Що таке професійне вигорання: як розпізнати симптоми небезпечного синдрому

Ірина Сагалаєва

Авторка довгих текстів

Чули колись, що «на улюбленій роботі не вигораєш»? Мотивація та чудова команда, успішні цікаві задачі. Усе це має мотивувати фахівця продуктивно працювати і не відпочивати, чи не так? Однак навіть робота мрії може привести до виснаження та професійного вигорання. 

Через професійне вигорання страждає не тільки працівник, а й організація. Фото: Pexels

Розбираємося, що це таке і як вчасно розпізнати симптоми вигорання. Як помітити важливі ознаки, що допоможуть вчасно розпізнати стан вигорання на роботі, щоб горіти задачами, але не вигорати. Читайте та користуйтеся порадами для боротьби з вигоранням.

Що таке професійне вигорання? 

Синдром професійного вигорання – це результат хронічного стресу, емоційного напруження та виснаження на роботі. Людина, яка його переживає, знецінює власні досягнення та має бажання відсторонитися від звичних задач. 

Уявімо, що людина приходить в нову компанію, натхненна працювати, але вже за шість місяців зіштовхується з професійним вигоранням та втрачає інтерес до роботи. Чому так сталося? 

Причин професійного вигорання є декілька: індивідуальні, командні та організаційні. Індивідуальні чинники – це недостатня професійна підготовка нового працівника, його надмірна тривожність чи перфекціонізм. До командних відносимо ігнорування ідей співробітників чи нетерпимість до помилок. 

Організаційні фактори – це надмірне навантаження, розбіжності в цінностях людини та компанії. Тому важливо час від часу переглядати своє навантаження, не боятися просити про додаткове навчання чи допомогу. 

До причин професійного вигорання відносять: індивідуальні, командні та організаційні фактори. Фото: Pexels

Що спричиняє стан емоційного вигорання

Емоційне вигорання варто відрізняти від професійного. Якщо перше – це стан, який виникає через довгочасний стрес в будь-якому аспекті життя, то останній – наслідок вигорання на роботі. Крім того, стан емоційного вигорання можуть плутати з виснаженням через схожі ознаки: втомлюваність, проблеми зі сном та концентрацією уваги. 

Однак втома минає після кількох днів відпочинку, тоді як емоційне вигорання настає поступово. Спочатку людина вкладається в свою роботу, віддає багато часу близьким та суспільно важливій діяльності. Поступово вона витрачає всі сили. Якщо до цього додати постійний стрес, напругу та неможливість відновитися, настає емоційне вигорання. 

Воно не може бути причиною професійного, однак значно впливає на самопочуття людини, що відображається і на її роботі. Неможливо чітко провести лінію між всіма сферами життя, а тому варто прислухатися до себе, своїх потреб та постійно підтримувати баланс.

Хто схильний до професійного вигорання

Організація GoGlobal дослідила, що 54% українських вчителів мали професійне вигорання на початку 2023 року. Водночас фахівці у сфері психічного здоров’я та соціальної підтримки входять до однієї з найбільш вразливих до вигорання категорій. 

Ці професії об’єднує одразу декілька факторів, які впливають на появу втоми та вигорання. Розберемося, представники яких професій більш схильні до синдрому професійного вигорання та чому.

• Люди з небезпечною та стресовою роботою: військові, лікарі, рятувальники. Тут одразу декілька чинників, які призводять до професійного вигорання: постійний стрес, навантаження та надмірна відповідальність.
• Підприємці та засновники бізнесу. Коли ви починаєте втілювати в життя проєкт, то зіштовхуєтеся з питаннями, відповіді на які ніхто не знає. Однак ви маєте їх розв’язувати, брати відповідальність за всю команду та ще й деколи займатися креативом. 
• Люди, які багато говорять. Рекрутери «увійшли в чат», а до них приєдналися менеджери та працівники служби підтримки. За даними медіа Inc., 47% менеджерів відчули професійне вигорання у 2024 році та пережили більше виснаження, ніж інші категорії співробітників. Цьому сприяло постійне спілкування, особливо з негативно налаштованими людьми.
• Непомітні працівники. Причиною вигорання тут є жорстка ієрархія в організації, яка не дає проявити ініціативу, ідеї та ігнорує навіть надмірні старання працівника. Якщо людина не має впливу та нічого не створює, вона починає ставити собі питання: а навіщо я тут працюю? Що впливає на її подальшу мотивацію.
• Працівники-марафонці. КРІ цього місяця стає вищим вдвічі, а ви ледве досягли попереднього. Або ж зарплата залежить від факторів, на які ви не можете стовідсотково впливати. Це змушує працівників постійно тривожитися та працювати понаднормово.

Ознаки професійного вигорання

Переживаючи ознаки вигорання, можна сплутати його із тимчасовим виснаженням або втратою мотивації. Щоб зрозуміти, який стан ви насправді зараз переживаєте, розберемося із симптомами професійного вигорання. Серед них:

• емоційне виснаження та втрата енергійності – постійні думки про роботу та втома від цього, низьке або відсутнє бажання працювати;
• знецінення власної праці;
• цинічне ставлення до колег;
• хиткість мотивації;
• відчуття неефективності своєї роботи та відсутності досягнень;
• погіршення сну та загального стану здоров’я;
• дратівливість;
• байдужість як до процесу, так і до результатів роботи;
• відчуття постійної нестачі сил та навіть виснаження;
• «випадання» з роботи на певний час;
• нездатність надавати емоційну підтримку.

Професійні вміння людини не зникають, хоч як вона б не знецінювала їх. Тому, щоб повернути спеціаліста в звичний продуктивний стан, необхідно визначити причини підвищеного стресу, з яким він не може впоратися.

Переживаючи ознаки вигорання, можна сплутати його із тимчасовим виснаженням або втратою мотивації. Фото: Pexels

Основні причини вигорання на роботі 

Надмірна включеність та завзятість в роботі протягом тривалого часу підштовхують людину до виснаження. І якщо втому можна зняти відпочинком, то з професійним вигоранням буде складніше. 

Як і емоційне вигорання, воно формується поступово. Причини професійного вигорання з’являються в декілька етапів.

1. Спочатку ви – енергійна та завзята людина – приходите на посаду, де проявляєте себе, а ще починаєте постійно думати про невиконані завдання, навіть у відпустці.
2. Робота затьмарює всі сфери життя і видається вам найважливішою. Згодом, ви відчуваєте втому, але не припиняєте обожнювати свою справу і так само понаднормово працювати. Стрес та втома стають постійними супутниками: на зустрічах, під час складання звітів чи спілкуванні з клієнтами.
3. І ось – перші наслідки виснаження: хвороби чи застуди. На цьому етапі втрачається вже не продуктивність, а працездатність. Виснаження стає останньою краплею. 

Команда відіграє не менше значення в роботі за особисту мотивацію чи бажання. Так, токсичність чи неприйняття колективу може спонукати людину переживати стрес, щойно вона відкриває ноутбук чи приєднується до робочої зустрічі. Недостатній рівень нагороди може сприйматися людиною як знецінення праці. Крім того, вона втрачатиме продуктивність, працюючи для додаткового заробітку.

Тож з часом людина зіштовхується зі знеціненням своїх досягнень чи навіть фізичною неспроможністю довести завдання до завершення – наслідками професійного вигорання. 

Наслідки професійного вигорання

Професійне вигорання може привести керівника до небажання продовжувати проєкт, а працівника – до звільнення навіть зі стабільної роботи. Ризики такого рішення: можна знову потрапити у пастку втрати працездатності через наслідки вигорання, з якими працівник прийшов вже на нову роботу. 

У людини, яка переживає синдром професійного вигорання, може погіршуватися короткочасна пам’ять, увага та інші когнітивні здібності. Однак страждає не тільки працівник, а й організація. У співробітника падає продуктивність, він припускається більшої кількості помилок та стає менш ініціативним, пояснює старший директор прикладної психології APA Денніс Столл. 

Керівник, який переживає професійне вигорання, може зіштовхуватися з проблемами в ухваленні рішень, раціональному мисленні та управлінні командою. 

Психологічна безпека значно впливає на продуктивність працівників. Фото: Pexels

Що робити, щоб не вигоріти на роботі? 

Ольга Коваленко, Head of Customer Service Department в Lindström, радить працівникам переглянути свої ролі на роботі та в житті. Ця вправа допоможе відновити втрачений баланс. Напишіть всі ролі, які ви зараз виконуєте. Позначте, в яких ви віддаєте, а в яких отримуєте задоволення та енергію. Можливо, саме час додати занять, які будуть вас наповнювати?

Також можна звернутися до менеджера чи керівника та розповісти про причини переживання втоми. Разом можна обговорити подальші дії: зміну проєкту, проходження навчання, консультацію психолога, перехід в новий відділ чи невелику паузу в роботі.

Що робити керівнику, щоб не вигоріти? CEO LLC SDA Олександр Шубін радить спочатку «одягнути кисневу маску на себе»: найняти помічника, розподілити задачі, знайти коло людей зі схожим досвідом та поділитися своїм. Це допоможе навчитися на помилках чи порадах спеціалістів, скласти ефективніший план дій та звільнити для нього час.

Також деякі керівники digital-агенцій, які відчули професійне вигорання, радять додавати в своє життя новий досвід: знайти заняття чи знайомих у сфері, яка цікавить. 

Замість знецінення своїх досягнень управлінці радять враховувати досвід та ресурси інших компаній. Ще краще – навчатися у них. Знайдіть фахівців з вашої сфери, які б допомогти пришвидшити розвиток, з ким ви б могли обговорити ідеї. Не варто забувати й про баланс життєвих сфер: робота, суспільне життя, піклування про свій фізичний та ментальний стан. 

Через переживання стресу, наслідків війни та економічних проблем працівникам в Україні необхідний комплексний підхід до питань втоми та вигорання. Наприклад, в команді можна попрацювати над загальною атмосферою, додати можливість відвідування психолога. 

Відсутність жорсткої ієрархії дозволяє людям почуватися важливими членами команди. Фото: Pexels

Чому керівнику варто створити психологічно комфортне середовище як для себе, так і для працівників? Дослідження Гарвардської бізнес-школи виявило, що саме психологічна безпека та ефективна комунікація в команді найбільше впливають на продуктивність працівників. Вони пропонують нові ідеї, можуть екологічно розв’язувати конфлікти та припускатися помилок. Відсутність жорсткої ієрархії дозволяє людям почуватися важливими членами команди та ділитися тим, що вони втомилися, виснажилися чи навіть вигоріли.