Не по очах: психологиня назвала 3 ознаки, що насправді видають брехуна

Більшість людей переконані, що брехуна видає погляд: відводить очі — отже, обманює. Але психологиня Ліанн тен Брінке каже, що наукових доказів цьому немає. Загалом ми розпізнаємо брехню лише в 54% випадків, тобто трохи краще, ніж якби просто підкидали монетку. Натомість дослідниця назвала ознаки, які справді працюють. Про це пише Fast Com­pa­ny.

Ми розпізнаємо брехню лише в 54% випадків: як не помилитися. Фото: Deposit­pho­tos

Головне

• Відведений погляд і «неправильна» усмішка — ненадійні ознаки брехні.
• Набагато показовіше видиме розумове напруження: «е‑е», «ну», зморщене чоло.
• Найкраще брехню видає нестача деталей у відповідях.
• Замість запитань «так чи ні» варто просити людину розповісти більше і перевіряти, що з цього можна підтвердити.

Чому очі нічого не скажуть

Ліанн тен Брінке — авторка книжки «Отруйні люди: як їм протистояти й покращити своє життя». У подкасті The Diary of a CEO вона розповіла про свої дослідження «темних» рис особистості: нарцисизму, макіавеллізму та психопатії. Люди з такими рисами схильні брехати — щоб уникнути проблем, отримати своє або принизити інших.

Але розпізнати їх складно. «Люди не дуже добре виявляють будь-яку брехню. У середньому точність становить близько 54%», — каже тен Брінке.

Найпоширеніший міф — бігаючий погляд. «Якщо ви запитаєте людей у будь-якій країні, яка ознака брехні головна, вони скажуть: людина відводить очі. І немає жодного дослідження, яке б це підтвердило», — пояснює психологиня.

Так само ненадійна й «неправильна» усмішка. Щира, або дюшенівська, усмішка зачіпає м’язи навколо очей і утворює «гусячі лапки». Нещира — лише кутики рота. Але ввічлива усмішка без «лапок» буває й у людей, які просто хочуть бути чемними, а не мають поганих намірів.

Читайте також: Чому успішний успіх не лікує душевних ран: пояснює психіатр

Що насправді видає брехуна

Утім, розпізнати брехню можливо. Одна з надійних ознак — видиме розумове напруження.

«Людина може часто казати “е‑е”, “ну”, “м‑м”, морщити чоло, ніби намагається щось вигадати. Жодна з цих ознак не є носом Буратіно, але вони стабільно пов’язані з обманом», — каже тен Брінке.

Пояснення просте: вигадувати історію складніше, ніж переказувати те, що справді сталося. І мозку доводиться працювати інтенсивніше.

Як питати, щоб почути правду

Набагато ефективніше за спостереження за мімікою — правильні запитання. Тен Брінке радить:

• не ставити запитань «так чи ні». На них легко збрехати одним словом;
• просити розповісти більше. «Найстабільніша відмінність між тими, хто каже правду, і тими, хто бреше, — це кількість деталей», — пояснює психологиня;
• перевіряти, що можна підтвердити. «Якщо просто запитати себе: наскільки можна перевірити цю заяву? — це краща стратегія, ніж стежити за ознаками, які насправді не працюють».

Ведучий подкасту Стівен Бартлетт додав ще одне спостереження. Коли людина бреше частково, вона охоче розповідає про другорядні подробиці, які справді правдиві. Так легше здаватися чесною. Але щойно запитуєш про ключові деталі, конкретики стає значно менше.

Ці поради знадобляться не лише в особистому житті, а й на роботі: під час співбесіди, переговорів чи розмови з колегою, який, схоже, недоговорює. І, звісно, у спілкуванні з шахраями, які дедалі вправніше вміють звучати переконливо.

Читайте також: Чи можна бути профі в тому, чого не любиш: відповідь психолога