Ексрекрутер Google назвав 4 маркери, що видають розпач у шукачах роботи

Колишній співробітник Google Метт Опрамолла працює рекрутером понад п’ять років. Він назвав чотири ознаки того, що кандидат насправді у відчаї, та пояснив, чому це не потрібно демонструвати.

За його словами, цілком зрозуміло, чого деякі люди відчайдушно шукають роботу, особливо на тлі численних звільнень та скорочень, які відбулись упродовж 2022-2023 років. Проте рекрутери зазвичай бачать цей відчай та розуміють, що кандидат насправді шукає будь-яку роботу, тобто він не зацікавлений у компанії чи посаді настільки, щоби виконувати свої обов’язки на високому рівні. Метт назвав чотири поганих маркери, які можуть видати відчай, пише Business Insider.

Прохання про випадкові рекомендації

Опрамолла часто отримує повідомлення в LinkedIn та електронною поштою з проханням про рекомендацію. Однак у переважній більшості до нього звертаються люди, з якими він не має жодних зв’язків, тобто цілковиті незнайомці. Те ж саме стосується повідомлень про пошук роботи, які людина надсилає навмання.

Метт радить кращий підхід – звернутися до когось, хто працює на роботі вашої мрії (або в команді, до якої ви хочете приєднатись), і дружньо поговорити з ним. Так можна дізнатись більше про компанію чи конкретний проєкт.

Читайте також: Легкий спосіб увійти в ІТ? Чому професія рекрутера не зовсім така, як про неї говорять

Головне – робити це тактовно та шанобливо. Наприклад, повідомлення може бути приблизно такого змісту: «Привіт, я бачу, що ви працюєте над певним напрямом штучного інтелекту, і це мене справді цікавить. У мене є кілька думок на цю тему. Чи не бажаєте ви поспілкуватись 15–20 хвилин?».

Звісно, не всі відгукнуться, проте якщо компанія найматиме персонал, то точно згадає про людину, яка свого часу доклала додаткові зусилля.

Зайва інформація під час співбесіди

Прагнення до надмірної прозорості – ще одна поширена помилка, яка може свідчити про відчай кандидата. Сучасні рекрутери фокусуються насамперед на кваліфікації людини та уникають втручань у її особисте життя – це такий собі новий етикет. І Опрамолла радить не вдаватися в подробиці, які не стосуються мети співбесіди, а говорити суто про роботу, а не про фінансове становище, родинні драми чи перспективу втратити житло.

Також він рекомендує не показувати потенційному роботодавцю, що в кандидата немає інших варіантів чи пропозицій щодо роботи. За словами Метта, це може стати поштовхом для того, щоб роботодавець почав переговори про меншу зарплату. А от якщо дати зрозуміти, що варіанти є, то, ймовірно, відчуття терміновості змусить роботодавця швидше ухвалити рішення.

Негайне прийняття пропозиції про роботу

Опрамолла вважає, що не завжди варто одразу погоджуватися на офер. За його словами, якщо компанія робить пропозицію, вона вже зацікавлена в кандидаті, і для нього це – додаткова можливість ще раз усе обдумати та за сприятливих умов домовитись про кращий компенсаційний пакет. До того ж миттєву згоду також можуть сприйняти за ознаку відчаю, і це може розчарувати роботодавця.

Читайте також: Вигаданий досвід і присвоєні проєкти. Як кандидати намагаються обманути рекрутерів

Надмірна нав’язливість

Більшість рекрутерів обіцяють надати кандидатам фідбек, і часом його доводиться доволі довго чекати. Немає нічого поганого в тому, щоб самостійно поцікавитись про те, чи ухвалив роботодавець якесь рішення.

Але, як каже Метт, «переслідування» рекрутера – поганий метод, який додатково підкреслює відчайдушність кандидата в спробах отримати роботу. Є посади, на які шукають працівників не один місяць, тож це варто просто прийняти та виходити на зв’язок із потенційним роботодавцем приблизно раз на тиждень. Також він радить щоразу додавати конкретику – нагадувати, що саме обговорювали на співбесіді, та пропонувати поділитися свіжими думками.

Раніше ми також розповідали, чому не варто додавати наліпку «open to work» на LinkedIn.