«Заплановане безробіття»: життя після звільнення є, і воно прекрасне. Досвід українки, яка пішла з ІТ й поїхала подорожувати Південною Америкою

Є така концепція «F*ck you money» – це, коли ви накопичили достатньо грошей, щоб не ходити на роботу, а жити у своє задоволення й робити, що заманеться. Але перед тим, як сказати: «F*ck you money!» скоріш за все доведеться добряче попрацювати.

І на цьому шляху вже причаїлись втома, втрата мотивації, вигоряння й інші «бонуси» сучасного світу. У травні 2019 року Всесвітня організація охорони здоров’я внесла вигорання у Міжнародну статистичну класифікацію захворювань та пов’язаних із цим проблем зі здоров’ям (МКБ-11), визначивши його, як «результат хронічного стресу на робочому місці, який не був успішно подоланий».

І якщо ви опинились в цій точці, є вірогідність, що порада «планувати задачі на день та розділяти роботу та відпочинок» вже може не допомогти. Потрібно щось серйозніше.

Software Development Project Manager Марія Чунис знайшла для себе таке рішення – заплановане безробіття. Дівчина накопичила грошей, яких вистачило, щоб не турбуватись про заробіток і у серпні 2022 року звільнилась з роботи. Чотири місяці Марія подорожувала: жила в Перу, досліджувала джунглі Амазонки, піднялась на Мачу Пікчу, досліджувала світ та себе.

Висновками з цього досвіду Марія поділилась у своєму LinkedIn. Редакція MC.today переповідає головне.

Невизначеність – це свобода

Історія Марії почалась 15 серпня 2022 року: «Я закрила ноутбук і стала безробітною за власним бажанням. Наступні чотири місяці мене носило від джунглів Амазонки до фінтех виставки в Лондоні».

На жаль, зараз не всі можуть подорожувати за кордон. Але, ми можемо відкривати для себе нові маршрути по Україні. І навіть, якщо ви поціновувач залізничної романтики, на автобусі це вийде таки швидше і зручніше. Вигідно купити квиток можна у EuroClub.

Дівчина розповідає, що перший тиждень хотілось тільки спати та плакати: «Сон став основною зайнятістю». Але потім сльози стали реакцією на все хороше, що траплялося: «Пам’ятаю момент, коли сіла в автобус після підйому на гору Вінікунка і понеслось. І це було не тільки про біль, але і про щирість і фізичну потребу. Сльози це значно краще знеболювальне, ніж панадол».

Як каже Марія, «безробіття – час витворяти». Менш ніж за місяць вона купила квиток у Перу і вже 12 вересня ночувала в наметі в джунглях Амазонки «за тисячі кілометрів від стендапів і бюджетів». Ось, які уроки отримала для себе дівчина за час подорожі:

1. Накопичена втома здатна вбити всі бажання.
2. Відкладати на «чорний день» – геніальна навичка. Мій «чорний день» прийшов, і я була щаслива, що мені не треба думати про виживання.
3. Поза роботою існує життя, і воно прекрасне. За ноутбуком є ще сотні непройдених нами маршрутів. Захопливо і лячно залишитися на ніч в джунглях, піднятися на Мачу Пікчу і зустріти ранок понеділка десь у пустелі. Це інше життя і воно починається там, де закінчуються дедлайни.
4. Життя, скорочене стресом, не продовжиться коштом зароблених грошей. Мене навчили на острові Амантані, на озері Тітікака: мертвому тілу гроші не треба.
5. Невизначеність це свобода. Коли попереду тебе відкритий простір можливостей – роби що хочеш, їдь куди хочеш, вирішуй, що хочеш. Спочатку некомфортно, а потім вже не можеш зупинитися.
6. Існують люди, які не живуть на роботі. Вони подорожують планетою дев’ять місяців поспіль коштом невеликих накопичень і підробіток. Тому що жити на одному місці в середньому дорожче, ніж постійно бюджетно подорожувати. Ця думка досі не дає мені спати вночі.
7. Після двох місяців безробіття повертається творчість. Десь знову знайшла в собі любов до життя, хотілось писати. Забила нотатки новими ідеями що б зробити, подивитись, почитати. Почала нарешті працювати над книгою.
8. Тривога безробіття може загнати не менше за роботу. На третьому місяці безробіття я пішла шукати собі заняття, придумала відразу кілька проєктів. За пару днів завалила себе такою кількістю задач, що дух безробіття випарувався. Помилка!
9. Роботу завжди можна знайти. Якщо її шукати місяць, два, рік. Так і я свою знайшла, тому дарма тривожилася, можна було спокійно відпочивати й не думати про кінець світу.
10. Час від часу треба ставати безробітним за планом. І спробувати життя з іншої сторони.
11. Робота має робити людину щасливою. І в моменті, і тоді, коли стаєш безробітним.

Життя має бути щасливим. Інакше для чого все це?

Марія розказала, що перерва в роботі також позитивно вплинула на… роботу: «Мій мозок розклав на полички все, що зі мною відбувалося на роботі і озброїв мене потрібними професійними висновками. До звільнення мені довелось працювати з проєктом, складність якого для мене була явно вищою за мої навички менеджера. Тільки після того, як я «викинула роботу з голови», мій мозок зміг провести аналіз всього того, що я зробила, чого не зробила, що треба було зробити й на що не варто було погоджуватися. Іноді власні помилки здавалися такими великими й безглуздими, що я дивувалась, як я не могла помічати, що вчиняю їх».

А ще, заплановане безробіття вивільнило місце для творчості: «В ці чотири місяці без роботи я навчилась робити вдалі кадри, взялася писати етюди, які згодом почала переводити в повносюжетну книгу, продумала й описала концепцію подкасту, розібралась з монтажем звуку, почала працювати викладачем, про що мріяла все своє свідоме життя».

Дівчина підсумовує: не обов’язково все життя займатися чимось одним. Можна шукати те, що реалізовує вас найкраще саме в цей момент життя.

Але, якщо вас захопила творчість, Марія попереджає: не варто намагатись застосовувати до неї бізнесові підходи. «Коли я писала, спочатку слова йшли з-під моїх пальців, як полотно, потім я втратила контроль часу і простору і писала нон-стоп, поки не засинала за столом, потім я все це перечитувала і множила на нуль, потім я сиділа, як стовп, за екраном і не могла народити жодного слова. Згодом я вирішила підійти до написання книги, як до роботи: поставила дедлайн коли вона має піти в редактуру, побудувала графік роботи, визначила КРІ і…перестала писати. Зрозуміла, що КРІ треба залишити бізнесу».

Період безробіття прийшовся на час, коли в Україні точиться повномасштабна війна. Для дівчини це загострило усвідомлення того, наскільки цінне життя:

«Відчувши життя сповна, вже дуже складно дозволити собі те життя псувати власноруч. Життя має бути щасливим. Інакше для чого все це?».

Досвід Марії надихає, чи не так? Подорожі дарують нам бажання жити. А якщо ви вважаєте, що рівня вашої англійської недостатньо для довготривалої подорожі, підтягнути його можна на курсах EnglishDom.