В українській немає айтішників і поліцейських: як називати професії правильно

Юлія Фещенко

Редакторка новин MC.today

Коли ми спілкуємось українською, то часто вдаємось до суржику та зросійщення багатьох понять. На жаль, це трапляється в різних сферах, зокрема в тому, як ми звикли називати людей тих чи тих професій. Розглянемо найтиповіші приклади калькування та як їх уникати в українській мові.

Як правильно в українській мові називати різні професії та утворювати фемінітиви від них і не тільки. Фото: Depositphotos

Так, дедалі рідше в мовленні трапляються спасателі та строїтелі – натомість ми вживаємо слова «рятувальник» та «будівельник». Тепер звернімо увагу на інші поширені кальки. Отже, в українській ми за потреби звертаємось до:

• лікаря, а не до врача;
• охоронця, а не до охранника;
• поліціянта, а не до поліцейського;
• зварювальника чи зварника, а не до зварщика;
• шахтаря, а не до шахтьора;
• айтівця або IT-фахівця, а не до айтішника;
• піарника, а не до піарщика;
• листоноші чи поштаря, а не до почтальйона;
• продавчині, а не продавщиці;
• секретарки, а не секретарші.

Читайте також: Це зветься автоматичний суржик: чому не можна казати «не відволікай мене»

До речі, коли ми говоримо про представниць певних професій, то в українській варто вживати фемінітиви. Як вони виникли, як утворюються та коли їх доречно вживати, детально пояснила команда YouTube-каналу Enjoy the Science.

Якщо коротко, то для утворення жіночих назв професій (та й інших фемінітивів) зазвичай використовуються суфікси:

• -к – цей суфікс використовується для більшості основ, які мають слова чоловічого роду: автор – авторка, директор – директорка, доцент – доцентка, студент – студентка тощо;
• якщо основа слова в чоловічому роді закінчується на -ник та -ень, то для утворення фемінітива ми додаємо суфікс -иц: вершник – вершниця, службовець – службовиця, підприємець – підприємиця і так далі;
• коли професія чи слово в чоловічому роді має основу, що закінчується на -ець та -ко, то ми додаємо суфікс -иня: фахівець – фахівчиня, плавець – плавчиня, кравець – кравчиня, бойко-бойкиня, лемко – лемкиня тощо.
• суфікс -ес зазвичай використовується для утворення фемінітивів від слів іншомовного походження: поет – поетеса, пілот – пілотеса, барон – баронеса.

Зверніть увагу: у деяких випадках, коли основа слова в чоловічому роді закінчується на приголосну, ми також для утворення фемінітиву додаємо суфікс –ин: філолог – філологиня, майстер – майстриня тощо.

Втім, із суфіксами та утворенням фемінітивів також варто бути обережними. Детальніше це питання в одному з експертних дописів розглянула редакторка Ольга Васильєва.

• Раніше ми також розповідали, як правильно говорити про погоду українською. Так, яке слово вам видається найкращим для того, щоби описати спеку – «жарко», «спечно», чи «спекотно»?