Люди цінують тих, хто визнає їхню свободу вибору. Як я навчилася утримувати співробітників

«Як утримати найкращих співробітників?», «Чому вони йдуть?», «Плинність кадрів: як зупинити?» – щоранку ці питання непокоїли мене, варто було лише відкрити електронну пошту.

Понад 10 років у менеджменті я постійно ставила собі ці питання, ще з початку своєї кар’єри. Втрата співробітників завжди була болісною.

«Ми вкладаємо в них, навчаємо, розвиваємо, а потім вони йдуть до конкурентів!», – скаржилися власники бізнесу, залишаючи свої емоційні коментарі на форумах, рясно усіяних знаками пунктуації.

Пошуки рішення

Я вірила, що існує таємне знання, яке допоможе утримати співробітників, і шукала його всюди. У HR-спільноті ця тема завжди була на першому місці. Стара школа пропонувала перерозподіл компенсаційних пакетів, нова ера – типології особистостей. ІТ-компанії заманювали співробітників «плюшками», печивом та стильними офісами. Внутрішні корпоративні комунікації стали новим трендом завдяки PR-службам.

Пошуки рішення були захопливими. Колеги ділилися ідеями, і мода на утримання співробітників швидко поширювалася по всьому світу. На конференціях звучали чарівні слова: лояльність, залученість. Деякі вмільці навіть створювали капітал, продаючи тренінги по системах мотивації. Однак, незважаючи на всі зусилля, люди продовжували йти.

Просте питання

Я б і далі вивчала теорію, якби не потреба діяти швидко. Одного разу я запитала у співробітника: «Що б ти хотів отримати від компанії, щоб залишитися тут надовго?». Відповідь була несподіваною: «Мене ніхто ніколи не питав про це».

Це було дійсно дивно. Ми намагаємося знайти підходи, шукаємо приховані сенси, але рідко питаємо прямо про їхні мотиви та бажання. Зазвичай людям потрібен розвиток: кар’єрний, фінансовий, особистісний. І можливість керувати своїм розвитком.

Щирий діалог

Іноді співробітники і самі не знають, чого хочуть. У таких випадках наше завдання – допомогти їм розібратися, надати вибір з існуючих можливостей або створити нові. Не завжди виходить, і іноді шляхи розходяться. Це схоже на негласний контракт: можливість за лояльність. Якщо можливості немає, чому б чесно не визнати це? Так, людина піде, але ми знайдемо їй заміну раніше, не втрачаючи часу та ресурсів.

Я почала задавати одне питання: «Чого ти хочеш для себе?». Перестала тримати і почала відпускати. Перестала боятися, що співробітники підуть. Чим раніше ми зрозуміємо, що шляхи розійшлися, тим швидше знайдемо рішення. Люди цінують тих, хто визнає їхню свободу вибору.

Несподіваний результат

Несподівано люди перестали йти. Вони почали допомагати створювати можливості для свого розвитку. Ті, хто пішов раніше, стали повертатися. Тренінги по мотивації перестали бути актуальними. Тільки розсилка з питаннями все ще приходить щоранку.

Ця історія про прості та чесні рішення. Іноді вони парадоксальні і вимагають сміливості. Іноді це великий ризик.