Не чулан і не підсобка: як українською правильно називати кладовку

Побутова українська мова дуже різнобарвна, проте часом ми, радше за нав’язаною звичкою, засмічуємо її суржиком та русизмами. І це стосується дуже багатьох речей, які ми обговорюємо щодня. Наприклад, як ви називаєте місцину у вашій оселі, де зберігається різний потрібний і не дуже крам, як-от слоїки (закрутки, консервація), старі книги, посуд чи одяг?

Якщо ви звикли називати таке приміщення кладовкою, то в українській є багато відповідників, про які детальніше розповіла акторка дубляжу, телеведуча та тренерка з усного мовлення Вікторія Хмельницька.

«Є кілька українських гарних слів, аби правильно назвати цю місцину: комора, комірка, комірчина, закапелок, сховок, закомірок», – говорить вона.

@vikakhmelnytska #українськамова #барвистаукраїнська #яксказатиукраїнською #скажиукраїнською #мова #антисуржик ♬ оригинальный звук – Віка Хмельницька

До речі, часто в комірчинах ми зберігаємо речі, переважна більшість яких на практиці навряд чи ще колись служитимуть нам, чи не так? Російською ми звикли називати це хламом (хоча почасти дуже корисним і перспективним). Якщо ви переходите на українську, від цього слова також варто відмовитись. Тим паче, що в нього є чимало доволі колоритних українських відповідників, як-от барахло, вереття ганчір’я, дрантя, набрід, негідь, непотріб та навіть хабоття.

Читайте також: «Жарко», «спечно» чи «спекотно»? Як правильно українською говорити про погоду

Коли ми вже заговорили про оселю, давайте також розглянемо популярні кальки з російської, якими ми звикли називати деякі приміщення та навіть предмети, які нас оточують вдома. Отже, говорімо українською правильно:

• не прихожа, а передпокій;
• не зала чи гостінна, а вітальня;
• не столова, а їдальня;
• не планіровка, а планування;
• не потолок, а стеля;
• не пол, а підлога;
• не форточка, а кватирка;
• не лєснічна, а сходова клітка;
• нарешті, не жилий, а житловий масив.

Раніше ми також розповідали, як правильно українською називати почуття, які не мають очевидного перекладу з російською, як-от «равнодушие» чи «ранимость».Побутова українська мова дуже різнобарвна, проте часом ми, радше за нав’язаною звичкою, засмічуємо її суржиком та русизмами. І це стосується дуже багатьох речей, які ми обговорюємо щодня. Наприклад, як ви називаєте місцину у вашій оселі, де зберігається різний потрібний і не дуже крам, як-от слоїки (закрутки, консервація), старі книги, посуд чи одяг?

Якщо ви звикли називати таке приміщення кладовкою, то в українській є багато відповідників, про які детальніше розповіла акторка дубляжу, телеведуча та тренерка з усного мовлення Вікторія Хмельницька.

«Є кілька українських гарних слів, аби правильно назвати цю місцину: комора, комірка, комірчина, закапелок, сховок, закомірок», – говорить вона.

До речі, часто в комірчинах ми зберігаємо речі, переважна більшість яких на практиці навряд чи ще колись служитимуть нам, чи не так? Російською ми звикли називати це хламом (хоча почасти дуже корисним і перспективним). Якщо ви переходите на українську, від цього слова також варто відмовитись. Тим паче, що в нього є чимало доволі колоритних українських відповідників, як-от барахло, вереття ганчір’я, дрантя, набрід, негідь, непотріб та навіть хабоття.

Читайте також: «Жарко», «спечно» чи «спекотно»? Як правильно українською говорити про погоду

Коли ми вже заговорили про оселю, давайте також розглянемо популярні кальки з російської, якими ми звикли називати деякі приміщення та навіть предмети, які нас оточують вдома. Отже, говорімо українською правильно:

• не прихожа, а передпокій;
• не зала чи гостінна, а вітальня;
• не столова, а їдальня;
• не планіровка, а планування;
• не потолок, а стеля;
• не пол, а підлога;
• не форточка, а кватирка;
• не лєснічна, а сходова клітка;
• нарешті, не жилий, а житловий масив.

Раніше ми також розповідали, як правильно українською називати почуття, які не мають очевидного перекладу з російською, як-от «равнодушие» чи «ранимость».