Я нестандартний світчер: з ІТ до кухаря гарячого цеху. Як я потрапив під скорочення та знайшов роботу геть не там, де шукав

Холодний душ та трошки реалізму. Кажуть, що люди люблять персональні історії, пости про успіх та провали. Ну що ж, мені є що розказати: весна принесла сюрпризи й відправила мене у вільне плавання – попав під скорочення. Буденна штука сьогодні, правда? Особливо для junior developer. Почався пошук роботи й вийшли такі цифри:

• 31 відгук на вакансію;
• 13 випадків повного ігнорування;
• 8 позицій було закрито в процесі «читання» мого резюме;
• 7 відмов на етапі уточнення деталей (готовність до переїзду, наявність «білого» квитка, затягнутий процес найму, пропозиції працювати безплатно для досвіду тощо);
• 3 співбесіди (1 відмова зі сторони працедавця, 2 відмови з моєї сторони).

Також вперше стикнувся з фразами від українських працедавців «Ви чоловік, а значить вас призвуть до лав ЗСУ. Ми не готові так ризикувати».

Почухав потилицю, помацав «пусту подушку» та вирішив діяти кардинальніше – взагалі не обмежувати себе ІТ та фармацією. І знаєте що? Робота для «підтримки штанів» знайшлась! То ж вітчизняна HoReCa тимчасово отримала айтішніка-кухаря гарячого цеху.

Можна додати ще трошки цифр за червень місяць:

• 32 години стажування;
• 287 відпрацьованих годин на посаді;
• мінус 8 кг ваги.

І що найважливіше, мільйон відсотків до мотивації та дисципліни в процесі підтягування знань по технологіях для подальшого пошуку наступної омріяної роботи у web-розробці.

Ви, хто читає цей текст, якщо у вас щось пішло не так, не опускайте руки та памʼятайте: «Збитися зі шляху під час подорожі неприємно, але втратити сенс йти далі ще гірше».

Пишу це текст і мимоволі посміхаюсь, бо вчора ще колупався в Next.js, а сьогодні смажу філе міньйон з прожаренням medium. Цікавий шлях і дитині буде що розказати.

Далі буде тільки краще.

Джерело: LinkedIn Влада Коробко