«Мрій та дій». Керівник EPAM Україна про старт кар’єри, довіру та перезавантаження
Яке місце у вашому житті займає вислів «хочеш зробити добре – зроби це сам»? Якщо ви керуєтеся ним у бізнесі, маємо попередити: «Г’юстоне, у нас проблема». Такий підхід – прямий шлях до вигорання та зниження якості командної роботи.
Так вважає наш новий герой – керівник EPAM Україна в центральному регіоні Сергій Редько. В рамках спецпроєкту «Уроки небайдужих» ми запитали його, як знаходити опору в собі та в команді у складні часи, дізналися чим матриця Ейзенхауера буде корисна при плануванні задач, та чому важливо проживати й хороші, і погані емоції та, як це зробити, не випадаючи з робочого процесу.
З 1993 року ІТ-компанія EPAM допомагає світовим лідерам проєктувати, розробляти й впроваджувати програмне забезпечення. Паралельно EPAM розвиває соціальні проєкти, один з яких eKids – безплатні курси програмування для дітей та «Початковий рівень програмування у Scratch» для їхніх батьків. У 2023 році компанія продовжує надавати послуги сотням міжнародних клієнтів. Зокрема українські фахівці активно долучаються до розвитку ІТ-рішень на базі технологій ШІ. Компанія активно масштабується – у грудні 2023 року було відкрито новий офіс в Кракові, який став штаб-квартирою EPAM у Польщі.
Моя головна порада дуже проста – мріяти й діяти. Бути по-хорошому «одержимим» тим, що робиш і рухатися вперед. Не буває легкого шляху до успіху. Кар’єра – це великий шлях, який складається з багатьох кроків, тому новачкам важлива регулярність. Хай це маленькі кроки до мети, але потрібно робити їх щодня. Вчитися, лишатися оптимістом і попри все планувати кар’єру, не жити одним днем.
Як представник галузі, я вважаю, що наступні 5-10 років будуть мати попит технологічні професії. Не виключено, що з’являться нові, які будуть поєднувати кілька професій, одна з яких технологічна. В Україні на цьому зрізі має «злетіти» MilTech, DefenceTech – це взагалі може стати однією з наших провідних галузей. На жаль, ми є найбільшим полігоном у світі й це наша екзистенційна потреба. Тому цей напрям можна вважати таким собі продовженням, spin-off, для IT-галузі.
Так само Україна може стати джерелом нових рішень у медицині, адже масштаб і варіативність кейсів, на жаль, безпрецедентний. Тому дивимося уважно й в бік MedTech.
Мені близька думка, що війни виграють ті нації, які стають більш технологічними, які розвиваються попри факт війни.
Історія знає такі випадки, коли менші країни перемагали супротивника сили якого переважали. Наприклад, Нідерланди – країна, яка здобула свою незалежність від Іспанії, побудувавши свій флот. На той час він став технологічним проривом. Сьогодні технологічний прорив – це наш шанс, мусимо його використати.
Щодо навичок, які варто розвивати:
Наближається друга річниця повномасштабного вторгнення, є суспільна втома. Багато хто сподівався, що війна закінчиться за два місяці, а не триватиме роками. Зараз всім нелегко, але все ще діє «правило стюардеси» – допоможи собі, щоб бути в змозі допомагати іншим.
Фізична активність і якісне проведення часу з родиною допомагають мені відновлювати ресурс. Провести час без телефонів, пограти в якусь настільну гру, організувати невеличку сімейну мандрівку – це можливість відчути позитивні емоції та насправді зарядити внутрішню батарейку.
Надихають також фільми на основі реальних подій про розвиток бізнесів на різних етапах – від ідеї через кризи та нові звершення або ж занепаду. Кілька цікавих лишу нижче в рекомендаціях.
Продовжити робити щоденні рутинні справи – це також дає опору, впевненість, трішки заземляє і, як не дивно, додає ресурсу.
Тривалий час після початку повномасштабного вторгнення відчувати радість було чимось недоречним. Водночас немає поганих емоцій, значення і відтінки ми надаємо їм самі. Тому треба вчитися проживати кожну з них: сум, розчарування, радість. Бо кожна емоція може стати для нас ресурсом.
Поставте таймер на п’ять хвилин і дозвольте собі ці п’ять хвилин повноцінно прожити ту чи іншу емоцію. Коли час вийде, поверніться до роботи та буденних справ.
Зараз ми не маємо права давати слабину. Згадайте, як колись країні давали три дні, потім три тижні, щоб втриматись. І ми втрималися, хоча дуже непросто і дорогою ціною. Гадаю, ми здатні на ще один несподіваний для всіх ривок, навіть якщо мова не про місяць, а про десятиліття. Щоб довести своє право на існування.
Про це була написана не одна книжка (лишу кілька класичних в рекомендаціях нижче), існують досить чіткі методики. Найважливіше для мене в командоутворенні – вміння довіряти, делегувати та толерувати помилки.
Можна скористатися матрицею Ейзенхауера, де справи розділені в 4 квадрантах за критеріями важливості та терміновості. Тобто є «негайне/важливе», «негайне/неважливе», «важливе, але довгострокове» і «неважливе, довгострокове».
Ще мені подобається правило п’яти хвилин. Якщо можеш розв’язати питання за п’ять хвилин, зроби й забудь. Бо процес делегування також затратний.
Повертаючись до питання команди – важливі довіра, конструктивний зворотний зв’язок і толерантність до чужих помилок. Якщо ви не витримуєте навіть 5-10 % імовірності чужої помилки, «все одно всі зафейлять» – це пастка делегування.
Я не погоджуюсь з висловом «хочеш зробити добре, зроби сам». Для мене це звучить так: «Хочеш вигоріти? Зроби все сам». Якщо делегування приводить до 80% досягнення результату, вважаю його успішним. Загалом важливо не те, що сьогодні ми зробили помилку, а те, що завтра її не повторимо або навчимося мінімізувати якісь речі.
Хоча вигорання також буває, як і кризи. В момент усвідомлення, думаю, варто взяти паузу, зрозуміти, чому це відбувається і чи є в тому сенс. Якщо це важливо і є готовність платити ту ціну, роботу по 12 годин, незручності, інтенсив – це буде правильним для людини. Якщо це вимушено і не є нашим вибором (через не можу і не хочу) – ймовірність вигорання висока. Тобто певним запобіжником є вмотивованість, вона дає необхідну енергію.
Ще одним фактором є емоційний інтелект, тобто вміння розуміти власні почуття та емоції оточення. В нашій компанії є цілі навчальні програми за цим напрямком, а також за напрямом різноманіття, безбар’єрності та інклюзії. Думаю, це те, що нам всім знадобиться в майбутньому. Попереду в нас робота з ветеранами, з людьми, які багато чого втратили, і треба буде їм допомагати кваліфіковано.
Останнім часом український стендап вийшов на новий якісний рівень і продовжує стрімко розвиватися. Так, гумор часом специфічний, але є відображенням сьогодення.
Також я б порадив до перегляду історичний фільм «Довбуш» Олеся Саніна. Дивився з дітьми й на мою думку, нам не вистачає таких картин, популяризації своїх історичних героїв. Зараз кіно – це також поле боротьби, інформаційної. Особисто мені фільм видався про опір та лідерство в непрості часи, і водночас допоміг побачити більше людського, що стоїть за таким лідерством. До якісного сучасного українського кіно відношу також «Люксембург, Люксембург» – в картині дуже чітко видно, якими ми були і який довгий шлях пройшли.
З фільмів, що надихають привертає увагу докудрама «Blackberry».
Також фільм «Air Jordan», серіал «Стартап, що зазнав краху» («WeСrashed») – це байопіки про злети, а часом падіння бізнесів.
Так, це художнє переосмислення і часто чути нарікання, що сюжети не відповідають дійсності. Але, для мене, це про те, що всі переживали важкі часи та проходили через них з якимись уроками, здобутками.
Що розвити навички лідерства, я б порадив такі книжки: «Ідеальний командний гравець», «5 вад у роботі команди», «7 звичок надзвичайно ефективних людей».
Це гарна бізнес-література, до якої раніше я ставився досить упереджено. Але з досвіду бачу, що поради щодо управління насправді працюють і не лише для ІТ галузі, а незалежно від сфери.
Читайте також:
Ми попросили відомих підприємців розповісти, як вони долають труднощі та змінюють підходи до ведення бізнесу на фоні повномасштабної війни, аби надихнути українців не опускати руки та попри всі перепони запускати нові проєкти.
У рамках «Уроків небайдужих» представники українського бізнесу розповідають про невдалі рішення та факапи, про розвиток проєктів в умовах обмежених ресурсів і побудову команди мрії. Також ми попросили менеджерів великих компаній спрогнозувати, які галузі будуть найприбутковішими та найуспішнішими за 5-10 років в Україні та світі, а ще дати поради світчерам – людям, які наразі змінюють напрямок своєї роботи.
Серед учасників спецпроєкту топменеджери Ciklum та Glovo, CEO robota.ua, «Кормотех», Boosters; засновники Prometheus, Green Forest, Hillel IT School, а також стартапів Rozmova, Folderly, JayJay та інші. Всі матеріали з цього спецпроєкту можна знайти за тегом «Уроки небайдужих» на сайті та в соцмережах.
Прем’єра третього сезону серіалу «Бріджертони» ще навіть не відбулася, а шанувальники вже з нетерпінням чекають…
Співзасновниця мережі салонів краси Fast Line Studio Марія Терехова розповіла, скільки коштує відкрити beauty-бізнес в…
З новим мобілізаційним законом, який набуває чинності вже 18 травня, змінюють правила вручення повісток. Зокрема,…
На тлі активного обговорення питань ігрової залежності в Україні Комісія з регулювання азартних ігор та…
Шведський ритейлер H&M 10 травня відкрив двоповерховий магазин у столичному ТРЦ Blockbuster Mall. Він став…
Британський стартап Дмитра Дубілета Fintech Farm, який спеціалізується на розробці необанків, залучив фінансування в розмірі…