logo

Власноруч створили робота для доньки та дрон для перегонів. Розробники AMC Bridge про свої експерименти з «залізом»

- 02 Aug 2021

Розробники AMC Bridge вважають, що навіть залізяці можна запрограмувати харизму, і щодня доводять: немає нічого неможливого. Вони знають, як зібрати квадрокоптер із підручних засобів чи надрукувати робота-гуманоїда просто задля розваги.

AMC Bridge розповідає, як тут проводять вільний час, на що готові задля втілення дитячих мрій і як поєднують хобі та роботу.


Якось моя донька сказала: «Класно було б мати робота»

Олег Сподинець, розробник в компанії AMC Bridge

Якось моя донька подивилась мультфільм про Соніка, а там був Доктор Еґман зі своїми дронами. Коли вона переглядала одну з серій, то сказала, що було б класно мати такого робота. А я вирішив – чому б не спробувати. Спочатку думав зібрати двоколісного робота-балансира, а потім все ж зупинився на павучку. Бо він міг би легко ходити не тільки по квартирі, а й по траві чи камінню. А ще мені здавалось, що такий робот мав би цікаво виглядати.

Олег Сподинець з донькою

Олег Сподинець з донькою

У мене зовсім не було досвіду в Embedded-розробці (розробці вбудованого програмного забезпечення, – Прим. ред.). Я вирішив почати з того, в чому найлегше розібратися – з Arduino, обчислювальної платформи для аматорського конструювання. Кілька днів досліджував, як працюють комахоподібні механізми, а потім замовив плату Arduino Mega 2560 і два десятки мікросервоприводів (мотор з управлінням, – Прим. ред.). Основу того, якою має бути механіка лап, я не вигадував — таких матеріалів повно у відкритих джерелах.

Несучі деталі конструкції я вирізав із фанери, а до них приєднав сервоприводи і зібрані лапки. Ще трохи часу пішло на те, щоб налаштувати та протестувати робота, і одного прекрасного дня павучок зробив перші кроки.

До речі, саме тут я помітив різницю між дешевими сервоприводами й дорогими: вже за кілька хвилин лапки павука почали розповзатися в різні боки. Тоді я знайшов механізми потрібного розміру, але зі значно кращими характеристиками. І хоч довелося фактично збирати його наново, воно того вартувало. Після того, як я ретельно налаштував алгоритми ходьби, він навіть став схожим на справжнього павука. Звісно, це не такий робот, яких ми звикли бачити в кіно, але якщо є бажання, навіть залізяці можна запрограмувати харизму.

Робот "Павучок"

Робот “Павучок”

Донька була в захваті, особливо коли павучок зробив перші кроки. Тоді робот вмів ходити лише прямо та ним не можна було керувати за допомогою пульта. А коли я додав радіокерування, донька швидко освоїлась – що і як натискати. І зараз періодично каже: «А заряди моєму роботу батарею».

 

Поки це скоріше радіокерований електронний автомат, ніж повноцінний робот. Він іде туди, куди його скеровують, але при цьому сам розраховує, яку ногу куди поставити, й обирає оптимальну ходу. Згодом хочу додати можливість обходити перешкоди.

А взагалі йому можна зробити навіть «органи чуття»: додати сервоприводи зі зворотним зв’язком, датчики дотику, гіроскоп і навіть переписати все на нейромережу. Тоді він би зміг, наприклад, підійматися сходами, адаптуватись до різних типів поверхні й навіть прибігти, якщо його покличуть. Але скоріше за все, це вже історія про зовсім іншого робота.

Спробувати себе у розробці інженерного ПЗ

Як зібрати квадрокоптер, щоб брати участь у перегонах

Ростислав Літинський, розробник в компанії AMC Bridge

Я з дитинства цікавлюся інженерією. Зібрати самотужки спершу 3D-принтер, а потім ще й квадрокоптер вирішив із цікавості. Моя щоденна робота хоч і пов’язана із 3D-друком, але все ж я працюю із досить вузьким напрямком. Тому в процесі довелося вивчити багато нового.

Зараз у мене вдома вже другий за рахунком 3D-принтер. Перший був примітивним простеньким станком, з якого стирчали дроти. З часом він перестав бути достатньо надійним і точним, але саме на ньому я зміг надрукувати новий апарат, кращий і з ширшим функціоналом. До цього я додав всю потрібну електроніку та отримав повноцінний 3D-принтер.

Вигадувати велосипед тут не треба. У мережі повно доступних проєктів, які дають всю потрібну інформацію: є повний список деталей, їхні характеристики, перелік і розміри гвинтиків та інше. І якщо дотримуватись усіх рекомендацій, можна без проблем самому зібрати принтер. Але якщо вам не приносить задоволення сам процес, я радив би купити готовий пристрій.

Не можу сказати, що мій принтер коли-небудь готовий повністю. Завжди хочу щось в ньому покращити, бачу слабкі місця, які можна змінити, додати аксесуари, автоматизувати.

Користуюсь ним постійно: роблю як щось корисне для дому, наприклад, різні кріплення, так і речі для розваги. Ось якось надрукував собі маску на Хелловін. Тільки на друк витратив годин 40.

 

Часто друзі й знайомі просять допомогти. Наприклад, товаришеві, який має свою чебуречну, перевів тісторозкатувальну машинку з ручного приводу на електричний – ми спроєктували механіку й надрукували потрібні деталі. А ще з допомогою принтера переробив систему подачі палива у своєму мотоциклі. Тепер замість $500 заміна одного витратного матеріалу фільтра коштує $4.

Також я давно цікавлюся квадрокоптерами. Тож вирішив зібрати власний – не для професійного знімання, а спортивний, на якому можна виконувати різні маневри. Для початку знайшов опенсорс-проєкт BetaFlight (Відкрите програмне забезпечення, – Прим. ред.), який мені підійшов за функціями, щоб прошити квадрокоптер.

В інтернеті є перелік матеріалів і комплекти деталей – це все можна замовити та зібрати коптер вдома. Я ж пішов шляхом спроб та експериментів. Почав збирати деталі самотужки: одні замовляв у різних виробників, інші скуповував «з рук». Щось було нове, щось вживане.

Рідко коли саморобний квадрокоптер злітає з першого разу, тому ти його збираєш, розбираєш, перерозбираєш. Починаєш міркувати, як налаштувати ту прошивку, щоб вона «розуміла», що під’єднано до головного польотного комп’ютера.

Cаморобний квадрокоптер

Cаморобний квадрокоптер

Я беру участь у спортивних перегонах на квадрокоптерах. Бачу, що кожен пристрій, зібраний саме для маневрових польотів, – це витвір мистецтва його власника. Під час змагань коптери часто падають і ламаються, тож поступово всі слабкі місця доводиться удосконалювати та зміцнювати. Я це називаю дешевим способом отримати адреналін. Ти ніби й стоїш на місці, а коли гарно політав, то руки все ж тремтять.

Надрукувати робота-гуманоїда вдома

Сергій Новак, розробник в компанії AMC Bridge

Упродовж декількох років я створюю проєкти, що пов’язані з 3D-принтерами, та обміном великої кількості моделей для друку. Тому врешті стало цікаво спробувати зібрати власний прилад.

Не хотілося витрачати на нього багато грошей, і я опинився перед вибором: купити недорогий готовий принтер китайського виробництва чи зібрати його власноруч із готових деталей. Я переглянув багато відео та профільних ресурсів і врешті обрав для себе оптимальний варіант: придбати готову металеву раму та якісну електроніку, бо саме це зазвичай найслабше місце в готових китайських принтерах. Зібрав базову частину механіки та під’єднав електроніку. Хоч і не з першої спроби, усе вдалося.

Далі ж розпочався найтриваліший період, який у мене зайняв приблизно тиждень: відкалібрував та налаштував принтер. А коли все було готово, я відразу надрукував додаткові пластикові частини, аби його вдосконалити. Ось так, наприклад, виглядає корпус для електроніки 3D-принтера.

Корпус для електроніки 3D-принтера

Корпус для електроніки 3D-принтера

Після цього принтер більше не потрібно налаштовувати додатково. Треба лише спроєктувати необхідну деталь або знайти модель, яка підходить, і пустити її на друк.

Свій принтер використовую доволі часто. Інколи роблю щось просто задля розваги, як ось скелет тиранозавра.

Скелет тиранозавра, надрукованний на 3D-принтері

А ще почав друкувати робота InMoov. Цей робот завбільшки з людину. Його можна надрукувати на невеликому домашньому 3D-принтері й «оживити». InMoov створив французький скульптор Гаель Ланжевен, який зробив проєкт робота загальнодоступним. Він може сприймати звуки, бачити, говорити та рухатися, розпізнавати голосові команди. Надрукувати та запрограмувати його – досить тривалий процес. Поки що не було часу, аби його завершити, але я вже почав.

 Робот InMoov

Робот InMoov

3D-принтер – корисна річ: на ньому я друкую, наприклад, корпуси для дрібної електроніки, які використовуються у системі «Розумний дім», дитячі замки на шухляди. Також зробив електропривід для рулонних фіранок, різні кріплення. Нещодавно сам розробив QI-зарядку для мобільного телефона в авто.

QI-зарядка для мобільного телефона в авто

QI-зарядка для мобільного телефона в авто

Це дуже зручно, адже не завжди вдається знайти потрібну деталь у продажу. Я ж просто відкриваю 3D-редактор, малюю те, що мені потрібно, і через кілька годин отримую річ, яка на 100% відповідає моїм вимогам. До речі, знайти готові моделі для друку можна тут.

І врешті, це просто цікаво. Може, не зовсім звичне хобі, але мені подобається шукати цікаві моделі та спостерігати за тим, як вони народжуються.


ДІЗНАТИСЬ БІЛЬШЕ ПРО AMC BRIDGE

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: