Ювал Ной Гарарі: владімір путін уже програв цю війну. Що допоможе українцям вистояти: переклад статті The Guardian

Менш ніж за тиждень війни все більш стає зрозуміло, що владімір путін прямує до історичної поразки. Він може виграти всі битви, але все одно програє війну. The Guardian опублікував думку історика та автора книг «Sapience: коротка історія людства», «21 урок для XXI століття» Ювала Ноя Гарарі.

Ювал Ной Гарарі: владімір путін уже програв цю війну. Що допоможе українцям вистояти: переклад статті The Guardian

Редакція MC.today розповідає найважливіше зі статті.

У чому полягав план путіна

Мрія путіна про відбудову російської імперії завжди ґрунтувалася на брехні, що Україна – несправжня нація, українці – несправжній народ і що жителі Києва, Харкова та Львова прагнуть бути під москвою. Це повна брехня. Українці – нація з більш ніж тисячолітньою історією. Київ уже був великою метрополією, коли москва навіть не була селом. Але російський деспот стільки разів говорив свою неправду, що, мабуть, сам у це вірить.

Плануючи вторгнення в Україну, путін міг розраховувати на багато факторів. Він знав:

• росія у військовому відношенні переважає Україну;
• НАТО не направить війська на допомогу;


• залежність Європи від російської нафти та газу змусить такі країни, як Німеччина, вагатися щодо жорстких санкцій.

Його план полягав у тому, щоб сильно й швидко вдарити по Україні, прибрати уряд, встановити маріонетковий режим у Києві та позбутися західних санкцій.

Але в цьому плані було одне велике невідоме. Як зрозуміли американці в Іраку, а радянські війська – в Афганістані, набагато легше завоювати країну, ніж утримати її. Путін знав, що має владу підкорити Україну. Але чи прийме український народ маріонетковий режим москви? Путін зробив ставку на те, що це станеться. Він неодноразово пояснював усім охочим: Україна – несправжня нація, а українці – несправжній народ. У 2014 році в Криму майже не чинили опір російським загарбникам. Чому 2022 рік має бути іншим?

Чому путін не зміг досягти мети

З кожним днем ​​стає все зрозуміліше, що авантюра путіна не вдалась. Український народ усім серцем чинить опір, завойовує захоплення всього світу – і перемагає у війні. Попереду багато темних днів. росіяни ще можуть завоювати всю Україну. Але щоб виграти війну, їм довелося б утримати країну. Вони можуть це зробити лише за умови, що український народ дозволить їм. Здається, що ймовірність цього зменшується.

Кожен знищений російський танк і кожен загиблий російський солдат збільшує мужність українців чинити опір. І кожен убитий українець поглиблює ненависть їх до загарбників. Ненависть – найпотворніша з емоцій. Але для пригноблених націй ненависть є прихованим скарбом. Похована глибоко в серці, вона може витримувати опір протягом поколінь.

Щоб відновити російську імперію, путіну потрібна відносно безкровна перемога, яка призведе до відносно ненависної окупації. Проливаючи все більше української крові, путін гарантує, що його мрія ніколи не здійсниться. У свідоцтві про смерть російської імперії буде записано не ім’я Михайла Горбачова, а путіна. Горбачов залишив росіян та українців почуватись рідними братами й сестрами; путін перетворив їх на ворогів і зробив усе можливе, щоб українська нація відтепер була в опозиції до росії.

Що допоможе українцям вистояти

Нації зрештою будуються на історіях. З кожним днем ​​додається все більше історій, які українці розповідатимуть не лише в темні дні попереду, а й у наступні десятиліття та покоління:

• Президент, який відмовився тікати зі столиці та сказав США, що йому потрібні боєприпаси, а не поїздка.
• Солдати з острова Зміїний, які сказали російському військовому кораблю: «Іди нах*й».
• Мирні жителі, які намагалися зупинити російські танки, та стояли на їхньому шляху.

Це те, з чого будуються нації. У довгостроковій перспективі ці історії важливіші, ніж танки.

Російський деспот повинен знати це як усі. У дитинстві він виріс на оповіданнях про німецькі звірства та російську хоробрість під час блокади Ленінграда. Зараз він створює подібні історії, але бере на себе роль Гітлера.

Історії української хоробрості дають рішучість не лише українцям, а й усьому світу. Вони дають мужність урядам європейських держав, адміністрації США та навіть пригнобленим громадянам росії. Якщо українці наважуються зупинити танк голими руками, уряд Німеччини може наважитися поставити їм кілька протитанкових ракет. Уряд США може наважитися відрізати росію від SWIFT, а росіяни можуть зважитися продемонструвати свою протидію цій безглуздій війні.

Ми всі можемо надихнутися зробити пожертву, привітати біженців чи допомогти з боротьбою в інтернеті. Війна в Україні сформує майбутнє всього світу. Якщо тиранії та агресії дозволити перемогти, усі ми постраждаємо від наслідків. Немає сенсу бути лише спостерігачами. Настав час встати та заявити про себе.

На жаль, ця війна, ймовірно, буде довгою. Приймаючи різні форми, це цілком може тривати роками. Але найважливіше питання вже вирішено. Останні кілька днів довели всьому світу: Україна – дуже реальна нація, а українці – дуже справжній народ і вони точно не хочуть жити під новою російською імперією. Головне питання, яке залишається відкритим: скільки часу знадобиться, щоб це повідомлення проникло в товсті стіни кремля?