Повернення на колишнє місце роботи – коли це можливо, плюси, мінуси і до чого варто бути готовим

Кар’єрні шляхи рідко бувають рівними – ми змінюємо компанії, шукаємо кращі умови та нові виклики, а іноді повертаємось туди, звідки колись прийшли. Ставитись до цього можна по-різному – для когось це новий старт, а для когось – крок «назад у минуле». З одного боку, ви вже знаєте людей і процеси, а з іншого – чи так це насправді? Чим люди керуються при поверненні, які можуть бути плюси та мінуси і до чого варто бути готовими – розповіла експертка ринку праці, кар’єрна консультантка, членкиня правління Асоціації кар’єрних консультантів України Тетяна Пашкіна.

Тетяна Пашкіна розповіла, коли і як люди повертаються в компанії, з яких вони колись звільнились, про плюси і мінуси таких рішень, а також про те, чому не потрібно плекати марних сподівань. Фото: Тетяна Пашкіна

Коли після звільнення двері залишаються відчиненими 

Перш ніж говорити про повернення, варто розглянути обставини, за яких людина звільнилась, адже ситуації бувають різними.

Один з прикладів – людина пішла з компанії, тому що не все було добре, коли вона працювала, або ж знайшла щось краще. Тепер компанія за нею сумує і готова до її повернення.

У другому варіанті, якщо ринок гнучкий, роботодавці можуть створювати такі собі «клуби колишніх». Вони підтримують зв’язки з фахівцями, які від них пішли.

Наприклад, жінка мусить звільнитися, оскільки має доглядати за дитиною, літнім родичем, переїхати – бо треба бути поруч із кимось і не хочеться сидіти в компанії на шиї, беручи відпустку за відпусткою. І компанія дає їй можливість повернутися, коли ситуація зміниться на краще.

Це позитивні сценарії. Третій можливий варіант – проміжний. Уявіть ситуацію, коли у відділі змінюється керівник, і ця нова людина починає реструктуризацію, що може передбачати і звільнення працівників. Але буває так, що новий керівник не проходить випробувальний термін або не виправдовує очікувань. І тоді компанія знову готова вітати своїх колишніх працівників.

Тобто є чимало випадків, коли люди знову починають працювати на колишніх роботодавців. Повернімося до попереднього прикладу з новим керівником, який згодом залишив компанію. Звільнений ним працівник за цей час міг отримати управлінський досвід деінде – і він може повернутися вже на цю знову вакантну керівну позицію. Якщо людина хоче цього, отримає підвищення, нові підлеглі будуть лояльними до неї – в такій ситуації чимало плюсів.

І тут не варто забувати про те, що кар’єрний рух може бути не тільки вертикальним, а й горизонтальним. Така ситуація була в моєму особистому досвіді: новий керівник відділу сформував свою команду, з попередньої залишилась тільки я. Тож я перейшла в інший відділ і повернулась за два роки – але вже з додатковим набутим за цей час функціоналом. Буває, що в такій ситуації людина вже може передавати свій досвід, навчати, допомагати в адаптації – це точно не програшний варіант за умови правильної організації.

У повернення на колишню роботу є дві сторони

Якщо людині подобалась компанія, її функціонал, керівник, колектив і раптом зникає один незначний фактор, який свого часу призвів до звільнення, – в поверненні є плюси. Наприклад, я знаю випадок звільнення через те, що офіс компанії вимушено переїхав на околицю міста, а співробітниця не могла собі дозволити витрачати аж так багато часу на дорогу. Але згодом ситуація налагодилась: з’явилась можливість працювати віддалено, невеликий офіс відкрили в зручнішій локації. Ця жінка побачила вакансію, відгукнулась на неї і повернулась.

Або уявімо, що людина працює в компанії давно. Вона до всього звикла, вже не так цінує переваги, які має, і вирішує пошукати щось краще – чи іншу корпоративну культуру, чи більшу зарплату. Але з часом ця людина змінює одну роботу за іншою і усвідомлює, що найліпшим варіантом був той, від якого вона відмовилась. У такій ситуації повернення – це також плюс.

Буває і так, що людина професійно розвивається швидше, ніж це може підтримувати компанія. До прикладу, вона вже виросла зі своєї поточної ролі і прагне керівної позиції. Але такої можливості немає, і вона йде. Минає час, в її старій компанії відбувається реструктуризація – з’являється бажана вакансія. Якщо сама людина не проти повернутися і її попередній роботодавець цього хоче – це плюс.

Існує також практика переходу в іншу компанію, щоб набути новий досвід для подальшого повернення у «свою». Я знаю випадок, коли один із топменеджерів підписав дворічний контракт з іншим роботодавцем – і по-справжньому гарував весь цей час – щоби потім повернутися на попереднє місце вже на позицію СЕО.

Читайте також: «40-річний джун – це довгий шлях». Як світчнутись в IT – поради кар’єрних консультанток

Але попри численні приклади вдалих повернень не варто забувати, що з плином часу є ризик потрапити зовсім не в ту компанію, яку ви пам’ятаєте. Я щиро вірю, що кожна компанія – це живий організм, який наповнюється людьми і функціонує тут і зараз. Тому навіть базові бізнес-процеси із часом можуть змінитися. 

З негативних сценаріїв ще можна виокремити той, коли людина після повернення починає нав’язувати практики й досвід, які набула на іншому місці роботи. Умовно, «а в нас було так», «а зробімо це так». І річ не в тім, що це не спрацює. А в тім, що працівник намагається застосувати експертизу, яка може виявитися не надто доречною або мала б використовуватися не в такий спосіб.

Є і випадки повернення цілих відділів. Уявіть, що менеджер йде в іншу компанію і забирає із собою свою команду. Повертаючись, він відчуває потребу влаштувати на роботу і своїх працівників. Причини можуть бути різними – від почуття відповідальності за людей до того, що саме з ними працювати комфортніше. Але часто менеджер не переймається тим, чи потрібно це його команді і чи будуть ці люди так само ефективними. Чи будуть, як колись, збагачувати компанію, чи працюватимуть із таким самим залученням, чи впишуться в новий колектив.

Розчарування може принести також повернення в забюрократизовану компанію, у якій не заохочують ініціативність, усе чітко регламентоване тощо. Раніше, до зміни роботи, це було системою і сприймалося за належне. Але якщо людина певний час попрацювала в іншій культурі – натхненній, креативній – повернення до бюрократизму може «задушити» її.

Не забуваймо і про конкуренцію. Є ситуації, коли людина повертається з новим досвідом і на кращу посаду. До прикладу, раніше це був старший фахівець, а тепер – керівник відділу. І от уже його начальник – умовно, очільник департаменту – на цьому тлі має дещо блідий вигляд. Можливо, він гірше знає англійську, а може – має менше досвіду, і починає «підсиджувати» конкурента.

Як будувати стосунки з новими «старими» колегами

Якщо у вас були хороші, дружні стосунки з колегами, навіть за роки, проведені нарізно, вони навряд чи зміняться. Це як зустріч однокласників – люди вже інші, а те, що було між ними, залишається. Тобто якщо атмосфера в колективі була хороша, навряд чи виникатимуть проблеми.

Хоча бувають і винятки – наприклад, коли людина приходить на керівну позицію. Умовно, якщо раніше ви з колегою були друзями, а тепер переходите до стосунків «керівник – підлеглий». Що може піти не так? Наприклад, друг безпідставно розраховуватиме на якісь привілеї. Я в таких випадках завжди кажу: з 9 до 18 ви – колеги, а після 18-ї і до наступного ранку можете бути друзями.

Дуже важливо, щоб люди в такій ситуації перебували в позиції «дорослий – дорослий». Інакше нічого хорошого з такого повернення не вийде – почнуться маніпуляції, образи і так далі. А це впливає на управлінські функції, на адаптацію, провокує конфлікти, коли є «свої» і «не дуже свої».

Як бути, якщо ви хочете повернутися, але вакансій немає

Насправді іноді компанії не анонсують пропозиції щодо роботи, але вони є. В такому випадку порекомендувати вас із вашої згоди – як-от «привести друга» – може хтось із колег. 

Якщо вакансій немає, але вам хочеться повернутися на попереднє місце роботи, іноді є сенс звернутися до керівника. Можливо, він розглядає або розгляне можливість розширення відділу у майбутньому і зможе щось запропонувати.

Є багато компромісних рішень. Буває навіть, що для людей, що хочуть повернутися (їх ще називають бумерангами) спеціально відкривають нові позиції або й напрями. У цьому є сенс, коли фахівець набув новий досвід, потрібний компанії. Іноді такі розширення стають масштабними – повертається колишній працівник, а згодом до нього в команду наймають ще людей.

Такі повернення не рідкість, наприклад, в IT. Люди можуть йти і час від часу повертатися для роботи над певними проєктами або співпрацювати з колишнім роботодавцем на аутсорсі.

Але є одна річ, яку завжди потрібно пам’ятати. Якщо ви працювали з людиною, наприклад, у 2015 чи 2020 році, зараз вона може бути вже зовсім іншою – навіть якщо практично не змінилась зовні. Вона вже має досвід, який отримала без вас. Людина змінюється і як особистість, і підкорюючись негативним зовнішнім факторам. І тому цей необхідний для подальшої спільної роботи метч може не статися. Ось чому потрібні співбесіди, навіть якщо кандидат давно знайомий і з потенційним керівником, і з колегами. Тут йдеться про усвідомлення змін, які іноді відбуваються поза нашим бажанням. Це не добре і не погано, але це факт. І через нього повернення може бути невдалим – уже не та людина може прийти у вже не ту компанію.

Читайте також: «IT-напрями занадто ідеалізовані». Як світчеру визначити, чи підходить йому нова професія

Не існує усталених речей

Найкраща позиція при поверненні, як на мене, – бути чистим аркушем і зрозуміти, чому саме ви прагнете повернутись на стару роботу. Ви можете мати хороші або не дуже хороші спогади, але вони не мають бути головним фактором у вашому рішенні. Треба чітко усвідомлювати, що ви тут і зараз – ви не повернетесь в ситуацію, яка була колись.

Добре, якщо на старому місці роботи збереглося все, заради чого ви повертаєтесь і чому знову хочете там працювати. Якщо це на рівні цінностей – це класно. Але речі змінюються, тому очікування і сподівання можуть виявитися марними, не варто повертатися тільки заради пам’яті про минулі часи.

Має бути щось тут і зараз, що стане додатковим бонусом і буде приваблювати вас.

• Нагадаємо, раніше психологиня Анастасія Самайчук розповіла, що змушує нас відмовлятися від високооплачуваної роботи і як виправити таку ситуацію.