Чому вас «не чують» на роботі – і чому річ не в гучності. Частина 2

Стиль мовлення – це не модна фішка, а інструмент, який допомагає доносити думку в різних обставинах і для різних аудиторій. Як говорити з керівником, а як – з підлеглим? Як не нервувати під час виступу та як звучати впевнено на робочих нарадах? Про це розповіла стилістка мовлення та корпоративна тренерка Анастасія Філімонова в другій частині матеріалу «Чому вас не чують на роботі». Першу частину ви можете знайти тут.

Анастасія Філімонова розповіла, як звучати впевнено. Фото: Анастасія Філімонова

Говорити з керівником і говорити з підлеглим

Розмова з керівником – це мова результату. Тут важливо робити фокус на рішеннях, чітких висновках, використовувати мінімум емоцій, пояснень і деталей – і максимум структури й конкретики.

Натомість розмова з командою – це розмова процесу. Тут у комунікації більше залученості, емоційної підтримки, зворотного зв’язку, обговорення того, як саме рухатися до мети.

Водночас універсальних правил не існує. Усе завжди підбирається під конкретну людину. Я зустрічала чимало керівників, які комфортно працюють з емоційними підлеглими і не потребують жорстко структурованої, сухої мови.

Говорити, як лідер

Запит «навчіть мене говорити, як лідер», з яким часто йдуть на курси ораторської майстерності, на жаль, не працює. Бо це про підтримання ілюзії, а будь-яка ілюзія потребує величезних енергозатрат і з часом знижує чутливість людини, яка постійно тримає цей образ. Через це руйнується і контакт, і сама комунікація.

Який вигляд має типовий «стартер-пак» такого уявного лідерського мовлення? Наказовий тон, перебивання (бо «я краще знаю і мені не треба нікого слухати»), жорсткість і беземоційність, за якими насправді часто ховається невпевненість. Додаємо ще переконання, що лідер – це той, хто більше говорить, ніж слухає. Зазвичай це супроводжується «ідеально поставленим» мовленням: низький голос, чітка дикція, гучність вище середньої, правильні, переконливі інтонації. У підсумку все це створює відчуття штучності.

Коли людина намагається звучати як лідер, не бувши ним, у мовленні немає органіки.

Звучати впевнено

Є маркери, які в комплексі зчитуються як упевненість. Вони, до речі, сильно залежать від культурного контексту: українська впевненість, японська чи американська – це зовсім різні речі. Ці маркери – це логічні паузи без заповнення філерами, інтонації, невербаліка: пози, жести, міміка.

Впевненість не можна натренувати мовленням, але її можна ним вмикати, якщо ця впевненість у вас уже є, і ви знаєте, як вона звучить. Є певні техніки, які допомагають зробити такий внутрішній «клац».

Механізм тут доволі простий. Коли ви нервуєте, але згадуєте, як звучите в упевненому стані, і починаєте говорити саме так, це може спрацювати. Принцип схожий на відому вправу з усмішкою перед дзеркалом: ми ніби запускаємо стан через дію. Коли ви говорите впевнено, відповідне відчуття справді може з’явитися.

Саме за цим принципом я працюю з клієнтами – через мовленнєві амплуа. Ми перемикаємося між ролями й станами, під які прописуємо конкретні мовленнєві налаштування. Але тут ключове – індивідуальність. Якщо взяти умовну «еталонну» впевненість, із десяти людей вона ідеально звучатиме у двох, нормально – у п’яти, а для решти – штучно, неорганічно і навіть неприємно.

Контролювати свій голос

В невпевненому стані голос може почати тремтіти. І запобігти цьому можна через дихання. Річ у тім, що голос – це озвучений потік повітря. Тобто, що краще людина контролює повітря – правильно дихає, діафрагмально, вісцерально – то краще вона контролює свій голос.

Техніки дихання також заспокоюють і дають фокус, ясність. Вони знижують рівень хвилювання, а коли знижується рівень хвилювання, то думки не збиваються, не плутаються під час виступу.

Читайте також: Історія про дружбу: засновниці Mamas Production розповіли про свій шлях в кінобізнесі

Бути в контакті з собою

Хороший контакт з іншими починається з хорошого контакту із собою. Що зібраніша, спокійніша або помірно енергійніша людина, що більше в ній життєвих сил і готовності взаємодіяти зі світом – не в метафоричному чи езотеричному сенсі, а в дуже практичному, – то легше їй будувати контакт з іншими.

Коли людина приходить із фразою «мене не чують», часто за цим стоїть глибше питання – десь вона не чує себе сама. Якщо їй здається, що до неї загалом часто ставляться вороже або знецінюють, це може бути пов’язано з тим, що вона сама до себе надмірно вимоглива, критична або не дуже підтримуюча.

Робота з внутрішніми установками і з контактом із собою дуже часто автоматично покращує і стосунки з іншими людьми.

Нагадуємо, що раніше експертка розповіла, як запобігти вигоранню підлеглих.