«Немає сенсу, тільки шлях»: чому побути трохи самураєм захистить вас від вигорання на роботі

Постійний пошук сенсу в роботі, а не сам факт його наявності чи відсутності, пов’язаний із вищим ризиком професійного вигорання. Вчені з’ясували, що люди, які постійно намагаються знайти високу мету у своїй кар’єрі та переосмислюють власну роботу, частіше стикаються з емоційним виснаженням. Про це повідомляє дослідження, опубліковане в Jour­nal of Health Psy­chol­o­gy.

[social_blue social=“telegram”]

Дві різні речі: наявність сенсу і його пошук

Дослідники розділяють поняття сенсу життя на дві незалежні складові. Перша — це наявність сенсу, тобто ступінь, у якому людина відчуває, що її життя вже має мету, значущість і напрямок. Друга — активний пошук сенсу, тобто наскільки інтенсивно людина намагається знайти чи посилити це відчуття мети.

Раніше психологічні теорії зазвичай припускали, що ці два процеси компенсують одне одного: коли люди втрачають відчуття сенсу, вони природно починають шукати його інтенсивніше. Але попередні висновки в межах проєкту CV19 Heroes Project показали, що ця динаміка не така проста: під час першого року пандемії дослідники виявили, що в медичних працівників на передовій знизилося відчуття сенсу, але це зниження не супроводжувалося відповідним зростанням пошуку сенсу.

«Ми зацікавилися цим питанням, коли виявили, що сенс життя не слідує простій компенсаторній моделі. Ми очікували, що коли люди втрачають відчуття сенсу, вони можуть реагувати на це інтенсивнішим пошуком. Натомість попередні дані показали, що зниження сенсу автоматично не супроводжувалося зростанням пошуку. Це спонукало нас дослідити, чи можуть ці два аспекти сенсу діяти незалежно один від одного і мати різні зв’язки з вигоранням», — розповіла співкерівниця проєкту в Університеті Брістоля Рейчел Самнер.

Читайте також: Думджобінг: коли щодня хочеш звільнитися, але роками залишаєшся

Як проводили дослідження

Науковці проаналізували дані CV19 Heroes Project — тривалого лонгітюдного дослідження, яке відстежує працівників передової лінії у Великій Британії та Республіці Ірландія. Початкова вибірка охоплювала 1239 учасників, опитаних у березні–квітні 2020 року, а повторні опитування проводили щорічно у 2021, 2022 та 2023 роках. За словами авторів, це найдовше на сьогодні лонгітюдне дослідження динаміки сенсу життя.

Учасники здебільшого працювали в секторах охорони здоров’я та соціальної допомоги. Початкова базова група складалася переважно з жінок (близько 87%), була переважно білою (близько 95%), а більшість опитаних мали обов’язки з догляду за кимось поза роботою.

Сенс життя вимірювали за допомогою опитувальника з десяти запитань: п’ять оцінювали наявність сенсу (наприклад, чи розуміє людина сенс свого життя), інші п’ять — активний пошук сенсу (наприклад, чи людина постійно шукає щось, що зробить її життя значущим). Вигорання оцінювали за допомогою опитувальника з дев’яти пунктів, який вимірює загальне робоче напруження за останній місяць — виснаження, цинізм і почуття неефективності.

Читайте також: Що таке професійне вигорання: як розпізнати симптоми небезпечного синдрому

Наявність сенсу захищає, пошук — виснажує

Дані показали: сприйняття свого життя як осмисленого пов’язане з нижчим рівнем вигорання загалом — цей захисний зв’язок підтвердився як в аналізі змін в однієї й тієї ж людини з часом, так і в порівнянні між різними учасниками. Що вищим був рівень наявного сенсу, то нижчими були показники виснаження, цинізму та відчуття неефективності.

Активний пошук сенсу продемонстрував протилежну картину: вищий рівень пошуку мети послідовно пов’язувався з вищим загальним вигоранням — і в змінах у часі, і в порівнянні між людьми.

Найпоказовіша взаємодія проявилася для загального вигорання та цинізму: негативний зв’язок між пошуком сенсу й робочим напруженням посилювався для тих, хто мав низький рівень наявного сенсу. Люди, які активно шукали мету, водночас відчуваючи, що їхньому життю бракує сенсу, мали найвищі показники цинізму й загального вигорання.

«Найпомітнішим виявилося те, що поєднання низького сенсу й високого пошуку виявилося особливо проблематичним для цинізму та загального вигорання. Результати свідчать, що недостатньо просто знати, чи шукає людина сенс. Важливо розуміти, чи відбувається цей пошук поряд із відчуттям сенсу, чи за його відсутності», — пояснив дослідник з Університету Ессекса Вейнанд ван Тілбург, який керував аналізом даних.

Для емоційного виснаження та відчуття неефективності зв’язок був трохи іншим: пошук сенсу пов’язувався з вищим виснаженням і неефективністю незалежно від того, мала людина високий чи низький рівень наявного сенсу. Тобто постійне переслідування мети може бути виснажливим саме собою — навіть для тих, хто вже відчуває, що їхнє життя достатньо значуще.

Читайте також: Вигорання на роботі: що може зробити керівник

Що це означає на практиці

Ці висновки суперечать поширеному припущенню, що пошук сенсу завжди корисний. Хоча деякі психологічні теорії описують пошук сенсу як позитивний, зростальний процес, результати цього дослідження радше узгоджуються з ідеєю, що пошук відображає незадоволену психологічну потребу. У професійних умовах із тривалим тиском пошук сенсу може свідчити про те, що людина намагається втримати відчуття мети, а не успішно його будує.

Під час пандемії працівники передової лінії часто пов’язували зниження свого відчуття мети зі змінами рівня суспільної й політичної підтримки. За словами співкерівниці проєкту в Університеті Лімерика Елейн Кінселли, розуміння того, як формується й підтримується відчуття мети на робочому місці, може допомогти роботодавцям розробляти кращі структурні механізми підтримки персоналу.

«Сенс, схоже, є важливим психологічним ресурсом для працівників передової лінії. Розуміння того, як формується й підтримується сенс, може допомогти нам розробити кращі способи підтримки людей на вимогливих роботах, особливо в періоди тривалого суспільного стресу», — зазначила Кінселла.

Обмеження дослідження

Автори наголошують: дані показують кореляцію, а не доведений причинно-наслідковий зв’язок. Цілком можливо, що люди починають шукати сенс саме як механізм подолання, коли вже відчувають ранні ознаки вигорання — точну послідовність цих психологічних змін ще належить встановити.

Дослідники також відзначають суттєвий відтік учасників протягом трьох років: фінальне опитування 2023 року завершили лише 286 осіб — можливо, найбільш виснажені учасники залишили проєкт, а це означає, що фінальні дані можуть недооцінювати реальну серйозність робочого напруження. Переважно біла й жіноча вибірка також обмежує можливість поширювати висновки на більш різноманітні групи населення та на працівників поза сферами охорони здоров’я й соціальних послуг.

Дослідження є частиною ширшої програми CV19 Heroes Project — у майбутньому команда планує аналізувати письмові свідчення працівників передової лінії про досвід пандемії, досліджувати траєкторії тривалого covid та розробляти нові теоретичні моделі розуміння вигорання.

Замість висновків

Для роботодавців і HR-фахівців головний практичний висновок — недостатньо просто заохочувати співробітників «шукати сенс» у роботі: без відчуття, що робота вже має значущість, такий пошук сам по собі може посилювати вигорання, а не запобігати йому. Для людей, які відчувають постійну потребу переосмислювати мету своєї кар’єри, це радше сигнал звернути увагу на власний психологічний стан, ніж продовжувати наполегливо шукати «вищу мету» без підтримки. Це дослідження має суто інформаційний характер — якщо ви особисто відчуваєте ознаки вигорання чи емоційного виснаження, варто звернутися до фахівця з психічного здоров’я, а не покладатися лише на самостійні висновки з наукових публікацій.

Читайте також: Чому навіть погана робота може стати зоною комфорту й коли точно варто звільнятись