Як досягти успіху, не маючи ні розуму, ні таланту

Юлія Демченкова-Рівес

Редакторка MC.today

Люди із синдромом самозванця переконані, що їхній успіх «несправжній», що всі їхні досягнення – результат удачі або обману. «Я втерлась у довіру та обдурила інших, але скоро вони зрозуміють, хто я насправді і виженуть мене» – із цими думками живуть такі люди. І хоча синдром самозванця – деструктивне та виснажливе відчуття, з ним можна не тільки навчитися жити, але й обертати його собі на користь. Як це зробити, розповідає психотерапевтка Юлія Савчук.

Психотерапевтка Юлія Савчук розповила, чому синдром самозванця — це не завжди погано. Колаж: MC.today

Як зрозуміти, що у вас синдром самозванця?

• ви применшуєте свої досягнення («та нічого особливого я не зробила»);
• ви боїтеся братися за складні завдання («а раптом не вийде, і всі побачать, що я не справжня спеціалістка»);
• ви постійно вчитесь та вдосконалюєте свої навички, але не відчуваєте права «виходити у великий світ».

Це як мати диплом, досвід, клієнтів і при цьому кожного дня починати ніби з нуля, з почуттям «я ще не маю права».

Звідки він у вас взявся?

• в дитинстві ви не отримували безумовну любов, вам треба було добиватися її;
• вас вчили приховувати досягнення, «щоб ніхто не заздрив»
• вас постійно порівнювали із «сином маминої подруги» або вашими братами і сестрами;
• в школі вас називали «заучкою»;
• батьки не вірили у ваше майбутнє, бо не мали власних досягнень;
• вам казали, що ви ще малі або недосвідчені, щоб мати власну думку або відстоювати свої права;
• вас багато критикувати й мало підтримували емоційно.

«З погляду травмотерапії я би сказала, що це наслідок небезпечного раннього досвіду, коли бути собою, пробувати нове й помилятися або навіть вигравати було небезпечно – і психіка навчилася виживати, пристосовуючись. Ви не вірите у себе – бо вас вчили не вірити», – говорить Юлія Савчук.

Читайте також: Що буде, якщо три місяці записувати всі свої витрати – розповідає психологиня

А може це не синдром, а брак знань?

Синдром самозванця керується токсичним паралізуючим важким соромом, він оцінює не конкретні навички, а більше здібності та якості самої людини. Він каже: «Ти ніколи не будеш достатньо хороша, у тебе нічого путньо не виходить, ти не заслуговуєш визнання», навіть якщо ви експерт своєї справи.

А коли ми відчуваємо брак знань – ми відчуваємо зацікавленість, розуміємо, що саме не виходить, і шукаємо способи це виправити через навчання. Це не паралізує. Це факт, з яким можна щось зробити:

• «Я не знаю англійської – піду на курс»;
• але якщо знаєте три мови, маєте практику і досі не можете розповісти про це на співбесіді — це вже синдром.

Юлія Савчук виділяє такі головні ознаки:

• вас хвалять, але ви не вірите у цю похвалу;
• є свідчення успіху (результати, відгуки, запрошення), а ви думаєте: «Вони просто не знають, хто я насправді, усе це завтра закінчиться»;
• ви відчуваєте сором за себе як за людину;
• ви постійно порівнюєте себе з іншими, набагато компетентнішими (як ви думаєте) людьми або вигаданим ідеалом,
• ви не починаєте робити справу, поки все не буде ідеально (перфекціонізм);
• ви боїтеся «вийти в люди», навіть якщо вже маєте досвід.

Варто додати, що впевнені в собі люди частіше виявляються некомпетентними. Сумнів – це ознака глибини, рефлексії і інтелектуальної чесності із собою, адекватної оцінки реальності і власних здібностей і майстерності. Є такий ланцюжок розвитку компетентності: неусвідомлена некомпетентність – усвідомлена некомпетентність – усвідомлена компетентність – неусвідомлена компетентність. Коли ми вивчаємо будь-яку нову справу, ми проходимо всі ці стадії. Можемо сказати, що люди з низьким інтелектом не рухаються далі першої стадії, а люди із синдромом самозванця фактично можуть перебувати, на останній сходинці – майстерності, а почуватися як на другій.

Але можна перетворити баг на фічу

Синдром самозванця може бути ресурсом для розвитку. Він примушує нас вчитися, розвиватися, постійно вдосконалюватися. Так ми вирощуємо свою компетентність. Але ціна за це – постійна тривога, перепрацьовування, вигорання, неможливість заявляти про себе і брати гроші за свою майстерність. Цих побічних ефектів можна уникнути. Як – розповімо у другій частині статті.

• Нагадаємо, раніше психологиня Тетяна Чиркова розповіла, що буде, якщо три місяці поспіль записувати свої витрати.