Синдром самозванця або чому ми сумніваємось у собі, навіть коли досягаємо успіху?

Ви в топі перших за досвідом, але просите зарплату меншу, ніж 80% кандидатів? Навіть сервіси з пошуку роботи знають про ваш синдром самозванця. Знецінення своїх досягнень переживають підприємці та навіть очільники компаній, особливо, якщо ті виходять на міжнародний ринок. Тож, що таке синдром самозванця, як він впливає на самооцінку людини та чому виникає – розбиралися в матеріалі.

Що таке синдром самозванця?

Синдром самозванця – це поведінковий феномен, який пов’язаний зі страхом не виправдати очікування інших. 

«Він виникає, коли “ваша реальна особистість й особистість, з якою ви себе ідентифікуєте, не збігаються. І ви вважаєте себе гіршими, ніж є насправді”», – пояснює психологиня та фахівчиня з нейробіології Мар Мартінес Рікарт. 

Синдром самозванця знайомий і новачкам, які тільки прийшли в компанію, і досвідченим спеціалістам. Проте дослідники зазначають, що люди, які вже мають досягнення, більш схильні його переживати. Ніби ось-ось хтось прийде та викриє їх: насправді вони шахраї, а зробили щось професійно тільки тому, що добре вміють прикидатися. 

Зазвичай синдром самозванця найбільше проявляється перед кожним новим завданням. Так, людина щоразу проходить крізь коло прокрастинації або ж надмірної підготовки.

У першому варіанті вона постійно відкладатиме роботу, бо сумнівається в собі. Зробивши все поспіхом в переддень дедлайну, знову буде думати, що погано виконала роботу, а прийняли її просто, бо пощастило. У випадку надмірної підготовки людина витрачатиме більше сил, ніж інші. Вона буде впевнена, що досягла успіху тільки через надмірні зусилля. 

І хоч обидві з них відчули успіх після виконання завдання, вони його не прийняли. Тому, знову й знову відчуватимуть тривожність, страх та знецінення своїх досягнень.

«Люди з таким синдромом бачать свої успіхи та прогрес, і це дає їм задоволення, але короткотривале. Наприклад, я приходжу на співбесіду, показую свої роботи і чого досягла. У результаті я розповіла, яка я молодець. Потім повертаюся додому пішки, бо треба кілометрів 20 йти, щоб був час себе розкритикувати. І основна думка – та мене не візьмуть», – розповіла дизайнерка Софія Пташковська у подкасті «Дизайн Design jpg». 

Симптоми синдрому самозванця

Деякі фахівці на тлі властивостей синдрому можуть дати хибний висновок про стан людини: тривожний розлад, вигорання чи низька самооцінка. «Він може трапитися з будь-ким у будь-який час», – каже клінічна соціальна працівниця Ешлі Пенья. Ось вісім ознак, за якими можна визначити синдром самозванця:

• Страх викриття. В його основі є переконання, що людина не заслуговує на успіх. Усі нарешті дізнаються, що ви некомпетентні та не заслуговуєте на хороший результат. Хоча це неправда.
• Панічний страх провалу. Він пов’язаний з тим же переживанням викриття. Ніби саме помилка та невдача покаже всім: ця людина – шахрайка. Крім того, переживання через помилки можуть стати на заваді кар’єрного росту. Наприклад, виникає страх запропонувати керівнику нову ідею, бо вона недосконала.
• Постійна самокритика та невпевненість в собі. Так, кожну виконану роботу, виступ, розмову людина оцінює крізь призму «можна було і краще». 

«Ми колекціонуємо всі позитивні і негативні відгуки на нашу роботу, але запам’ятовуються тільки негативні. Позитивним потішилися п’ять хвилин, а далі вони не мають ваги», – ділиться дизайнерка Софія Пташковська у подкасті «Дизайн Design jpg». 

• Перфекціонізм та бажання бути найкращим. Такі люди можуть перепрацьовувати, бо незадоволені результатом. Навіть якщо він такий, який і очікували. Відчуваючи бажання бути найкращою, людина ставить зависоку планку. Дійти туди важко, іноді нереально, бо вимоги завжди будуть вищі, ніж можливості.
• «Я успішний, бо пощастило». Людина не приймає свої успіхи і бачить їх як збіг обставин чи вдачу.
• Постійне порівняння з іншими. Звичайно, не на свою користь. У людини із синдромом самозванця і колеги краще задачі роблять, і в спортзалі всі інтенсивніше займаються. 
• Бажання отримати схвалення. Несвідомо людина прагне похвали від оточення, бо від себе отримує тільки критику. 
• Постійні сумніви у своїх здібностях та досягненнях. Люди із синдромом самозванця можуть успішно працювати декілька років із завданнями, в яких не вважатимуть себе експертами. Вони схильні занижувати значення свого досвіду, знань чи таланту.

Чим небезпечний синдром самозванця? 

Він може призвести до постійного відчуття тривожності, страху, невпевненості в собі, вигорання та навіть депресії. Людина переживає дискомфорт, бо впевнена, що в будь-який момент її звільнять, посміються над ідеєю тощо. Через постійне прагнення до перфекціонізму вона швидко втомлюється, а страх помилок чи розчарувань підсилює тривогу та наближає вигорання.

Чому виникає синдром самозванця?

В його основі лежать негативні переконання, усі ці «мені пощастило», «навіщо висловлювати свою думку в колективі, у мене ще немає потрібної експертизи», «не буду пробувати на вищу посаду, я не впораюсь». 

Синдром самозванця – це когнітивне викривлення, яке виникає через декілька причин:

1. Порівняння в дитинстві. Коли батьки або авторитетні дорослі звертають увагу на успіхи інших, але не власних дітей. Досягнення не святкують, а сприймають як належне. Сюди ж «Чому 10, а не 12? А у всіх було 10 чи є в когось вища оцінка?».
2. Конкурентне середовище. Людину оточують спеціалісти, які постійно працюють та стають кращими, а з соцмереж лунають історії про успішний успіх. Консультантка з клінічної психології Тайлер Дженсен говорить, що така вимогливість може не мотивувати, а тільки підсилити негативне сприйняття себе.
3. Особистісні особливості. Деякі люди більш схильні переживати всі емоції, зокрема негативні переживання, наодинці. Тому заглиблюються в критику, не отримуючи підтримку.
4. Підживлення стереотипів. Так, деякі жінки розповідають про відчуття синдрому самозванця, наприклад, коли очолюють команду. Таке переживання пов’язане зі стереотипом – хорошим керівником може бути тільки чоловік.

Як зрозуміти, що у вас синдром самозванця? 

Люди із синдромом самозванця – це часто успішні та кваліфіковані особистості, які схильні думати, що інші мають такі ж здібності. Тоді в них виникають сумніви, чому саме вони найбільше заслуговують на ті чи інші можливості. Новачкам також притаманне це відчуття. Поки колеги не діляться своїм досвідом, їм може здаватися, що складний етап навчання пройшли тільки вони.

Однак не завжди робоче середовище є здоровим та об’єктивним. Тоді як зрозуміти, що у вас синдром самозванця? Проаналізувати, чи притаманні вам ознаки цього стану. Також може підійти й консультація, робота з психотерапевтом. 

Типи людей із синдромом самозванця 

1. Індивідуалісти відчувають, що не можуть привласнити успіх за роботу, якщо виконали її не самостійно. Так, просити про допомогу для них є ознакою слабкості. Що й потрібно побороти. 
2. Перфекціоністи мають зависокі очікування до себе, тож витрачають на досягнення мети багато сил та часу. У таких випадках рекомендують зосереджуватися не на результаті, а на процесі. Відзначайте та приймайте будь-які успіхи, які маєте на кар’єрному шляху.
3. Суперлюди проявляють свій синдром самозванця в надмірній продуктивності. Вони навантажують себе додатковими завданнями, роботою та відмовляється від допомоги. Найважче, але найважливіше – навчитися делегувати та приділяти час власному здоров’ю.
4. Супергенії звикли, що з дитинства їм все вдавалося якнайлегше. Однак в дорослому житті вони зіштовхуються з новими та важчими викликами. Через те, що в них не виходить впоратися з усім так легко, як раніше, вони знецінюють будь-які спроби це зробити. 
5. Експерт не може почати роботу, поки не знатиме про неї все. Тобто буквально не стане експертом у галузі. Тому важливо просто почати. Прогалин у знаннях не уникнути, але завдяки їм можна знайти краще рішення, працюючи в команді. Боятися свого незнання означає відкладати рішення.

Поради як позбутися синдрому самозванця

1.Щоденник успіху

Для початку потрібно відмічати справи, які вдалися: виконали нове завдання, пройшли бажану кількість кроків та навіть приготували нову смачну страву. Це допомагає нагадувати собі про великі й маленькі успіхи, які затьмарює внутрішній критик.

2.Розбити негативні упередження

В основі синдрому самозванця лежать негативні переконання про себе та свої здібності. Щоб позбутися всієї симптоматики, потрібно починати саме з них. Наприклад, коли з’являються думки про «не зможу отримати бажане, бо не маю достатньо здібностей», згадуйте про схожі ситуації, але в яких все виходило.

«Я не могла оцінювати себе тільки позитивно, бо підсвідомо не вірила в це. Перше, що порадив спеціаліст – взагалі перестати себе оцінювати. Далі – впродовж тижня записувати всі негативні думки, які маєте. Переглянувши їх, треба на кожне твердження написати нейтральний факт і оцінити, чи справжні ці негативні твердження», – розповідає про свій досвід дизайнерка Христина Кук у подкасті «Дизайн Design jpg». 

3.Усвідомити власну цінність та розповісти про неї іншим

Щоденник успіху – це перший крок до руйнування негативних переконань. Далі складніше – навчитися «привласнювати» успіхи. Важливо пропрацювати самоідентифікацію, відчути свою значущість та цінність. У цьому може допомогти психотерапевт.

4.Послухайте про чужі провали

Близько 70% людей хоча б раз у житті переживали синдром самозванця, незалежно від віку, гендеру чи кваліфікації. Чужий досвід показує, що помилятися та сумніватися може будь-хто, також успішні компанії. 

5.Бути ментором

Розповісти про свою невдачу людям із синдромом самозванця простіше, аніж про досягнення. Тому ділитися своїми досягненнями, новими посадами теж має стати звичкою. Згодом вона допоможе в розумінні особистої значущості та надихатиме ваших колег, друзів, або незнайомців. 

Раніше ми розповідали про поради психологинь, які допоможуть побороти синдром самозванця, й чому мати його – не завжди погано.