Кінець 2018 року. Мандрівник Артемій Сурін виїжджає з України на авто та починає навколосвітку без перельотів. Його привітно зустрічають усі європейські країни, окрім Андорри. Артемій в’їжджає туди на літній гумі та потрапляє у снігопад. Хоча напередодні вранці купався на іспанському пляжі.
Андоррою Артемію в результаті довелося їхати незграбно та повільно. Усе закінчилося добре, але він назавжди зробив висновок – до подорожі на авто треба особливо старанно готуватися.
У партнерському матеріалі з «Люксоптикою» Артемій Сурін розповів MC.today, які речі тепер завжди є в його машині, як він одного разу обдурив американську систему прокату авто і як ризикував життям у Долині Смерті.
Коли 10 років тому я спочатку прийшов до ідеї, а потім і заснував спільноту мандрівників One Life, то почав багато їздити світом – проїхав на автомобілі майже 1 млн км. Майже в кожній подорожі траплялися ситуації, коли я розумів – не все продумав, не все взяв із собою. Як в Андоррі, коли я забув подивитися прогноз погоди, дізнатися градус підйому на місцевих серпантинах і подбати про зимову гуму.
Або була історія у Штатах. Ми збиралися туди командою із чотирьох осіб – знімати телепроєкт про перетин країни автівкою. Перед вильотом один із хлопців втратив паспорт і буквально в останній момент скасував свою участь. Ми прилетіли до Америки. Для фільмування потрібно було взяти в оренду два авто, а нам давали лише одне. За законом США, щоб взяти машину напрокат, треба мати дві речі – міжнародні права і кредитну картку. А вони були тільки в мене й того хлопця, що скасував поїздку.
Довелося іти на хитрість. Я показав свої права та карту в одній прокатній конторі і швидко побіг до іншої – поки інформація не пішла в загальну базу. У результаті ми їхали Америкою на двох автівках, але на одній з них – нелегально. Відтоді я завжди напередодні подорожі готую докладний список речей для себе та попутників – продумую найдрібніші деталі та раджу, що треба взяти із собою.
Цей список відрізняється від подорожі до подорожі, але є шість головних речей, з якими я завжди подорожую на автомобілі.
Якось у Мілані я пішов на концерт гурту Coldplay і залишив машину на парковальному майданчику. Поки веселився, її відкрили і вкрали документи та банківські картки. Добре, що картки я розкладаю в різні місця – у сумку, рюкзак, кишені. Їх можна швидко заблокувати.
З документами складніше: тоді я мав один закордонний паспорт, а наступного дня я мав летіти до Києва. Після цієї історії я зробив два паспорти. Україна – одна з небагатьох країн світу, громадяни якої можуть одночасно користуватись двома такими документами. Мандрівники з інших країн трохи заздрять нам через це. Один паспорт тепер лежить у мене в машині, другий – завжди в кишені чи сумці. Крім того, один можна здавати на візу, а за другим – подорожувати.
Якось у подорожі Азією, у глибокій провінції в М’янмі, я розбив телефон. Це місце з не дуже розвиненою інфраструктурою, і швидко купити новий смартфон там неможливо. Тоді я відчув, як це – жити без зв’язку.
Ти ніби повертаєшся на кілька десятиліть назад. Доводиться робити набагато більше дій, ніж завжди – наприклад, користуватися звичайними географічними картами, а при керуванні самотужки це незручно.
Смартфон з інтернетом – це найефективніший помічник у подорожах. У дитинстві я любив романи Жюля Верна, і в одному з них головний герой мав помічника – дивакуватого француза Паспарту. Ось сучасний смартфон і є найефективнішим «Паспарту» для мандрівника. Крім телефону я ще раджу мати зарядний пристрій у машині та кілька портативних про запас. Так ви навіть у пустелі чи глухому лісі не опинитеся без зв’язку.
Ми мандрували озером у районі Сакраменто в Північній Америці. На хвилях мій приятель вдарився коліном об ключ у замку запалювання, ключ зламався та залишився всередині. Наш катер заглух. Врятувало те, що ще на березі я здогадався взяти з машини мультиніж – складаний інструмент, у якому «заховані» різні ножі, шило, пилка, викрутка та ножиці.
Кілька годин ми намагалися завести катер мультиножем – посеред величезного озера і в сутінках. До того ж здіймався вітер. Усе це могло закінчитися не дуже добре, але в результаті ми завелися і допливли до берега.
У Непалі ми підіймалися в Гімалаї на висоту понад 6 км. Там дуже різкий підйом, і дорогою потрібно весь час дивитися вгору. Але на початку штурмового дня мої окуляри впали і полетіли вниз, повертатися було незручно. Зрештою я йшов без них. Очі боліли, їх роз’їдало біле сліпуче світло. Я боявся отримати опік: усю дорогу заплющував очі і кожні кілька кроків відкривав їх. Відтоді я вожу із собою кілька пар окулярів: дві – у машині, ще дві – у сумці. У мене є окуляри для гір, яхтингу, їзди на машині вночі та вдень. Зізнаюся, постійно міняти їх – не дуже зручно.
На запрошення MC.today я звернувся до одного з магазинів «Люксоптики», щоб перевірити зір і підібрати універсальні лінзи в окуляри для подорожей. Там мене зустріла лікарка-офтальмологиня, яка з допомогою спеціального обладнання оцінила здоров’я очей. Я навіть трохи хвилювався – не перевіряв зір 25 років. Виявилося, він 100%-й, але є легкий астигматизм на правому оці.
Потім мені показали фотохромні лінзи Nikon. Їхня «фішка» в тому, що вони змінюють колір від прозорого до темного залежно від інтенсивності сонячного світла. Це дозволяє зробити спеціальна молекулярна формула. Такі лінзи захищають очі і від сонячного випромінювання, і від комп’ютерного. А ще вони стійкі до подряпин та усувають відблиски від зустрічних фар під час нічної їзди.
Я вразився тому, як це працює: коли молекули перебувають у звичайному стані, лінза залишається прозорою. Але варто направити на них ультрафіолет, як молекули стають пласкими – і лінза темнішає. Технологія схожа на те, як закриваються жалюзі сонячного дня – планки одна за одною повертаються і блокують світло.
Якщо я працюватиму у приміщенні за комп’ютером, окуляри залишаться прозорими, а якщо я вийду на київську вулицю – трохи потемніють. У пустелі ступінь затемнення буде 70%, у горах – до 90%. Постійно міняти окуляри просто не потрібно.
Ці лінзи безпечні – вони із пластику, їх вставляють у будь-яку оправу. У «Люксоптиці» це роблять за 14 днів і за ціною від 9 тис. грн. І можна виїжджати в подорож.
Сірники та запальнички не є надійними: перші можуть промокнути, другі – зламатися. З газовим пальником можна швидко розвести вогонь. Якось в Аргентині під час сходження на Аконкагуа ми з групою потрапили у страшний сон усіх альпіністів – білий вітер. Це такий сильний циклон, який буквально зносить усе довкола.
Він застав нас, коли ми поставили намет на висоті 5 тис. м. Того дня пальник дуже врятував нас – ми черпали сніг, відбивали лід і кип’ятили воду на вогні, готували просту їжу. У таких суворих умовах ставлення до пальника особливо тепле та трепетне, він буквально рятує життя.
У моїй машині завжди є щонайменше два ящики води. Мені вистачило однієї подорожі Долиною Смерті в Північній Америці, щоб переконатися – вона сильно рятує. Ми тоді застрягли в пустелі, води із собою було обмаль. У таких умовах зневоднення відбувається швидко, і це дуже небезпечно. З Долини Смерті ми зрештою вибралися, але тепер, куди б я не приїхав, одразу запасаюся водою.
Попереду і в мене, і у One Life багато різних подорожей – на машині і не тільки. Зараз ми збираємось у сафарі на джипах Намібією, спостерігатимемо за дикими тваринами. Перед Новим роком поїдемо в Ріо-де-Жанейро – до рожевих дельфінів на пляжі Копакабана, а звідти вирушимо джунглями Амазонії.
Я щасливий тому, що One Life – це не просто тревел-компанія. Ключове – це ідея: життя одне і ми хочемо прожити його активно. Ця ідея об’єднала багатьох людей у світі зі схожими цінностями, і One Life перетворилася на міжнародну спільноту. Окрім подорожей ми дружимо, спілкуємось, будуємо нові проєкти. У нас навіть утворюються сім’ї. Але головне – ми завжди підтримуємо одне одного.
Нещодавно в нашій поїздці одна з учасниць втратила всю валізу з речами. А попереду була інтенсивна експедиція. У результаті всі по черзі ділилися з нею одягом, взуттям та іншим. Вона була навіть рада, що так вийшло, – відчувала стільки турботи про себе та підтримки. У такі моменти розумієш, що речі, безумовно, важливі, але ще важливішими є люди, які поруч з вами та цінності, якими вони живуть.
Фотограф: Максим Люков
Відеооператор: Олександр Козаченко
Монтажер: Влад Воробйов
Мешканка Скоттсдейлу в Аризоні, США, розробила власну стратегію, завдяки якій щоразу після проходження співбесіди отримує…
Верховна Рада України скасувала штрафи за неподання звітності по КІК (контрольованим іноземним компаніям) до кінця…
Співзасновник Fintech Band та monobank Михайло Рогальський розповів про систему роботи й управління в банку…
Представники бізнесу Лас-Вегасу створили петицію на Change.org з метою скасувати проведення гран-прі «Формули-1», запланованої на…
В Ірпені через обстріли російськими військами за місяць боїв було пошкоджено 70% міста. Дісталося й…
Через повномасштабне вторгнення чимало бізнесів були змушені припинити свою роботу. Хоча й було зростання. Так,…