Де ви житель, а де – мешканець: філологи пояснили різницю в українській мові

Українська багата синонімами, і це – одна з найбільш яскравих відмінностей справжніх мов від створених штучно. Наприклад, одне лиш запозичене слово «горизонт» має цілу добірку відповідників: обрій, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, видноколо, виднокрай, небокрай, овид. Та повернімося до нашого побуту, а точніше до місцин, у яких ми проживаємо. Хто ми в Україні та у власному домі – мешканці чи жителі? Редакція MC.today поцікавилась, що із цього приводу говорять філологи.

Авторка та ведуча програми «Правильно українською» на «Радіо Трек» Ольга Багній пояснила це в одному зі своїх експрес-уроків.

«Людей, які живуть у тому чи іншому місті або населеному пункті, називають жителями, і це не те саме, що мешканці. Мешканці – це ті, хто мешкає в помешканні, вони ж жильці. Тобто мешканці будинку, жильці будинку, але жителі міста», – пояснила філологиня.

Відео: YouTube / Радіо Трек

Читайте також: «Засмага» чи «загар»: експертка здивувала порадою, як правильно говорити

Мовознавець Олександр Авраменко зазначив, що слова «мешканець» та «житель» вважають синонімами. До того ж саме так їх позначають численні словники. Тому технічно не буде помилкою, якщо ви називатимете людей, що проживають у певному будинку, місті чи країні і мешканцями, і жителями.

Та він звернув увагу на те, що про культуру мовлення варто дбати. Тому слово «жителі» краще вживати в контексті міста чи країни. Наприклад, жителі Львова, жителі Чехії тощо. А коли йдеться про житло, наприклад, багатоповерхівку чи приватний будинок, правильніше послуговуватися словом «мешканці».

До речі, мешканці – це ще і тварини, що населяють певну місцевість. Наприклад, лісові мешканці, мешканці підводного царства тощо.

Читайте також: «Носок» – це не одяг. Як правильно назвати це українською

А ось що про мешканців та жителів свого часу говорив професор Олександр Пономарів. За його словами, в українській мові слова «жити» (існувати) та «мешкати» (перебувати в певному приміщенні, проживати в певній місцевості) можуть бути взаємозамінними.

«Порівняймо: гр. ζω, μένω; нім. leben, wohnen; фр. vivre, habiter. З огляду на це, мешканець – це не лише особа, що займає якесь приміщення, а й людина, що має осідок у якійсь місцевості. Наприклад: “Хоч Київ і нараховував тоді лише шість-сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром” (Зінаїда Тулуб). Тож жодної неповаги до мови в називанні містян чи селян мешканцями немає», – зазначав мовознавець.

Нарешті, звернімося до тлумачного словника СУМ11, який дає цим словам такі визначення.

Житель – той, хто взагалі десь живе. Приклади: На березі бухти вже товпилися жителі Севастополя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 20), Килигея вже ждали кілька місцевих жителів (Олесь Гончар, Таврія., 1957, 337).

Мешканець – це:

• особа, що займає якесь приміщення як житло, жилець, наприклад: Старався [ключник] сам якомога докучати мешканцям номера 44 (Іван Франко, VI, 1951, 182);
• (рідко) особа, що живе в певному місці, наприклад: Коли хто із сільських мешканців не мав діла до мене, то заходив тепер лише рідко до нашої хати (Ольга Кобилянська, Ніоба, 1927, 51);
• тварини, що населяють певну місцевість, наприклад: Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 220).

Раніше ми також розповідали, що в українській немає айтішників і поліцейських – як називати професії правильно, можна почитати тут.