лайфстайл – останні статті та новини

Для молоді власна квартира у великому місті дедалі частіше поступається за привабливістю можливості працювати віддалено й жити там, де витрати значно нижчі. За даними Fortune, 83% представників Gen Z і 87% міленіалів готові переїхати в дешевше місце, якщо роботодавець дозволяє працювати дистанційно. Молодь шукає не квартиру, а нижчі витрати Цифровий кочовий спосіб життя вже не обмежується невеликою групою фрилансерів. За оцінкою MBO Partners, у США близько 18,5 млн цифрових кочівників — людей, які можуть працювати незалежно від конкретного міста чи країни. У 2019 році їх було 7,3 млн. При цьому 75% цифрових кочівників припадає на Gen Z та міленіалів. Саме ці покоління водночас дедалі складніше вписуються у традиційну модель «отримати хорошу роботу — купити житло — осісти в одному місті». Зростання вартості житла — одна з причин. Середній вік, у якому американці очікують придбати перше житло, уже становить 40 років проти 28 років на початку 1990-х. Понад половина американців, які не мають власного житла, вважають його придбання недосяжним. Тому для частини молодих працівників логіка змінилася: якщо зарплата залишається тією самою, можна не витрачати її більшу частину на життя в дорогому мегаполісі. Читайте також: Зумери на ринку праці: чому покоління Z змінює правила гри Як віддалена робота змінює ціну тієї самої зарплати У Fortune наводять приклад подружжя Мередіт і Колбі Томасів. Вони залишили корпоративну кар'єру у США, продали частину майна та протягом двох років жили в орендованому житлі в 13 країнах Європи, Азії та Південної Америки. Раніше лише іпотека, податки та страхування їхнього американського будинку обходилися майже у $4000 на місяць. У Болівії та В'єтнамі вони орендували квартири з двома спальнями та двома ванними кімнатами менш ніж за $700 на місяць. Це приклад так званого геоарбітражу — стратегії, за якої людина отримує дохід у країні з вищими зарплатами, а витрачає його там, де повсякденне життя коштує дешевше. За оцінкою представника eSIM-компанії Holafly, для молодих працівників зі США та Європи такий підхід стає способом збільшити купівельну спроможність свого доходу. Наприклад, замість приблизно $2500 за невелику квартиру в Нью-Йорку чи Лондоні витрати на життя в популярних серед цифрових кочівників містах можуть становити менш як $1200 на місяць. Читайте також: Чи забере ШІ вашу роботу: тест на 4 квадранти від London Business School Але життя з ноутбуком і валізою має свою ціну Соцмережі часто показують цифрове кочівництво як нескінченну відпустку з роботою біля моря. У TikTok хештег digital nomad уже набрав понад 4,2 млрд переглядів. На практиці постійні переїзди можуть означати самотність, мовний бар'єр і складнощі з формуванням тривалого кола друзів. Деякі кочівники зрештою пересуваються одним і тим самим маршрутом між кількома популярними містами, де регулярно зустрічають інших іноземців. Є й практичніші проблеми. Американцям, які живуть за кордоном, доводиться розбиратися з податками та візовими правилами. Томаси, наприклад, користуються туристичними візами, тому постійно контролюють дозволений строк перебування в кожній країні. За даними MBO Partners, лише 11% цифрових кочівників ведуть такий спосіб життя понад п'ять років. Попри це, Мередіт і Колбі Томаси поки не планують повертатися до постійного життя у США. Для них віддалена робота стала можливістю не просто змінити країну проживання, а перебудувати співвідношення між доходами, витратами та вільним часом. Читайте також: 12 ознак, що ви втрачаєте значущість на роботі — і як повернути собі вплив