Кілька спроб і офер на $8 тис. в руках. Як IT-спеціалістка шукала роботу після окупації

Вероніка Ворожко

Авторка новин MC.today

IT-спеціалістка з Донецька вже 12 років працює в цій сфері. Вона двічі покидала своє місто через війну та зрозуміла, що в деяких ситуаціях гроші не мають значення. Після виїзду з окупованого Ірпеня жінка відразу повернулася до роботи, але згодом їй довелося шукати нову.

Компанії пропонували будь-яку оплату, але лише за умови переїзду до Польщі. Фото: Depositphotos

Спеціалістка розповіла, як виїжджала з Ірпеня, як проходили пошуки нової роботи та як отримала офер на $8 тис. Своєю історією вона анонімно поділилася з DOU.

Жінка пояснила, що жила та навчалася в Донецьку, але була змушена покинути місто у 2014 році, та все ж кілька років періодично поверталася додому. Остаточно переїхала в Ірпінь у 2017 році.

«Повномасштабна війна цього разу застала мене в Ірпені. Навколо тривали бойові дії, і з досвіду Донецька ми вирішили, що краще залишатися на місці», – поділилась вона.

Згодом у місті ставало небезпечніше, та в цій складній ситуації її дуже підтримували колеги. «Вони шукали шляхи для евакуації, волонтерів, а коли я вибралася з окупованого Ірпеня, то побачила, що мені писали кожного дня. Це так, як мертвим повідомлення пишуть, однак я не відповідала, бо не мала зв’язку».

Як пройшла евакуація з Ірпеня

«В окупованому Ірпені я зрозуміла, що гроші нічого не варті. Ти не можеш заплатити, щоб тебе вивезли», – розповіла вона.

Виїхати з міста запропонували військові, вони й організували евакуацію: підвезли до річки, перечекали обстріли, перевезли через міст, вказали дорогу до Києва та сказали далі їхати самим.

«Люди врятували нам життя, а я в цій атмосфері навіть не встигла їм подякувати. У таких ситуаціях важливо, яка ти людина, а не скільки у тебе грошей», – поділилася вона.

У столиці вона жила в колеги, ще один співробітник запрошував до себе в разі блекаутів, бо жив на вулиці з критичною інфраструктурою. Відповідно світло в нього не вимикали. «Схожих історій у моєму житті було багато. Завдяки цьому я усвідомила, що найбільша цінність на роботі – це люди».

Робота після окупації

На період, поки жінка була в окупації, за нею зберігали робоче місце. Однак пізніше новий голова компанії вирішив, що надто ризиковано співпрацювати з Україною. Тому у вересні 2022 року її звільнили. «Насправді я навіть зраділа, бо з’явилася можливість хоч трохи отямитися від пережитого».

Читайте також: «Інтуїція не підводить». Розробник отримав офер у перший день пошуку роботи, але відмовився

Пошуки нової роботи почалися вже у жовтні. Одна компанія шукала ліда для роботи з девопсами й комунікації з клієнтами, але цей офер завис у повітрі через початок блекаутів.

«Потім було ще кілька пропозицій від роботодавців, але всі казали: “Все круто, будь-які гроші дамо, але приїжджай у Польщу”. Мені таке не підходило, я не хотіла виїжджати з України».

Як IT-спеціалістка отримала офер на $8 тис.

У березні вона отримала пропозицію від фінтех-холдингу. Її взяли на посаду Head of Infrastructure до компанії з Кіпру, яка мала українське коріння.

Ця фірма довго не могла закрити вакансію, тому ризикнула і запропонувала офер їй.

«Я сказала, що хочу $8 тисяч, і так мені й запропонували. Це стало моїм найбільшим бустом у кар’єрі, але й відповідальність тут найсерйозніша», – зазначила спеціалістка.

Вона пояснила, що її сфера перетинається і з тестуванням, і з розробкою.

«У фінтеху взагалі найбільша складність – це доменна специфіка, бізнес-логіка та інфраструктура. Я балансую між інженерами, які щось роблять на низькому рівні, та тими, які працюють на вищому. Також я займаюся підтримкою клієнтів на технічному рівні», – додала вона.

Зараз героїня працює 9 годин на день та вважає, що не треба перепрацьовувати без потреби.

• Нагадаємо, раніше ми розповідали про програміста, який звільнився з Meta через стрес та панічні атаки. Його не затримала навіть зарплата $370 тис. на рік.