Вклав $500, сам розробив сайт і за місяць вийшов на самоокупність. Історія стартапу

Приблизно 15 років я присвятив маркетингу. Працював з десятками підрядників, які надають послуги зі сфери брендингу, і сам не раз виступав у ролі виконавця на фрилансі.

Цей досвід став польовим дослідженням, яке виявило певні точки болю клієнтів. Так з’явилася ідея створити сервіс, якого мені самому бракувало як замовнику. Народилася ідея створення Quix­err – першого онлайн-супермаркету брендингу та дизайну.

Чому ми створили стартап

1.  Ціноутворення, що «плаває»

Я помітив, що деякі агентства можуть називати кардинально різні ціни в залежності від того, яка компанія до них звертається. Якщо ви представляєте лідера ринку, прайс буде вищим, а якщо «гаражний» стартап, вам або відмовлять, або назвуть непіднімну суму.

2. Недоступність якісних послуг для стартапів і невеликих компаній

Цінники відомих агентств на комплексні послуги – це шестизначні числа в доларах. А робота із фрилансерами – завжди лотерея. Крім того, фрилансер зазвичай спеціалізується на чомусь одному, і потреби в комплексному брендингу закрити не в змозі.

3. Нераціональний розподіл часу на реалізацію проєкту

У більшості випадків виконанню замовлення передують довгі переговори, прорахунки, укладання контрактів. Навіть попередню вартість робіт не можна отримати одразу – усе потрібно обговорювати. Це забирає час, який раціональніше використовувати на діло. Варто врахувати, що терміни виконання замовлень також можуть визначатися індивідуально і затягуватися без об’єктивних причин.

4. Непрозорість процесу

Коли домовленості досягнуті, «художники» йдуть творити, а клієнт залишається сам на сам із своїми очікуваннями і страхами. Менеджер, якого йому виділяють для спілкування, найчастіше мало занурений у робочий процес, тому вся комунікація із приводу кінцевого продукту (побажання й уточнення, що виникли попутно) ускладнюється і затягується.

5. Непередбачуваний результат

З моменту відправлення заповненого брифу і до моменту презентації у клієнта практично немає можливості контролювати процес, якось на нього впливати.

У підсумку результат може зовсім не підходити для вирішення завдань, котрі заявлялися спочатку. Але ресурси вже витрачені, формально робота виконана, і треба робити вибір: прийняти «сферичного коня у вакуумі» або витратити додаткові ресурси на доопрацювання.

Цю проблему ми також вирішили за допомогою кабінету замовлення, де можна стежити за ходом робіт, погоджувати варіанти й ділитися зауваженнями. Багато агентств вважають неправильним показувати проміжні результати, але ми підтримуємо розумну участь замовника у процесі.

Як створювався сервіс

Згідно із задумом, Quix­err мав бути чімось на зразок онлайн-супермаркету: клієнт знаходить на «вітрині» необхідні послуги, кладе до кошика, оплачує і отримує кабінет замовлення, де заповнює бриф, спілкується з менеджером стосовно основних питань. Час до отримання готової роботи можна відстежити за таймером зворотного відліку.

Я прописав логіку, почав пошук агентства, яке б зробило такий сайт, і з’ясував, що послуги в середньому обійдуться у $20 тисяч. Віддати ці гроші я точно був не готовий.

Найняти команду розробників до штату ще уявної компанії теж не було змоги. За якими критеріями їх відбирати? Як контролювати їхню роботу?

Я три місяці поглиблено вивчав HTML, JavaScript, PHP, а потім ще пів року займався розробкою.Не найпростіший шлях, проте тепер я знаю кожен рядок коду, можу самостійно підтримувати роботу сайту й оновлювати функціонал, доки не сформую штат розробників. До того ж вартість створення сайту склала $500, які в основному пішли на придбання готових модулів, необхідних для роботи сервісу.

Як залучали клієнтів і з якими проблемами стикнулися

Заощадити на початковій «розкрутці» сервісу та пошуку клієнтів допомогли контакти, отримані за шість років роботи незалежним експертом і фрилансером на закордонних майданчиках. Ще до запуску сайту в мене була база людей і компаній, які бажають з нами співпрацювати. Надалі успіху сприяли зручність сервісу та «сарафанне радіо». Але без проблем не обійшлося.

Найважчим виявилося налаштувати приймання платежів. Популярні на Заході системи Stripe і Pay­Pal в Україні не працюють. Щоб до них під’єднатися, треба реєструвати бізнес в іншій країні, наприклад, у Польщі. А доступні в Україні провайдери дуже погано взаємодіють з американськими банками. Точніше кажучи, банки США просто блокують такі транзакції.

Відповідний сервіс, який дозволяє приймати платежі від клієнтів з‑за кордону, мі знайшли із четвертої спроби. Зараз ми використовуємо Fondy для всіх закордонних клієнтів і звичний Liq­Pay для замовників з України.

Неможливість працювати зі Штатами стала великим ударом, тому що на наявну там клієнтську базу покладали основні надії.

Але реєструвати в іншій країні компанію, яка народилася в Україні, я принципово не хочу. Сподіваюся, що скоро, як і обіцяло Мінцифри, у нас почне працювати Stripe.

Яких результатів досягли

Попри труднощі із платіжними системами, з березня 2021 року наша команда закрила понад 50 комплексних проєктів і приблизно стільки ж невеликих замовлень з розробки окремих елементів для клієнтів з ЄС, Великої Британії, Австралії, Китаю, Канади.

З огляду на мінімальні стартові вкладення, уже в перший місяць ми вийшли на самоокупність. Тепер у планах – нарощувати популярність і клієнтську базу саме на вітчизняному ринку.