермаркети й бути звичайним покупцем.

Ставте себе на місце покупця: проживайте його шлях від полиці до використання товару вдома, шукайте його реальні «болі», а не просто аналізуйте показники в звітах. Щойно ви зміните фокус із сухої математики на реальний клієнтський досвід – почнете краще розуміти ринок.

Урок 3. Шукайте не просто посаду, а середовище, де у вас вірять

Мій перехід від звичайної категорійної менеджерки до головної менеджерки по роботі з ВТМ був би неможливим без підтримки керівництва та особливої атмосфери в команді.

Раніше я вважала, що на роботі від вас вимагатимуть лише виконання KPI. Та моя команда, керівництво компанії продемонстрували інший бік медалі: у мені бачили потенціал більше, ніж я сама.

Коли мені довірили напрям власних торгових марок, це означало, що мені довіряють стратегічно важливі рішення. Адже створити продукт «з нуля» – це про відповідальність за ім’я бренду. І саме тут підтримка команди стала моїм головним ресурсом. Коли у вас вірять, ви перестаєте боятися масштабних завдань і починаєте діяти сміливіше.

Моя порада: шукайте місце, де дозволяють сприймати помилки як досвід, а ініціатива – це квиток до кар’єрного зростання. Результат приходить до тих, хто береться за складні завдання і вчиться на помилках, але масштабний успіх можливий лише там, де у вас вірять і дають право на створення чогось нового.

Сьогодні я відповідаю за напрям, де одна помилка в прогнозі означає сотні тисяч гривень зайвого товару на складі. І щоразу, коли підписую договір або затверджую нову позицію, я згадую 21-річну дівчину, яка боялася зробити перше замовлення.

Різниця між ними не в дипломі. Різниця – у рівні відповідальності, яку я дозволила собі взяти. І саме із цього починається справжнє професійне зростання – з готовності приймати сміливі рішення і відповідати за їх результат.