Чому ми можемо відчувати страх і тривогу перед новою роботою – і як собі допомогти

Нова робота може здаватися вдалим кроком, але часто ми можемо все ж відчувати страх і тривогу. Тож навіть попри переваги в голові можуть виникати сумніви: «А раптом я не впораюся?», «А раптом я не встигатиму?» та інші питання, які змушують нас загальмувати. Чому так відбувається, як зрозуміти, що тривога вже надмірна, та як допомогти собі – на прохання MC: Money & Career пояснила лікарка-психіатриня, когнітивно-поведінкова психотерапевтка Софія Влох.

Лікарка-психіатриня, когнітивно-поведінкова психотерапевтка Софія Влох розповіла, чому ми відчуваємо тривогу та страх перед новою роботою. Фото: instagram

Чому ми можемо відчувати страх перед новою роботою

Відчувати страх перед новою роботою – дуже поширене явище. В нашому мозку є структури, які відповідають, умовно, за відчуття безпеки, емоції тривоги та страху. В нормі ми маємо відчувати тривогу перед чимось новим і невизначеністю, адже так мозок нас захищає. До прикладу, в давні часи все нове й незнайоме могло становити загрозу. Якщо людина поводилася інакше або йшла проти правил племені – її могли не прийняти. А залишитися без племені означало опинитися наодинці з небезпекою – в лісі, де чатували вовки чи ведмеді. 

Таким чином, умовно, еволюційно наш мозок перед чимось новим ніби нас остерігає, і такий механізм захисту є дуже цінним.

Зараз же ми стикаємося з іншими, більш звичними речами. Зміна роботи, зміна ситуації у житті тепер є нашими вовками та ведмедями.

Причин формування страху та тривоги перед невідомим може бути декілька. Тож перша, про яку вже згадала, – це еволюційний механізм перед чимось новим.

Друга – наш досвід, який ми набули в дитинстві чи навіть уже в дорослому житті. Наприклад, можуть бути страхи «треба робити все ідеально, бо в іншому разі я невдаха». Або ж «інші люди можуть бути небезпечними, можуть мене не прийняти» чи «мені не відразу вдасться все зробити правильно».

Тож якщо в нас був досвід відкинення, невдач на роботі, попереднього складного звільнення, то мозок нас застерігатиме від такого: «А що, якщо таке знову буде?». Особливо, якщо нам у тих ситуаціях було дуже непросто. 

Читайте також: «Ти забагато хочеш!». Як фрази з дитинства можуть і досі керувати вашою карʼєрою і фінансами

І третя причина – це досвід, який пов’язаний з нашими думками. Зазвичай перед новою роботою ми можемо мати якісь думки. Є категорія людей, які кажуть: «Це так класно! Це нові знайомства, нові можливості». Але є й люди з іншими думками, які породжують тривогу та постійні роздуми: «Мені точно вдасться? А якщо вони побачать, що я щось не вмію? А якщо я не зможу завести нові знайомства? А якщо мені поставлять роботу на 7:30, а я не буду встигати? А що, якщо моя дитина захворіє, чи дадуть мені відразу відпустку?».

Подібні думки називаються переживаннями – тобто повʼязані з відчуттям тривоги щодо майбутнього.

Також часто ми катастрофізуємо. Це все може породжувати відчуття страху та тривоги перед новою роботою.

Як визначити надмірну тривогу

Зазвичай ми переконані, що не маємо відчувати тривогу. Та це нереалістично. Відчувати тривогу перед новим для нас – це нормально.

Навіть відчуваючи тривогу, ми можемо рухатися всупереч цьому, набувати досвіду, набувати життєвої мужності, і тоді нам стає легше, і тривога зменшується та минає. 

Згадайте себе в школі, коли вчилися писати. Багато хто відчував тривогу перед тим, як написати правильно букву А. Але чи відчуваєте ви зараз її? Ні, тому що ви її багато разів уже написали, набули досвіду. 

В житті так і відбувається: коли ми зробили щось багато разів, то нам стає легше. Так, тривога може не зникнути відразу, але все ж вона не має нас зупиняти у важливих моментах.

Тобто в нормі тривога тимчасова і ми можемо з нею справлятися. Вона є дещо контрольованою та хвилеподібною, а також не викликає значного дистресу в різних сферах життя. 

Надмірна тривога триває постійно і ми не можемо її контролювати. Вона викликає значний дистрес у різноманітних сферах життя (не тільки в професійній, а в соціальній і побутовій).

До того ж саме надмірна тривога рідко виникає саме перед роботою, адже це не перша ситуація, в якій є щось нове для нас. Зазвичай люди мають певну схильність до тривоги й вона в них повторюється. В такому разі варто звернутися до фахівця, який допоможе з цим упоратися.

Читайте також: «Мало платять – погано працюю». Чому ця стратегія шкодить усім і яке рішення

Як впоратися з тривогою

Важливо впливати на три сфери: наші емоції, думки та поведінку. І для цього потрібно заглибитись усередину себе та подивитись на власні цінності.

Тобто щоб змінювати емоції, поведінку чи думки, треба мати до цього мотивацію і знати, чому ми це робимо.

Якщо та робота не є цінною та важливою, то буде дуже важко змінювати свої емоції, поведінку чи думки. Тож насамперед треба подивитись на цінність роботи: чому вона нам важлива, що вона нам дасть (перспективу росту, кошти, нові знайомства тощо). Тоді, коли ми бачимо цю цінність, ми можемо справлятися.

Емоції

Якщо ми говоримо про емоції, то потрібно стишити тривогу. Наприклад, добре допомагають техніки дихання, техніки переключення уваги та техніки заземлення. Ви можете користуватися тією, яка підходить. Ще важливо – практикувати техніку, тоді це допомагатиме.

Також можна давати своїй тривозі визначення: де ви її відчуваєте в тілі, в якій вона формі, якого вона кольору.

Думки

Коли нам у житті складно, ми маємо тривожні, песимістичні та критикуючі думки. Та насправді в таких випадках важливо мати думки, які можуть бути помічними. Тобто можна запитати в себе: що я можу подумати і що може мені допомогти почуватися краще. Це не мають бути рожеві окуляри та якісь надто позитивні думки, ідеться саме про підтримку.

Наприклад, якщо є тривога через думки, що не можна помилятися, можна проговорювати: «Помилки трапляються, буває по-різному, але я можу пройти через це і це буде досвідом».

Поведінка

Подумайте, що може в поведінці допомогти краще справлятися. До прикладу, якщо справді чогось боїтеся, то, може, треба підготуватися; якщо боїтесь, що не встигнете на роботу – треба завчасно встати. 

Ще добре працює фізична активність, переключення уваги на інші ресурсні речі в житті.

• Нагадаємо, раніше Софія Влох також пояснювала, звідки береться перфекціонізм і як з ним впоратися.