UA RU
logo
11 Nov 2021

«Що б ти зробив, якби не боявся?»: як формувалось самовизначення Facebook

Наталия Соловьева

Редактор длинных текстов, MC.today

У книзі «Інсайдерська історія Facebook» Стівен Леві детально розповідає, як розвивалась і формувалась одна з найвпливовіших компаній світу.

Редакція MC.today публікує уривок із цієї книги, у якому розповідається про формування мети та головної цілі компанії.

Замовити книгу можна тут.


З чого почався процес самовизначення компанії

У 2007 році, під час прогулянки з головним виконавчим директором Microsoft Стівом Боллмером, Марк Цукерберґ запитав у нього, як його компанія формулює свої вимоги до працівників. Боллмер сказав йому, що в Microsoft є списки визначальних характеристик. Повернувшись додому, Цукерберґ записав деякі з цих якостей, а потім прикріпив до офісного холодильника. Список не був дуже популярним – хтось образився через пункт «високий рівень IQ» і затер його.

У 2009 році Цукерберґ відчув, що компанія потребує серйозного визначення цінностей. Новий голова відділу рекрутингу Лорі Ґолер запитала в нього, як рекрутери повинні описувати роботу потенційним кандидатам у Facebook, і це запитання здалося йому вартим масштабного вивчення. «Ким ми хочемо стати, коли виростемо?» – запитав Цукерберґ на одній нараді. (До того Ґолер очолювала відділ маркетингу в eBay; її найняла Шеріл, і невдовзі вона замінила Кокса на посаді голови відділу кадрів.) Під керівництвом Кокса Ґолер почала шукати відповідь на це запитання.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

У цьому їй допомагала Моллі Ґрем, яка відносно недавно перейшла в Facebook з Google не в останню чергу через дружні стосунки з Сан- дберґ та Елліотом Шрейгом (вона була керівником апарату Шрейга). Вона була донькою Дона Ґрема.

Іншим учасником проекту був Чамат Паліхапітія, правдоруб Facebook. «Марк хотів його там бачити, тому що той був дуже катего- ричним і не намагався всім догодити», – каже Ґрем. Приблизно в той самий час Netflix створив широко розповсюджену презентацію з переліком цінностей («справжніх цінностей», наголошували автори, а не розпливчастих і штучних, як в інших компаніях), якій заздрила вся Кремнієва долина. Зокрема, Паліхапітія вважав, що цінності Facebook повинні бути ще кращими.

Де шукати відповідь на такі запитання

Ґрем швидко зрозуміла, що відповідь крилася в самому Цукерберґові. Він і був культурою Facebook. «Компанії створюють за подобою їхніх засновників, – каже вона. – Певний час Facebook нагадував кімнату в гуртожитку дев’ятнадцятирічного хлопця, але зрештою, тут діє метод спроб і помилок, як і в житті Марка. Він вчиться на практиці, й це закла- дено в ДНК компанії. Facebook не вірить у досконалість».

Самовизначення Facebook можна підсумувати в десяти літерах. «Ми збирали всіх невеликими групами в кімнаті й запитували: Скажіть нам, як ви описуєте Facebook потенційним кандидатам, друзям, мамі або братові? Що ви сказали трьом останнім кандидатам? Які слова ви використовували?» – розповідає Ґрем. Одне слово зустрічалося найчастіше: «хакерський».

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

Широка громадськість пов’язує його з деструктивними, технічно підкованими нігілістами або шахраями, які псують віддалені системи і крадуть інформацію щодо кредитних карток. Але в культурі стартапів цей термін використовувався у початковому значенні: висококваліфі- ковані і порядні кодери, які вірили, що їхня праця змінює світ на краще. «У суспільстві цей термін не асоціюється з добром, але ми вкладали в нього дуже позитивний зміст», – каже Ґрем.

Які цінності охрестили головними

Усвідомлення хакерської природи компанії Facebook допомогло визначити чотири цінності, які, зрештою, представили Цукерберґу. Йому наче показали власне відображення у дзеркалі.

  • Зосереджуйся на результаті.
  • Будь сміливим.
  • Рухайся швидко і не бійся щось зламати.
  • Будь відкритим.

Цукерберґу це сподобалося, але він наполіг на ще одному пункті: «Створюй соціальну цінність». Тимчасом як перші чотири цінності були внутрішніми інструкціями, п’ята цінність наголошувала на ролі компанії у світі, яку Цукерберґ вважав (і досі вважає) переважно позитивною.

З-поміж цих цінностей одна вирізнялася як найбільш характерна для Facebook і для Цукерберґа. Фраза «Рухайся швидко і не бійся щось поламати», по суті, вже була синонімом компанії. Ніхто точно не пам’ятає, коли вона вперше прозвучала, але, ймовірно, це сталося під час зборів колективу в офісі на вулиці Хамільтона в Пало-Альто.

А що там сталось?

У той час компанія найняла першу хвилю менеджерів у зв’язку з тим, що Д’Анджело або інший виконавчий директор вже не міг самостійно керувати всіма працівниками. Думка про те, що люди, які перебувають на нижчих ланках харчового ланцюга, зможуть ветувати рішення, непокоїла Цукерберґа. Тому він казав усім, що Facebook не може собі дозволити боятися щось зламати.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

Бену Баррі вдалося створити плакати на основі цього набору цінностей і зібрати інші слогани з тих заяв, які він тут почув. Згідно з найкращими традиціями Facebook, він не узгоджував свою роботу – стиль, мову, навіть сам план – із керівництвом. Одного дня його плакати з’явилися на стінах, наче божевільний хакер-пропагандист втік із підозрілої лабораторії штучного інтелекту і проник до штаб-квартири Facebook.

  • Зроблено краще, ніж ідеально, це – IT-компанія?
  • Будь сміливим і рухайся вперед кожен день – як тиждень
  • Рухайся швидко і не бійся щось зламати

Оскільки ці плакати були текстовими, на них не було зображень керівника Facebook. Але незалежно від того, чи він сам промовив ці слова, вони сприймалися як вираження його найсокровенніших думок.

Спочатку деякі працівники виступили проти цих, як їм здавалося, моторошних наказів. Проте коли дізналися, що ці слогани придумав їхній дорогий лідер та інші творці їхньої корпоративної культури, заперечення зникли. Невдовзі з’явився плакат зі ще одним слоганом:

Що б ти зробив, якби не боявся?

Чому Facebook так важлива швидкість?

На відміну від вислову «Рухайся швидко і не бійся щось зламати», який наче виник у корі головного мозку компанії, – швидкість була тактичною перевагою, що й виділяло компанію з-поміж інших, – це складне питання апелювало до її серця. Прийнявши його як один зі своїх неофіційних девізів, вона визначила не лише свій підхід до бізнесу, а й шлях до самореалізації.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

І в житті, і в роботі страх був ворогом. Зроби це, закликав слоган. Що може статися гірше? Пізніше в лабораторії виготовлялися яскраві плакати, на яких були зображені безстрашні люди, аутсайдери, які ризикували всім заради альтруїстичної мети: Долорес Уерта, Ширлі Чізхолм, Сесар Чавес. Мультимільйонери, які отримали перші опціони, та інженери, які заробляли мільйони доларів за рік відразу після отримання диплома, чомусь ідентифікували себе з цими борцями за права людини.

Дехто вбачав похмуріший сенс у цих плакатах. «У всьому цьому була спільна тема: ми дбаємо тільки про зростання, – каже Сенді Паракілас, колишній працівник компанії, з яким я розмовляв у Центрі гуманних технологій. – Це – єдине, на чому ми зосереджуємося: насправді ми не виявляємо і не звертаємо увагу на інші проблеми, які можемо спричинити, і ладні на все заради зростання. Щиро кажучи, витонченість або досконалість продукту нас теж мало цікавить. Ми хочемо рухатися швидко, створювати речі, які принесуть нам бажаний результат, а потім переходити до наступних».

Насправді слогани, особливо «Рухайся швидко і не бійся щось поламати», часто сприймали неправильно. «Йдеться про те, щоб вдосконалювати продукт і не боятися поразок, а не про недбалість, – каже Ґрем. – Це не означає, що потрібно обмотати сервер скотчем і втекти». Але так само, як девіз Google «Не будь лихим» використали проти нього, частина «щось зламати» у девізі Facebook стала палицею для критиків, коли його звинуватили у зламі речей – суспільного порядку, демократії і самої цивілізації. Facebook став цифровою версією слона у крамниці із посудом.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

Як слоган змінювався з часом

Через декілька років, на конференції F8 2014 року Цукерберґ змінив слоган на: «Рухайся швидко зі стабільною інфраструктурою». Ця версія звучала не так лунко. Проте в компанії продовжували дотримуватися принципу «Рухайся швидко і не бійся щось зламати». Усі, починаючи з Цукерберґа і закінчуючи рядовими працівниками, вірили, що перевага Facebook полягає у швидкій роботі й ризику. Уповільнення темпу означало б смерть.

Плакати були, проте, найпомітнішим аспектом оновленої культури Facebook, морфогенезом ДНК недоучки. Всі, хто описує характер Facebook на перших етапах його розвитку – а часто і на теперішньому етапі – використовують прикметник «студентський». Натомість його конкурент Google проявляв риси магістранта.

Найстарші працівники Google були професорами і авторами підручників, за якими навчалися його лідери; натомість Facebook найняв асистента викладача Цукерберґа. Так, навіть у 2005 році була дрібка працівників старших тридцяти років (дехто з них був одруженим і мав дітей). Але попри те, що Цукерберґ усвідомлював цінність ветеранів на кшталт Джеффа Ротшильда, в душі він вважав молодших людей… розумнішими . Саме так він сказав у 2007 році в школі стартапів Y Combinator, порадивши 650 майбутнім підприємцям наймати молодих технарів.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

«Чому більшість майстрів гри в шахи молодші тридцяти років?» – запитав він. Подальше вибачення за цю ремарку, яка містила ознаки порушення трудового законодавства, якщо за нею можна судити про кадрову політику Facebook, не могло приховати того факту, що вона повністю відповідала світогляду Цукерберґа. Звісно, культура компанії була набагато складнішою, і з її розширенням збільшувався професіоналізм працівників, а підбір персоналу ставав ретельнішим.

Певну роль у цьому відіграла Сандберґ, але здебільшого це був результат зростання. Ці старші новачки довго звикали до бездумної динамічності Facebook і запитували себе, наскільки їхнє завдання полягає в пристосуванні до неї, а наскільки – в її стримуванні. Оскільки Цукерберґ закликав рухатися швидко, принаймні в перші роки, лідери звикли миритися з цим, хоча великий розмір компанії неодмінно сповільнював рух.

Чому треба працювати у Facebook

Ймовірно, Цукерберґ не дуже радів цьому. На зборах колективу він постійно повторював, що компанія виконує велику місію. Навесні 2009 року він зібрав працівників у тамтешньому готелі Sheraton; це відбулося перед переїздом на Каліфорнія-авеню.

Як повідомляє The Wall Street Journal, у розпал війни за таланти з Google Цукерберґ використав свої улюблені античні мотиви, виступаючи перед рекрутерами.

Замовити книгу Стівена Леві «Інсайдерська історія Facebook» можна тут. 

 Цього разу він цитував не свого героя Гомера, а нещодавній фільм «Троя» [Troy], в якому посланець зізнався Ахілесу, що йому страшно боротися з фессалонікійцями. «Тому ніхто не запам’ятає твоє ім’я!» – відповів Ахілес. 

Цукерберґ сказав, що рекрутери повинні так само переконливо відповідати кандидатам, коли ті запитуватимуть, чому варто працювати у Facebook: «Кажіть їм: “Тому що тоді ваше ім’я запам’ятають!”»

Новости

Спецпроекты

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: